Постанова № 69017933, 19.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2017 року № 826/10265/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2016р.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл» (надалі – ТОВ «Вог Рітейл», позивач) до Офісу великих платників податків ДФС (надалі – ОФПП/податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2016р.

Позивачем зазначено, що висновки відповідача викладені в акті перевірки про заниження акцизного податку, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представником позивача на адресу суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач заперечив проти адміністративного позову з підстав викладених у запереченнях, які залученні до матеріалів справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офісу великих платників податків ДФС) проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «ВОГ Рітейл» з питань повноти та достовірності декларування акцизного податку у деклараціях з акцизного податку, поданих до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за період січень-березень 2016 року, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області за період січень-березень 2016 року, Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період квітень 2016 року, Сихівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період квітень 2016 року, Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період квітень 2016 року, Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області за період квітень 2016 року

За результатами перевірки складено акт № 314/28-06-14-00/37821544 від 07.10.2016р., яким встановлено наступні порушення: п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.215.3.4, п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено акцизний податок всього у сумі 5 810 204,27 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016р. № 0002084702/13288 на суму 943 143,09 грн., № 0002074702/13290 на суму 666 424,68 грн., № 0002064702/13291 на суму 775 642,55 грн., № 0002094702/13294 на суму 411 458,10 грн., № 0002104702/13293 на суму 4 877 009,57 грн., № 0002114702/13292 на суму 1 041 628,44 грн.

Позивач вважає винесення зазначених податкових повідомлень-ріщень протиправним, оскільки податковим органом не було всебічно та повно досліджено та з’ясовано всі фактичні обставини справи.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів перевірки, що ТзОВ «ВОГ Рітейл» за місцем провадження діяльності, а саме на АЗС за адресами: Київський р-н м.Одеси, вул. Люстдорфська дорога, 137; Київський р-н м.Одеси, вул. Люстдорфська дорога, 174 Б; Львівська обл., Пустомитівський р-н, с/рада Жирівська, АЗС № 6, автодорога Київ-Чоп 557 км+100м (ліворуч); с/рада Солонківська, траса Київ-Чоп км 553; с/рада Солонківська, автодорога Київ-Чоп 539 км +350 м; с. Сокільники, вул. Стрийська, 12; с. Підгірне, автодорога Львів- Тернопіль км 13+136 (ліворуч); м. Львів, вул. Кузневича Г, буд. 5; м. Львів, вул. Городоцька, буд. 288; м. Львів, вул. Пасічна, буд. 144а; м. Львів, вул. Луганська, б/н, вул. Стрийська, б/н.; м. Львів, вул. Богданівська, 11; м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 А; Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Смиковецька, 3; Тернопільський р-н., с. Великогаївка с-р, Обїздна дорога м. Тернополя, км. 8+000; Тернопільський р-н., смт. Велика Березовиця, вул. Микулинецька, 127 було подано до податкових органів за місцем обліку декларації з акцизного податку за січень, лютий, березень та квітень 2016 року де податкове зобов'язання з реалізації пального задекларовано всього в сумі 3 986 437 грн. (сума рядків у графі 8 Таблиці на сторінці 22-23 Акта перевірки).

Податковим органом, на підставі матеріалів фаткичних перевіркок було встановлено, що за січень, лютий, березень та квітень 2016 року на вищевказаних АЗС Позивачем всього мало бути задекларовано 9 765 287,28 грн. акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (сума рядків у графі 7 Таблиці на сторінці 22-23 Акта перевірки).

Відповідно, контролюючий орган вважає, що позивачем занижене податкове зобов'язання з акцизного податку за січень, лютий, березень та квітень 2016 року всього в сумі 5 810 204,27 грн. (графа 9 Таблиці на сторінці 22-23 Акта перевірки).

Контролюючим органом зроблено висновки, що між обсягом реалізованого пального (об'єктом оподаткування), задекларованого ТОВ «ВОГ Рітейл» за місцем реалізації на АЗС та обсягом реалізованого пального, встановленого на підставі даних фактичних перевірок та фізично відпущеного з даних АЗС є відхилення. Відповідачем встановлено, що до декларацій з акцизного податку за період січень, лютий, березень, квітень 2016 року ТОВ «ВОГ Рітейл» не в повному обсязі включено реалізацію пального, та відповідно перевіркою встановлено заниження по сплаті позивачем акцизного податку за перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи, що в січні 2016 року позивачем повернуто зі зберігання в місцях реалізації на вищевказаних АЗС нафтопродукти (пальне) в загальній кількості 1 094 720 літрів: ТОВ «ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ» згідно договору поставки № ШК228 від 12.05.2014р. та договору купівлі-продажу №С456 від 12.05.2014р.; ТОВ «Клевер ПМ» згідно договору поставки № ШК245 від 21.07.2014р. та договору купівлі-продажу №С578 від 21.07.2014р.; ТОВ «Донриво» згідно договору поставки № ШК368 від 04.08.2014р. та договору купівлі-продажу №С621 від 04.08.2014р.; ТОВ «Кіойл» згідно договору поставки №ШК239 від 16.06.2014р. та договору купівлі-продажу №С520 від 16.06.2014р.., а відповідно такий відпуск не був задекларований позивачем в деклараціях з акцизного податку за січень 2016р.

Повернення пального відбувалось на підставі типових договорів поставки та купівлі-продажу пального, копії яких досліджувались судом разом із видатковими накладними, та з яких вбачається, що додатково до основного зобов'язання постачальник (ТОВ «ВОГ Рітейл») зобов'язувалось зберігати проданий Товар до дати його відпуску на АЗС згідно умов договору. Згідно умов договору до ціни Товару входила також вартість його зберігання.

Також встановлено, що в лютому, березні та квітні 2016 року різниця в об'єкті оподаткування виникла у зв'язку із відпуском Позивачем пального, отриманого завчасно на зберігання від ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС" згідно договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р.

Згідно даного договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р. ТОВ «ВОГ Рітейл», як зберігачем, на підставі актів приймання-передачі майна зі зберігання за лютий та березень 2016 року до договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р., копії яких досліджені судом, повернуто в лютому, березні та квітні 2016року ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС», як поклажедавцеві, зі зберігання пальне через вищевказані АЗС в кількості 4 113 185,36 літрів.

Відповідно до п.1.2 договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р. майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому, право власності на майно до зберігача не переходить. Асортимент та кількість майна, що передається на зберігання, погоджується сторонами в актах приймання-передачі на кожну окрему товарну партію майна (п.2.1 Договору). Адреси місць зберігання Майна визначені в Додатку №1 до договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р., а саме є АЗС мережі «WOG».

На підставі пп.4.1.4 договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р. зберігач зобов'язується відпускати зі зберігання Майно уповноваженим представникам поклажодавця (в тому числі безготівковим клієнтам поклажодавця) при пред'явленні ними смарт-карти, картки на пальне, паливних карток, відомості, тощо, шляхом заправки вказаних ними транспортних засобів, з одночасними проведенням такого відпуску через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

У відповідності до п.6.1 договору зберігач забезпечує повернення майна зі зберігання по терміналах зберігання негайно на вимогу уповноважених представників поклажодавця (в тому числі на вимогу безготівкових клієнтів поклажодавця), в порядку, визначеному даним договором, при пред'явленні уповноваженими представниками поклажодавця смарт-картки, картки на пальне, паливних карток, тощо. Зберігач здійснює повернення лише того майна, яке передане на зберігання поклажодавцем, і в тих об'ємах, що визначені у вимогах поклажодавця (уповноважених представників поклажодавця).

За умовами договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р. повернення майна зі зберігання здійснюється шляхом заправки транспортних засобів уповноважених представників поклажодавця, з одночасним проведенням такого відпуску через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Згідно п.6.3 договору зберігання №25/1-2 від25.01.2016р. повернення майна зі зберігання підтверджується чеком РРО, а також чеком POS-терміналу зберігача (при передачі майна за смарт-картами та картками на пальне). За наслідками звітного місячного періоду, на підставі чеків РРО, POS-терміналу, сторонами складається зведений акт приймання-передачі майна зі зберігання у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця, який містить дані про кількість та асортимент майна.

Судом встановлено, що відхилення між показниками загального обсягу відпуску пального, визначеного на підставі даних фактичних перевірок відображених в акті перевірки та показниками реалізації пального, які були задекларовані Позивачем на підставі декларацій з акцизного податку в цьому ж періоді виникли у зв'язку із відпуском ТОВ «ВОГ Рітейл» пального суб'єктам господарської діяльності на умовах зберігання.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з пп.213.1.9 п.213.1 ста.213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпунктом 214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК Кодексу, встановлено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Підпунктом 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно п.216.9 ст.216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що об'єктом оподаткування акцизним податком в даному випадку можуть бути виключно ті операції платника, які повністю відповідають усім ознакам такого визначення як «реалізація підакцизних товарів (продукції)».

Ключовими ознаками, які в сукупності дають можливість зробити висновок про необхідність в оподаткуванні операцій платника з відпуску пального через мережу АЗС акцизним податком, - є наявність переходу права власності або права розпорядження на пальне та його фізичний відпуск.

Абзацом 3 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, де визначено, що під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід також розуміти фізичний відпуск пального з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції, не виключається необхідність у застосуванні положень абзацу 2 даного підпункту де законодавцем визначено, що під реалізацією пального для цілей розділу VI цього Кодексу слід розуміти будь-які операції, які передбачають перехід права власності, або права розпорядження.

Крім того, суд звертає увагу на те, що абз.2 п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено виняток про те, що операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання не вважаються реалізацією пального.

Системний та порівняльний аналіз зазначених правових норм дає підстави Суду дійти висновку про те, що за перевірений період акцизний податок підлягав сплаті виключно за операціями з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів де в тому числі відбувався перехід права власності (розпорядження) на пальне.

Операції з відпуску пального, яке передане на зберігання згідно з договором, із наданням отримувачу фіскального звітного чека (повернення зі зберігання), не є об'єктом оподаткування акцизним податком, оскільки такі операції не відносяться до реалізації пального у розумінні абз.2 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України.

На думку суду, висновки Контролюючого органу, викладені в акті перевірки, суперечать нормам податкового законодавства, що регулюють порядок нарахування та сплати акцизного податку, а відповідно заниження Позивачем акцизного податку не знайшло свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень, яким нараховане грошове зобов'язання з акцизного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині що до порушень порядку проведення перевірки, на які посилається Позивач, Суд зазначає наступне.

Відповідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24.12.2010р. №21-25а10 у справі за позовом ТзОВ and Goods L.T.D. до ДПІ у Калінінському районі м.Донецька, третя особа ДПА в Донецькій обл. про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тобто допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Разом з тим, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

Так, п.86.1 ст.86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.58.1 ст.58 та п.86.8 ст.86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

При цьому, носієм доказової інформації є не лише акт перевірки, а й первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті спірної перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин справи. Отже, саме первинні документи, а не акт перевірки, є основним доказом.

З наведеного слід прийти до висновку, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

Відповідна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2015р. К/800/7132/13 (№2а-0470/8608/12).

В акті перевірки зазначено, що з метою вручення копії наказу від 15.09.2016р. №278 та пред'явлення направлень на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 15.09.2016р. №472 та №473, посадовими (службовими) особами Луцького управління СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС 19.09.2016р., 23.09.2016р. та 26.09.2016р. здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «ВОГ Рітейл» м.Луцьк, вул.Кременецька, 38. Під час виходів на податкову адресу ТОВ «ВОГ Рітейл» з'ясовано, що Генеральний директор та головний бухгалтер перебувають у службовому відрядженні про що були надані копії відповідних наказів про направлення у відрядження, а інші посадові особи на які покладено функції щодо забезпечення проведення перевірки та надання необхідних документів були відсутні. Про неможливість вручення наказу та направлень на проведення перевірки контролюючим органом були складені відповідні акти.

В акті перевірки також зазначено, що зважаючи на те, що посадовим особам ТОВ «ВОГ Рітейл» відомо про можливість проведення СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВОГ Рітейл» призначеної наказом від 15.09.2016р. №278 із змістом якого посадові особи ТОВ «ВОГ Рітейл» обізнані, оскільки такий направлено поштою, (позивач отримав 28.09.2016р.), та у зв'язку з ухиленням платника податків та його посадових осіб від пред'явлення їм направлень та наказів на проведення перевірки, службових посвідчень, що є порушенням вимог ст.81 ПК України, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС має право приступити до проведення перевірки.

Виходячи з норм податкового законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин та регулювали порядок проведення документальних перевірок, суд приходить до висновку, що податковим органом в даному випадку порушено порядок проведення документальної виїзної позапланової перевірки.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 5 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 8 п.81.1 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Враховуючи вищевикладене, проведення в даному випадку документальної позапланової виїзної перевірки можливе за умови, що до початку її проведення позивачу вручено під розписку копію наказу про проведення такої перевірки, та проведення такої перевірки можливе було виключно за місцезнаходженням Позивача чи місцем розташування його об'єкта права власності.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилась не за місцезнаходженням товариства з 19.09.2016р. по 30.09.2016р., наказ про її проведення надісланий поштою 27.09.2016р. та отриманий позивачем 28.09.2016р., що є недотриманням пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.4 ст.78 ПК України.

Проведення перевірки до вручення позивачеві наказу є порушенням, за таких обставин приходить до висновку, що таке порушення є також підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частини 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення: № 0002084702/13288 від 25.10.2016 року на суму 943 143,09 грн.; № 0002074702/13290 від 25.10.2016 року на суму 666 424,68 грн.; № 0002064702/13291 від 25.10.2016 року на суму 775 642,55 грн.; № 0002094702/13294 від 25.10.2016 року на суму 411 458,10 грн.; № 0002104702/13293 від 25.10.2016 року на суму 4 877 009,57 грн.; № 0002114702/13292 від 25.10.2016 року на суму 1 041 628,44 грн. винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС правонаступником усіх прав та обов’язків якої є Офіс великих платників податків ДФС.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Рітейл» (код ЄДРПОУ 37821544) судові витрати в сумі 130729,20грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій