Постанова № 69017255, 26.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м.Київ 810/2366/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби,

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про:

визнання протиправною відмови Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа № 4730/10/26-70-19-01 від 13.07.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ “Фоззі-Фуд” з Державного бюджету України суми надміру сплаченим митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/14-3071 від 09.06.2016;

зобов’язання Київської міської митниці ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ “Фоззі-Фуд” суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/14-3071 від 09.06.2016. та подати його на виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митним органом за наслідками здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ “Фоззі-Фуд” митної вартості товарів, що імпортувались на територію України, було прийнято ряд рішень про коригування митної вартості, на підставі яких товариством сплачено додатково митних платежів на загальну суму 423370,27 грн.

Водночас, вказані рішення про коригування митної вартості були скасовані у судовому порядку.

Позивач стверджує, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларантові у спосіб, що передбачений Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

У зв’язку з цим, ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до Київської міської митниці ДФС з відповідною заявою про повернення надміру сплачених митних платежів. Проте, листом № 4730/10/26-70-19-01 від 13.07.2016 відповідач надав відповідь про відмову у поверненні заявленої суми.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача та вважає його протиправним, оскільки підприємством з метою підтвердження факту надмірної сплати митних платежів виконані всі вимоги, передбачені чинним законодавством та додані вичерпні документи, що підтверджують числове значення таких сум.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечень вказав, що митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві до суду надійшли письмові пояснення. У вказаних поясненнях в обґрунтування правової позиції третьою особою зазначено, що повернення органами державної казначейської служби помилково та/або надміру сплачених митних платежів можливе виключно на підставі висновку контролюючого органу, який стосовно позивача на адресу ГУ ДКС України у м. Києві не надходив.

За наведених обставин, третя особа зауважила, що на даний час правові підстави для виплати позивачу спірних сум відповідно до Порядку повернення митних та інших платежів, який затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, відсутні.

Представники відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 26.10.2016 не з'явились. Третя особа у письмових поясненнях просила суд здійснювати судовий розгляд даної справи за відстуності її представників.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У січні 2013 року позивачем, з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (морожена свиняча печінка) за контрактом № 182 від 08.02.2010, було подано до митного органу митну декларацію № 100250000/2013/023743.

Митна вартість товару була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) у розмірі 146571,78 грн.

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про її коригування, а саме: № 100250000/2013/500027/2 від 29.01.2013 та № 100250000/2013/500094/2 від 05.03.2013.

Надалі, задекларовані позивачем товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 40373,27 грн.

Разом з цим, не погоджуючись із визначеною відповідачем митною вартістю товарів та вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправними ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2013 у справі № 826/10417/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.02.2016 позовні вимоги ТОВ «Фоззі-Фуд» були задоволені, а рішення про коригування митної вартості від 29.01.2013 № 100250000/2013/500027/2, а також від 05.03.2013 № 100250000/2013/500094/2 визнано протиправними та скасовано (а.с.29-30, 34-41, 42-46).

У березні 2013 року позивачем, з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (морожена свиняча печінка) за контрактом № 182 від 08.02.2010, було подано до митного органу митну декларацію № 100250000/2013/025052.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) у розмірі 137045,90 грн.

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості, а саме: від 06.03.2013 № 100250000/2013/500097/2; від 12.03.2013 № 100250000/2013/500102/2, № 100250000/2013/500103/2, № 100250000/2013/500104/2, № 100250000/2013/500105/2, № 100250000/2013/500106/2, № 100250000/2013/500107/2, № 100250000/2013/500108/2, № 100250000/2013/500109/2, від 13.03.2013 № 100250000/2013/500110/2, від 14.03.2013 № 100250000/2013/500112/2, від 19.03.2013 № 100250000/2013/500117/2. Зазначеними рішеннями, митну вартість товару, що була заявлена у вантажній митній декларації № 100250000/2013/025052 збільшено з 0,6154 євро/кг до 1,17 євро/кг.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 322505,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2013 у справі № 826/10418/13-а зазначені рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості також було визнано протиправними та скасовано (а.с. 71-75).

Судом встановлено, що загальна сума митних платежів, сплачених позивачем внаслідок прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості, які у подальшому були скасовані, складає 423370,21 грн.

09.06.2016 ТОВ “Фоззі-Фуд” звернулось до Київської міської митниці ДФС із заявою № УРБ 10/14-3071 про повернення надміру сплачених коштів під час здійснення митного оформлення товарів.

Відповідно до змісту вказаної заяви позивач просив повернути надміру сплачені митні платежі у розмірі 423370,21 грн. шляхом зарахування їх на депозитний рахунок типу 3734 ТОВ “Фоззі-Фуд” для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава (а.с. 15-20).

За результатом розгляду даного звернення позивача, Київська міська митниця ДФС 13.07.2016 надала відповідь (лист № 4730/10/26-70-19-01) в якій зазначила, що судами під час розгляду адміністративних справ № 826/10417/13-а та № 826/10418/13-а не було встановлено, що внаслідок скасування рішень про коригування митної вартості товарів виникли надмірно сплачені кошти, які в свою чергу підлягають поверненню з Державного бюджету України. Крім того, судами не було зобов’язано митницю вчинити певні дії відповідно до вимог чинного законодавства.

За наведених обставин, митний орган повідомив позивачу про те, що підстави для підготовки висновків про повернення надмірно сплачених митних платежів з Держбюджету до Головного Управління Державної казначейської служби України у Київської міської митниці ДФС відсутні.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов’язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України відсутнє, але воно міститься у податковому законодавстві.

Так, зокрема, положення статті 43 Податкового кодексу України передбачають умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктами 43.4 та 43.5 статті 43 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Повернення надміру чи помилкового сплачених митних платежів регулюється Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Згідно з приписами пункту 1 розділу III вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктами 2 - 4, 6 розділу III Порядку № 618 визначено порядок розгляду заяви платника, зокрема: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Тобто, законодавчо встановленою умовою повернення надміру сплачених митних платежів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Пунктом 7 розділу III Порядку № 618 встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (пункт 11 розділу III Порядку № 618).

Таким чином, підставою для відмови митним органом заявнику - платнику податків у повернені надмірно сплаченого митного платежу може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати. Зазначені підстави для відмови є вичерпними.

Судом встановлено, що позивач виконав усі формальні вимоги, які передбачені Порядком № 618. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем не було вказано декларанту про наявність будь-яких формальних недоліків в поданій заяві.

Разом з цим, факт перерахування коштів і відповідні суми відображені у митних деклараціях (доданих до заяви), а суми переплати наведені у заяві позивача.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач до заяви не надав документів, які підтверджують суму надміру сплачених коштів є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Суд також звертає увагу, що згідно вимогами частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Таким чином, сума переплати митних платежів вказана позивачем в заяві про повернення наміру сплачених митних платежів підтверджується доданими до цієї заяви копіями митних декларацій, а саме графою 47.

Разом з цим, суд не приймає до уваги і твердження відповідача про те, що позивач самостійно визначив розмір фінансових гарантій, оскільки такі доводи не відповідають дійсності та суперечить встановленому порядку митного оформлення і випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію. Безпідставними є і твердження відповідача, що кошти, які просить стягнути позивач, не є ані надміру сплаченими податковими зобов'язаннями, ані помилково сплаченими грошовими коштами.

Приписами статті 52 Митного кодексу України встановлено, що платник податків дійсно самостійно зазначає (визначає) величину митної вартості у поданій митній декларації. Воддночас, суд зауважує, що митниця за результатами здійсненого контролю величини митної вартості має право приймати рішення про коригування цього показника (стаття 55 Митного кодексу України).

У свою чергу, якщо рішення про коригування митної вартості скасоване - це свідчить про те, що митниця не змогла довести його правомірність, а тому, з урахуванням положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України, заявлена декларантом величина митної вартості повинна вважатися такою, що визнана автоматично.

Крім того, судами під час розгляду адміністративних справ № 826/10417/13-а та № 826/10418/13-а було досліджено питання правомірності заявленого позивачем методу та, відповідно, правильності обчислення заявленої ним митної вартості.

З огляду на зазначене та враховуючи норми чинного законодавства, суд звертає увагу, що кошти фінансових гарантій є грошовими зобов'язаннями, які визначені контролюючим органом на підставі рішень про коригування митної вартості, а не позивачем.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Як було встановлено судом, після спливу 90-денного строку дії фінансових гарантій кошти фінансових гарантій були перераховані митним органом з депозитного рахунку Київської міської митниці ДФС, відкритому в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, до державного бюджету, у зв'язку з чим митним органом було здійснено оформлення аркушів коригування до митних декларацій.

У свою чергу, суд вкотре зауважує, що рішення про коригування митної вартості товарів були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а тому вони не спричиняють жодних правових наслідків у контексті процедури митного оформлення товару та визначення митних платежів на їх підставі.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що суми фінансових гарантій, які були перераховані позивачем на депозитний рахунок Київської міської митниці ДФС, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, та згодом переховані до Державного бюджету, є надміру сплаченими податковими зобов'язаннями, розмір яких був визначений контролюючим органом.

Верховний Суд України неодноразово, зокрема, у постановах від 15.04.2014 (справа №21-29а14), від 12.11.2014 (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), від 25.11.2014 (справа № 21-338а14), від 03.11.2015 (справа №21-422а15) зазначав, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Крім того, суд також не погоджується з доводами митного органу про те, що позивач може повторно повернути собі суму ПДВ, яка раніше уже була включена до податкового кредиту, а тому відмова відповідача є правомірною, з озгляду на наступне.

Повернення надміру сплачених митних платежів регулюється статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 № 618. Ці нормативні акти не передбачають такої підстави для відмови в повернені надміру сплачених митних платежів, як те, що заявник включив суми надміру сплаченим митних платежів до податкового кредиту. Положення цих нормативних актів взагалі не передбачають процедури перевірки використання заявником податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, оскільки позивач формував податковий кредит на підставі митних декларацій та аркушів коригування оформлених до них, то повернення надміру сплачених митних платежів та оформлення митним органом аркушів коригування до митних декларацій після цього, є підставою для коригування раніше сформованого податкового кредиту.

Державна фіскальна служба України в листі від 28.12.2015 №27875/6/99-99-19-03-02-15 зазначила, що у випадку, коли пiсля митного оформлення товарiв, помiщених у митний режим iмпорту, та включення сплаченої при ввезеннi таких товарiв суми ПДВ до складу податкового кредиту змiнюється величина митної вартостi цих товарiв (зменшення митної вартостi за рiшенням суду або контролюючим органом прийнято рiшення про коригування (зменшення) заявленої митної вартостi товарiв), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зi змiною митної вартостi товарiв, на дату набуття рiшенням суду законної сили або на дату прийняття вiдповiдного рiшення контролюючого органу вiдображається на пiдставi аркуша коригування до митної декларацiї у рядку 12.1 податкової декларацiї з ПДВ зi знаком "мiнус".

Таким чином, після повернення суми надмірно сплачених податків та оформлення відповідачем аркушу коригування до митних декларацій позивача виникне обов'язок провести коригування податкового кредиту. Твердження відповідача про отримання позивачем подвійного відшкодування не узгоджуються із нормами чинного законодавства та є безпідставними.

Суд також акцентує увагу, що повернення надміру сплачених митних платежів з бюджету здійснюється митним органом, а правильність формування податкового кредиту контролюють податкові органи, які мають право здійснити перевірку позивача та нарахувати штрафні санкції у разі виявлення порушень.

Щодо доводів контролюючого органу відносно того, що при скасуванні рішень про коригування митної вартості судами не було встановлено, що внаслідок скасування такого рішення виникли надмірно сплачені кошти, які підлягають поверненню з Державного бюджету України, суд звертає увагу, що питання повернення надміру сплачених коштів не було предметом розгляду справ № 826/10417/13-а та № 826/10418/13-а, а тому такі обставини і не встановлювались судом.

Разом з цим, як вже зазначалось, визначення поняття надміру сплаченого грошового зобов’язання міститься у пункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, і саме на митний орган пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 618 покладений обов’язок щодо перевірки факту перерахування митних платежів з відповідного рахунку суб’єкта господарювання до Державного бюджету України та встановлення наявності переплати.

Крім того, факт існування надмірної сплати митних платежів може бути встановлено під час контролю правомірності дій та рішень митного органу у правовідносинах, що стосуються безпосереднього повернення надміру сплачених грошових коштів.

Суд зауважує, що в даному випадку саме внаслідок коригування митним органом митної вартості задекларованих товарів, позивач змушений був сплатити додаткові митні платежі у розмірі 423370,27 грн. При цьому, фактична сплата митних платежів, з урахуванням рішень про коригування митної вартості, підтверджується митними деклараціями, за якими товари випускались у вільний обіг на умовах сплати фінансової гарантії відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

У свою чергу, відповідач не заперечував проти правильності математичних розрахунків суми додаткових митних платежів у розмірі 423370,27 грн., здійснених позивачем у зв’язку із прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів, які, надалі були визнані судом протиправними та скасовані.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не мав жодних правових підстав для прийняття рішення про відмову у підготовці та направленні до органів Державної казначейської служби висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа № 4730/10/26-70-19-01 від 13.07.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ “Фоззі-Фуд” з Державного бюджету України суми надміру сплаченим митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/14-3071 від 09.06.2016.

Суд звертає увагу, що згідно висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.09.2015 №21-1465а15 та від 03.11.2015 року № 21-2220а15, у випадку необґрунтованої відмови митного органу у здійсненні митного оформлення товару та надмірною у зв'язку з цим сплатою декларантом митних платежів, належним способом захисту порушених прав є зобов'язання митницю скласти та надати управлінню ДКСУ висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Згідно з приписами частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачем не було підготовлено висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів у встановлений законодавством строк за результатами розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов’язання Київської міської митниці ДФС скласти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ “Фоззі-Фуд” суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/14-3071 від 09.06.2016. та подати його на виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

За загальним правилом принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа № 4730/10/26-70-19-01 від 13.07.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ “Фоззі-Фуд” з Державного бюджету України суми надміру сплаченим митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/14-3071 від 09.06.2016.

Зобов’язати Київську міську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ “Фоззі-Фуд” суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/14-3071 від 09.06.2016. та подати його на виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі Фуд” судові витрати у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.