Постанова № 69017606, 21.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3384/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу у період з 10.03.2017р. по 31.05.2017р у розмірі 29 939, 84 грн. (двадцять девять тисяч девятсот тридцять девять гривень вісімдесят чотири коп.) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

В обґрунтування заявленої правової позиції позивач зазначив наступне.

Право позивача на одержання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку з незаконним звільненням гарантоване Конституцією та законами України.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, останній у період з 10.03.2017р. по 31.05.2017р. не був працевлаштований на іншу роботу, не перебував на обліку у центрі зайнятості та не отримував допомогу у зв'язку з безробіттям.

З довідки ГУНП у Одеській області від 07.06.2017 вих. № 857 підтверджено, що загальна сума грошового забезпечення за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. складає 21 542, 17 грн. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Грошове забезпечення при звільненні позивачу виплачено по 28.02.2017 р. включно. Позивач поновлений на роботі на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 25.05.2017р. № 1740 дск, грошове забезпечення з 10.03.2017р. по 31.05.2017р. не виплачене.

Представник відповідача (Головного управління Національної поліції в Одеській області) до суду не зявився. Про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Через канцелярію суду 30.08.2017 р. (вхід. № 24072/17) надійшли заперечення ГУНП в Одеській області, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову оскільки невиплата середнього заробітку відбулась не з вини власника. Окрім того, у період з 10.03.2017 р. по 31.05.2017 р. позивач не працював на посаді з якої був звільнений.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Суд оцінивши вказані акти відповідачів, з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про їхню невідповідність Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, Конституції та законам України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 43 Конституцією України, кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до сусп ільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, старший лейтенант поліції, проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого 4-го відділу управління оперативно - технічних заходів ГУНП в Одеській області з 07.11.2015 р. по 10.03.2017 р.

До ГУНП в Одеській області надійшла інформація про те, що відносно оперуповноваженого 4-го відділу УОТЗ старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, 07.03.2017 о 21.30 ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі НОМЕР_2, по вул. Торговій при спробі припаркуватися створив затор, за що в подальшому був зупинений працівниками патрульної поліції. При зовнішньому огляді працівниками патрульної поліції були виявлені видимі ознаки алкогольного спяніння ОСОБА_1 у вигляді почервоніння очей та різкого запаху алкоголю з ротової порожнини. В подальшому, ОСОБА_1 було запропоновано пройти експресс-тест або медичний огляд з метою встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння. Останній, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, від зазначених пропозицій в присутності свідків відмовився. За грубе порушення правил дорожнього руху працівниками патрульної поліції відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 209891 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наказом ГУНП в Одеській області від 09.03.2017 № 718 о/с дек за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, п.1 ч. 1 ст. 18 закону України Про Національну поліцію, яким визначено, що основним обовязком поліцейського є неухильне дотримання положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, п.п. 1.3, п.п. 2.5, ч. 1 п.п. 2.9, п.п. 11.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 07.03.2017 автомобілем з ознаками алкогольного спяніння, відповідно до статей 2, 13, п.8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого 4-го відділу управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Одеській області, звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2017 р. у справі № 522/4843/17 за матеріалами адміністративної справи, що надійшли з 1 роти 2 батальйону Управлінням патрульної поліції м. Одеси у відношенні ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження по справі закрито в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а/с. 11).

Відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 12.05.2017 № 1527 о/с дек проведено службове розслідування по факту звернення колишнього працівника ОСОБА_1 з проханням скасувати наказ ОСОБА_2 в Одеській області від 09.03.2017 № 423 о/с дек та поновити його на службі в поліції на посаді оперуповноваженого ОСОБА_2 на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2017 р.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок про те, що на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення внесено зміни в пункт 1 наказу ГУНП в Одеській області від 09.03.2017 № 718 о/с дек в частині зміни дисциплінарного покарання з «звільнити зі служби в поліції» на «неповну посадову відповідність».

Наказом № 946 о/с дек від 31.05.2017 р. старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції на посаді оперуповноваженого 4-го відділу управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Одеській області, з 10 березня 2017 року та призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим 3-го відділу управління оперативно-технічних заходів Головного управління Національної поліції в Одеській області, на період відпустки по догляду за дитиною капітана поліції ОСОБА_3, звільнивши з посади оперуповноваженого 4-го відділу управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Одеській області, установивши посадовий оклад 2500 гривень, з 10 березня 2017 року, відрахувавши з грошового забезпечення компенсацію за 5 діб невикористаної чергової відпустки за 2017 рік.

Підставою звернення позивача з даним позовом до суду став той факт, що за період з 10.03.2017 р. (останній день служби позивача) по 31.05.2017 р.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (Стаття 43 Конституції України).

Приписами ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 10, 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 та є чинний на даний час, визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

За приписами п. 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

При вирішенні заявленої позовної вимоги, суд акцентує увагу, що у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про оплату праці", держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до ч. 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу.

Постановою кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати, який, в силу пп. "з" п.1 розділу 1 застосовується, зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Поряд з цим, беручи до уваги той факт, що звільнення позивача, спричинило вимушений прогул, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо періоду вимушеного прогулу, суд зазначає, що його початком є дата 10.03.2017 р., коли позивача було звільнено з посади, а кінцем - 31.05.2017 р.

Враховуючи, що період вимушеного прогулу склав 83 дні (22 днів у березні 2017 р., 30 днів у квітні 2017 р., 31 день у травні 2017 р.) та помножуючи вказаний показник на розмір середньоденного грошового забезпечення позивача який складає 365,12 грн., суд зазначає, що належна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 30 304, 96 грн. Розрахунок вказаної суми також, підтверджується листом ГУНП в Одеській області № 14/1-981 від 04.09.2017 р. (вхід. № 25086/17 від 12.09.2017 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання відповідно до статті 256 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 29.10.1987 р. н. (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2017 року по 31.05.2017 року в розмірі 30 304, 96 грн. (тридцять тисяч триста чотири гривні гривні 96 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 11 318, 72 грн. (одинадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 72 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.