Ухвала суду № 69023671, 18.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 вересня 2017 року Справа № 913/1385/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддівКорсака В.А. Сибіги О.М., Данилової М.В.перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.05.2017у справі№ 913/1385/16 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"доПриватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля"простягнення коштів

В с т а н о в и в :

17.07.2017 Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.05.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.04.2017 у справі № 913/1385/16.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України та підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами) ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1600 грн.

З огляду на викладене, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 1 600 грн.

До касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Натомість, касаційна скарга містить клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на важке фінансове становище та проведення на територіях Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, що негативно впливає на господарську діяльність скаржника. В підтвердження свого тяжкого фінансового становища скаржник посилається на звіт про фінансовий результат діяльності підприємства за 2015 рік, що розміщений на офіційному ресурсі в Інтернет мережі.

У п. 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" зазначено, що судовий збір за подання позовних заяв та інших звернень, сплачений при їх поданні до господарських судів, які розташовані в районі проведення АТО, повторно не сплачується і не стягується. Якщо ж такий збір сплачено не було, то його сплата (стягнення) здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України "Про судовий збір" та з урахуванням платіжних реквізитів, визначених для того господарського суду, до якого подається відповідна заява чи інше звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Зазначена норма закону передбачає право, а не обов'язок суду щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який повинен подати суду відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Проте, скаржником не подано доказів на підтвердження скрутного майнового стану та відсутності можливості сплатити судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі, а також того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги і він зможе сплатити судовий збір до ухвалення судового рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. касаційну скаргу) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, враховуючи, що скаржником до матеріалів касаційної скарги не було додано доказів сплати судового збору, а клопотання про відстрочку сплати судового збору є таким, що задоволенню не підлягає, колегія повертає касаційну скаргу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи, що касаційна скарга повертається на підставі п. 4 ч.1 ст. 1113 ГПК України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не розглядається.

На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.05.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.04.2017 у справі № 913/1385/16 повернути без розгляду.

Головуючий В. А. Корсак

Судді О. М. Сибіга

М. В. Данилова