Постанова № 69017308, 19.09.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1238/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з 30.07.1994 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України на посаді старшого слідчого слідчого відділення Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області та був звільнений згідно наказу від 06.11.2015 № 399 о/с з органів внутрішніх справ у запас ЗС України. У період з 12.06.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. З інформації, зазначеної у листі ліквідаційної комісії Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області від 19.07.2017 № 8695/111/43-2017, встановив, що за період з червня по грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО. Просив суд стягнути з Відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з червня по грудень 2014 року в загальному розмірі 26106,35 грн.

Відповідача позовні вимоги не визнав, про що подав заперечення (а.с. 21-26). В обґрунтування зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 Позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 12.06.2014. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», на підставі якої МВС України розроблено наказ від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України. Наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 був виданий вже по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВС України було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з листопада по грудень 2014 року. Крім того, відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 № 730 про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, юридична особа публічного права Старобільський районний відділ ГУ МВС України у Луганській області ліквідується. Згідно наказу МВС України від 30.10.2015 № 1325 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Луганській області» установлено двомісячний строк з дати публікації оголошення про ліквідацію територіального органу для заяви кредиторами претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують. Відповідно до відомостей, оприлюднених з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців № 335 (30) 2015 зазначено, що строк заявлення вимог до Старобільського РВ ГУМВСУ встановлений до 10.01.2016. Згідно з частиною третьою статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Також Відповідач зазначив, що Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок здійснений 14.04.2016, а до суду звернувся 31.09.2017, тобто з часу коли Позивачу було відомо про порушення своїх прав минуло майже два роки, таким чином ним порушено строк звернення до суду, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України.

На підставі викладеного Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи письмовий відзив щодо заявленого позову не надав.

Ухвалою суду від 19 вересня 2017 року вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17 КАС України).

Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з 30.07.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 13, 44-46).

Відповідно до інформації, зазначеної в наказі першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176 Позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 12.06.2014 (а.с. 23-28).

Відповідно до інформації, зазначеної в наказі першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 321 Позивача з 07.11.2015 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 30-32).

Зазначена інформація кореспондується з інформацією, зазначеною у довідці про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.06.2015 № ВДЗ/6425/А (а.с. 8).

Наказом начальника Головного управління МВС України у Луганській області від 06.11.2015 № 399 о/с Позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади(установи, організації) (а.с. 7).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону). Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, саме цей орган внутрішніх справ є належним відповідачем у справі.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області з 09.11.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (а.с. 41-42).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі Постанова №158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

З інформації, зазначеній в довідці про доходи за період 01.06.2014 по 31.12.2014 від 19.07.2017 № 8696/111/43-2017, виданій Позивачу головою ліквідаційної комісії Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивачу у червні 2014 року нараховано 3586,67 грн, з яких - 3535,35 грн грошове забезпечення, 11,13 грн нічні, 40,19 грн індексація; у липні 2014 року 3732,67 грн, з яких 3661,58 грн грошове забезпечення, 29,67 грн нічні, 41,42 грн індексація; у серпні 2014 року 3774,04 грн, з яких 3751,21 грн грошове забезпечення, 22,83 грн нічні; у вересні 2014 року 4247,03 грн, з яких 4220,78 грн грошове забезпечення, 26,25 грн нічні; у жовтні 2014 року 6244,65 грн, з яких - 4220,78 грн грошове забезпечення, 23,87 грн нічні, 2000,00 грн матеріальна допомога на оздоровлення; у листопаді 2014 року 4288,68 грн, з яких 4220,78 грн грошове забезпечення, 22,83 грн нічні, 45,07 грн індексація; у грудні 2014 року 8847,02 грн, з яких 4745,25 грн грошове забезпечення, 26,25 грн нічні, 75,52 грн індексація, 4000,00 грн матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань (а.с. 9).

З інформації, зазначеній в довідках від 17.07.2017 № 8582/111/43-2017, від 11.09.2017 № 11240/111/40-2016, виданих головою ліквідаційної комісії Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивач у період з 01.06.2014 по 31.12.2014 перебував у черговій за 2014 рік з 15.10.2014 по 21.10.2014, на лікарняному у 2014 році не перебував (а.с. 11, 33).

Позивачем до позовної заяви виконаний розрахунок позовних вимог з урахуванням розміру грошового забезпечення та тривалості його участі в АТО (а.с. 6). З наданого розрахунку судом встановлено, що до розрахунку Позивачем помилково не включено суми нічних.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Додатку № 26 Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що доплата за службу в нічний час входить до складу додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, до суми грошового забезпечення, з якого повинна обчислюватись винагорода за безпосередню участь в АТО входить доплата за роботу в нічній час.

Оскільки відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 12.06.2014, то винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період саме з 12.06.2017.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь Позивача за 2014 рік повинен становити: за червень 2014 року 2246,10 грн (грошове забезпечення за червень 2014 року 3546,48 грн : 30 (кількість днів у червні) х 19 (кількість днів участі в АТО з 12.06.2014); за липень 2014 року - 3691,25 грн (грошове забезпечення за липень 2014 року 3691,25 грн); за серпень 2014 року 3774,04 грн (грошове забезпечення за серпень 2014 року 3691,25 грн); за вересень 2014 року 4247,03 грн (грошове забезпечення за вересень 2014 року 4247,03 грн); за жовтень 2014 року 3286,18 грн (грошове забезпечення за жовтень 2014 року 4244,65 грн : 31 (кількість днів у жовтні) х 24 (кількість днів участі в АТО, 7 діб перебував у відпустці з 15.10.2014 по 21.10.2014); за листопад 2014 року 4243,61 грн (грошове забезпечення за листопад 2014 року 4243,61 грн); за грудень 2014 року 4771,50 грн (грошове забезпечення за грудень 2014 року 4771,50 грн).

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 26259,71 грн.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, Відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобовязаний виплатити Позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному звязку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обовязків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обовязків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 99 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженим право Позивача на виплату винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення обґрунтованими, однак, враховуючи розмір грошового забезпечення Позивача за спірний період, суд вважає обґрунтованою вимоги про стягнення з Відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 включно з розрахунку 100% щомісячного грошового забезпечення в загальному розмірі 26259,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Враховуючи те, що Позивач просив стягнути винагороду за участь в АТО за червень грудень 2014 року в загальному розмірі 26106,35 грн, виходячи з помилкового розрахунку, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь Позивача з Відповідача винагороду за участь в АТО за червень грудень 2014 року в загальному розмірі 26259,71 грн, виходячи з наведеного судом розрахунку.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 8, 10, 11, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути зі Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670935, місцезнаходження: 92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Фрунзе, буд. 20) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. О.Кошевого, буд. 8, м.Старобільськ, Луганської області, 92700) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з червня по грудень 2014 року включно у загальному розмірі 26259 (двадцять шість гривень двісті пятдесят девять) гривень 71 копійку, в тому числі - за червень 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) гривень 10 копійок; за липень 3691 (три тисячі шістсот девяносто одну) гривню 25 копійок; за серпень 3774 (три тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 04 копійок; за вересень 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) гривень 03 копійки; за жовтень 3286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 18 копійок; за листопад 4243 (чотири тисячі двісті сорок три) гривні 61 копійку; за грудень 4771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одну) гривню 50 копійок; з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_2