Постанова № 69017879, 19.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2017 року № 826/2352/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишина В.М. Качура І.А. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо надання відповіді на звернення, зобов’язання вчинити дії

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до

Міністерства юстиції України

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо надання відповіді на звернення від 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152; зобов’язання вчинити дії, а саме: відновити зведене виконавче провадження №45314193 та виконати виконавчі документи згідно з переліком.

Позов обґрунтовано тим, що в порушення Закону України «про звернення громадян» відповідачем не надано позивачу відповіді на його звернення від 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152 щодо залишку суми непогашеного боргу у виконавчому провадженні №45314193. Крім того позивач вказує, що відповідачем безпідставно зупинено згадуване виконавче провадження.

Відповідач письмових пояснень по суті позову не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

У зв’язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 05.03.2014 відкрито виконавче провадження №42322681 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області щодо стягнення з ПАТ «АвтоКрАЗ» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості.

Також, постановами від 05.03.2014 відкрито виконавче провадження №42322681, від 05.03.2014 відкрито виконавче провадження №42323595, від 24.03.2014 відкрито виконавче провадження №42621584, від 25.04.2014 відкрито виконавче провадження №43091587 про стягнення з ПАТ «АвтоКрАЗ» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості.

В подальшому згадувані виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження №45314193.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2015 позивачем скеровано за адресу відповідача запит №9-09-2/941 про надання інформації щодо заходів стягнення заборгованості на користь позивача та причин ненадходження позивачу коштів. Відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний запит отримано відповідачем 28.12.2015.

В подальшому, 09.02.2016 позивачем повторно скеровано відповідачу запит №09-9-2/152 про надання інформації щодо заходів стягнення заборгованості на користь позивача та причин ненадходження позивачу коштів, який отримано відповідачем 12.02.2016, про що свідчить наявна в матеріалах справи копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач вказує, що відповіді на запити ним не отримано, доказів на спростування викладеного відповідачем не надано.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження” (чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Так, позивач вказує, що зведене виконавче провадження було неправомірно зупинено на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.03.2015, якою заборонено Державній виконавчій службі вчиняти будь-які виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6-10 і 12-14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами - до закінчення строку дії зазначених обставин.

З урахуванням викладеного, ухвала Господарського суду Полтавської області від 24.03.2015 є підставою в розумінні ст.. 37 Закону для зупинення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, доводи позивача про безпідставне зупинення зведеного виконавчого провадження 45314193 є безпідставними. Доказів наявності підстав для поновлення вказаного зведеного виконавчого провадження позивачем не надано.

З огляду на викладене, позов в частині зобов’язання вчинити дії, а саме: відновити зведене виконавче провадження №45314193 та виконати виконавчі документи згідно з переліком задоволенню не підлягає.

Щодо позову в частині визнання протиправною бездіяльності щодо надання відповіді на звернення від 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, позивач є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №45314193, проте нормами Закону порядок вирішення запитів про надання інформації сторін виконавчого провадження не врегульовано, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про звернення громадян».

Положеннями статті 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідь на запити від 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152 відповідачем не надана, отже позов у вказаній частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 162 Кодексу адміністративного судочинства України Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою захисту прав позивача суд вбачає наявними підстави для виходу за межі позовних вимог та зобов’язання відповідача надати відповідь на запити 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152.

Судом неодноразово витребовувались від відповідача матеріали зведеного виконавчого провадження №45314193, проте відповідачем витребувані документи не надано, отже суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв’язано на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: “судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.”

У відповідності до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на запити ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152.

3. Зобов’язати Міністерство юстиції України надати відповідь на запити ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 24.12.2015 №9-09-2/941 та від 09.02.2016 №09-9-2/152.

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур