Постанова № 6902033, 17.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2009 р.                                                                                 № 39917/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г,.,

за участю представників сторін:

позивача Малахової Н.В,

відповідача Малахової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства Екоп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання незаконним рішення,

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними та скасувати повідомлення-рішення начальника ДПІ в Київському районі міста Харкова №0000401800/0 від 19.06.2009 року за податком на додану вартість на загальну суму 1262364,00 грн., з яких за основним платежем 841576,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 420788,00 грн. та №0000411800/0 від 19.06.2009 року за податком на прибуток на загальну суму 2336578,50 грн., з яких за основним платежем 1246058,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1090520,50 грн.

В обґрунтовування позову посилався на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова з податку на додану вартість на суму 841577 грн., та п.п5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заниження податку на прибуток на загальну суму 1246028 грн., прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та зазначив, що ДПІ у Київському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ НВП "Екоп" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Трансінвест" за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, про що складений акт перевірки від 12.06.2009 року, за результатами якого встановлені наступні порушення: п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 841577 грн.; п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1246058 грн. Перевіркою встановлено, що позивач по справі у період, що перевірявся, мав взаємовідносини з підприємством ПП "Трансінвест" з питань створення науково-технічної продукції на загальну суму 5981079 грн., в тому числі ПДВ - 996846 грн. Той факт, що контрагент позивача по справі ПП "Трансінвест" не надавало до ОДПС податкової звітності під час взаємовідносин з ТОВ "Екоп", вся первинна документація підписана не уповноваженою особою свідчить про те, що діяльність даного підприємства є неконтрольованою з боку Держави, а не декларування зобов'язань по сплаті податків та зборів до бюджету свідчить про їх несплату. Враховуючи зазначене, вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що ТОВ "НВП Екоп" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.11.1999 року № 1 480 105 0001 006255.

03.12.2005 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №28761614.

Фахівцями ДПІ у Київському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ НВП "Екоп" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Трансінвест" за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, про що складений акт перевірки від 12.06.2009 року, за результатами якого встановлені наступні порушення: п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 841577 грн.; п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1246058 грн.

15.06.2009р. ТОВ „НВП Екоп" надало заперечення до ДПІ у Київському районі у вигляді листа №15/06 від 15.06.2009 року щодо акту перевірки у формі зауважень. Відповідач надав відповідь, в якій результати акту перевірки №4034/18-010/30654386 від 12.06.2009 року залишені без змін.

Виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Київському районі міста Харкова Макаренко М.М. за результатами перевірки винесено ТОВ "НВП "Екоп" податкове повідомлення-рішення №0000401800/0 від 19.06.2009 року про застосування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1262364,00 грн. ( з них: за основним платежем 841576,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 420788,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000411800/0 від 19.06.2009 року про застосування суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2336578,50 грн. ( з них: за основним платежем 1246058,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1090520,50 грн.).

Перевіркою встановлено, що позивач по справі у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з підприємством ПП "Трансінвест" з питань створення науково-технічної продукції на загальну суму 5981079 грн., в тому числі ПДВ 996846 грн.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Як було встановлено судом податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних отриманих від ПП "Трансінвест".

Податкові накладні були складені та видані ТОВ “НВП Екоп” на підставі договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, та розрахункових документів-платіжних доручень про сплату вказаних робіт.

Відповідно до п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Стаття 9 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Судом встановлено, що ПП "Трансінвест" зареєстроване платником ПДВ про що видане свідоцтво №13664006, що анульовано вже після проведення господарської операції між ТОВ "НВП Екоп" та ПП "Трансінвест" та вказане підприємство на час вчинення угод знаходилось в ЄДРПОУ.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП "Трансінвест" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача , а ТОВ “НПВ Екоп” правомірно віднесло суми зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.

Крім цього, згідно п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим. Визнання суб’єкта господарювання банкрутом та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, суд аналізуючи положення вище зазначених нормативно правових актів приходить до висновку, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагент позивача ПП "Трансінвест" не надає звітності.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ПП "Трансінвест", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами фірми.

Закон України “Про податок на дану вартість” не має відповідних норм, які б зобов’язували замовника робіт слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Що стосується висновку якій міститься в акті перевірки від 28.05.2009р. №4034/18-10/30654386 щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, що операції пов’язані з ПП "Трансінвест" не були використані в господарській діяльності ТОВ “НВП Екоп”.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів –договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі роботи виконані ПП "Трансінвест" були використані позивачем у його господарської діяльності з митою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняти ТОВ “НВП Екоп” згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість виконаних робіт ПП "Трансінвест" була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності ТОВ “НВП Екоп”, відповідачем у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України суду надано не було.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено використання ТОВ “НВП Екоп” у своєї господарської діяльності усіх робіт виконаних ПП "Трансінвест".

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між ПП "Трансінвест" є нікчемними, з посиланням на вимоги ст..203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договори між ТОВ “НВП Екоп” та ПП "Трансінвест" суд вважає, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що висновком експерта №6716 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.професора М.С. Бокаріуса від 07.08.2009 року по матеріалам перевірки ТОВ "НВП Екоп" встановлено, що відповідно наданим документам та в межах компетенції експерта-економіста, висновки акту ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №4034/18-010/30654386 від 28.05.2009 року в частині встановлення порушення: п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями по операціям ТОВ "НВП Екоп" з ПП "Трансінвест" та заниження податку на додану вартість на загальну суму 841577 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується; п.5.2.1 п.5.2 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями по операціям ТОВ "НВП "Екоп" з ПП "Трансінвест" та заниження податку на прибуток на суму 1246058 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000401800/0 від 19.06.2009 року за податком на додану вартість на загальну суму 1262364,00 грн., з яких за основним платежем 841576,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 420788,00 грн. та №0000411800/0 від 19.06.2009 року за податком на прибуток на загальну суму 2336578,50 грн., з яких за основним платежем 1246058,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1090520,50 грн.. винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Отже позов ТОВ "НВП Екоп" є обґрунтований, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства Екоп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання незаконним рішення – задовольнити в повному обсязі

Визнати незаконними та скасувати повідомлення-рішення начальника ДПІ в Київському районі міста Харкова №0000401800/0 від 19.06.2009 року за податком на додану вартість на загальну суму 1262364,00 грн., з яких за основним платежем 841576,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 420788,00 грн. та №0000411800/0 від 19.06.2009 року за податком на прибуток на загальну суму 2336578,50 грн., з яких за основним платежем 1246058,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1090520,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екоп" судові витрати в розмірі 3,40 грн. .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 23.11.2009 року.

Суддя                                                                                           І.С.Чалий