Постанова № 69018160, 06.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2017 року № 826/7460/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс»

до

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (далі по тексту – позивач, ДП «НТК «Імпульс») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач 1) та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач 2) про визнання протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування пені в сумі 45 879,82 грн. та списання цієї суми з рахунку платника податків ДП «НТК «Імпульс» податковий номер 14307765) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу (пені), зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з інтегрованої картки платника податків ДП «НТК «Імпульс» (податковий номер 14307765) нараховану цим податковим органом пеню в сумі 45 879,82 грн.; визнання протиправними та скасування видані 16 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві податкову вимогу № 26609-17 і рішення № 26609-17 про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 27.06.2017 року.

Судове засідання призначене на 27.06.2017 року відкладалось на 08.08.2017 року у зв’язку із неприбуттям представників відповідачів.

В судовому засіданні 08.08.2017 року представник позивача та представник відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд Ухвалою від 08 серпня 2017 року перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем в порядку, визначеному п.15 Розділу 11 “Порядок ведення інтегрованої картки платника” Наказу Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 року “Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, питних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів” було проведено звірення стану зозрахунків позивача за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском за період з 01.01.2016 рік по 01.04.2016 рік.

За результатами звірення стану розрахунків позивачем було отримано відповідний акт №3092-07 від 15.04.2016 року. Згідно змісту вказаного акту, відповідачем нараховано пеню у загальному розмірі 45 879,82 грн.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки податковим органом винесено податкову вимогу про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість №26609-17 від 16.05.2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу №26609-17 від 16.05.2016 року.

Позивач не погоджується з такими діями податкового органу звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у грудні 2015 року позивачем самостійно були виявлені помилки у розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2015 року, у зв'язку з чим 28 грудня 2015 року, у порядку статті 50 Податкового кодексу України, до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було подано уточнюючий розрахунок за №9262011661, яким збільшено податкові зобов'язання на суму 219 420,00 грн. та нараховано штраф у розмірі 6 583,00 грн., обчислених як 3% від суми 219 420,00 грн.

Тобто, 18 грудня 2015 року позивачем були перераховані до державного бюджету кошти в сумі 226 003,00 грн., з яких 219 420,00 грн. - сума недоплати (недоїмки) ПДВ та 6 583,00 грн. - сума штрафу. Що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 18 грудня 2015 року та випискою по рахунку ДП «НТК Імпульс» за 18 грудня 2015 року.

Відповідно до ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно ( у т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

А) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

Б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Таким чином, статтею 50 Податкового кодексу України порядок виправлення самостійно виявлених платником податків помилок.

Відповідно до змісту ст. 129 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент подання декларації з ПДВ за квітень 2015р. та уточнюючого розрахунку поданого у грудні 2015р. пеня нараховується: 129.1.1, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

Законом України від 17.07.2015 року №655-У1І1 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо Зменшення податкового тиску на платників” до ст. 129 були внесені зміни відповідно до змісту яких пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України викладено в новій редакції та додано п. 129.9. Податкового кодексу України. Вказаний закон набув чинності з 01.09.2015 року.

Відповідно до п.129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2015 року “Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом”

Відповідно до п.129.9. ст.129 Податкового кодекс України, у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно з п.31.1. Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агенту, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений момент узгодження податкового зобов’язання настанням наступної події або: подання платником податку податкової декларації, або; подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, або; визначення контролюючим органом податкового зобов’язання відповідним податковим повідомленням-рішенням, яке не було оскаржено платником податку.

З огляду на вказане вище, при відображенні суми помилки за квітень 2015 року в уточнюючій декларації у грудні 2015 року саме дата подання такої декларації є датою узгодження такої суми помилки.

Відповідно до п. 4.1,162 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України пеня — це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При цьому Законом України від 17.07.2015 року №655-У11 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків” внесено зміни до пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 Податкового кодексу, які набрали чинності з 01.09.2015 року. Так, після закінчення встановлених п.58.1. ст.57 Податкового кодексу України строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Законом №655-У1І передбачено, що нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 визначено, що положення частини першої ст.58 Конституції України про те, що закони та ніші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Разом із тим, згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте це не означає, що цей конституційний принци не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, п.129.1. та п.129.9. ст.129 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2015 р. регулюють відносини, що з моменту набуття чинності закону, а саме з 01.09.2015р. й відповідно правило про нарахування пені із спливом 90 календарних днів також починає діяти з 01.09.2015 року. Враховуючи вказане, відсутні підстави для застосування п. 129.1. та п.129.9. ст.129 Податкового кодексу України в редакції чинній з 01.09.2016р. до відносин з подання розрахунку корегування до декларації з ПДВ у грудні 2015 р. за квітень 2015 року.

Крім цього, відповідно до змісту ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується у випадку несплати платником податку погодженого зобов’язання. Податкове зобов’язання, окрім випадків самостійного погодження такого зобов’язання платником податків, може встановлюватись контролюючим органом за наслідками проведення перевірок (глава 8 “Перевірки” Податкового кодексу України) за наслідками яких контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення (ст.ст. 58, 86 Податкового кодексу України). Обов’язковою умовою для проведення перевірки платника податків є видання відповідного наказу на правлення на перевірку (ст. 81 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначене вище, нарахуванню пені має передувати проведення контролюючим органом перевірки за умов дотримання вимог глави 8 “Перевірки” Податкового кодексу України. Разом з тим, позивач не отримував будь-якого повідомлення про проведення перевірки, , податкового повідомлення-рішення тощо.

Податкові зобов’язання, у тому числі визначені позивачем в уточнюючій декларації сплачувались своєчасно та у повному обсязі з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України, и, відповідно, у відповідача це було підстав для нарахування пені.

За таких обставин, дії органу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нарахування пені позивачеві є не правомірним і суд повинен винести рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій протиправними та зобов’язати орган ДФС України вчинити дії з поновлення прав платника податків на підставі положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України.

Що стосується податкової вимоги №26609-17 від 16.05.2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу №26609-17 від 16.05.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013р., із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

У зв’язку з викладеним податкова вимога №26609-17 від 16.05.2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу №26609-17 від 16.05.2016 року підлягають скасуванню.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів всі здійсненні ним судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нарахування пені в сумі 45 879,82 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вилучити з інтегрованої картки платника податків ДП «НТК «Імпульс» (податковий номер 14307765) нараховану пеню в сумі 45 879,82 грн.

Визнати протиправними та скасувати видані 16 травня 2017 року Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову вимогу № 26609-17 і рішення № 26609-17 від 16.05.2016 року про опис майна у податкову заставу

Присудити на користь Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (код ЄДРПОУ 14307765) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 400,00 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій