Постанова № 69016854, 15.09.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2017 року Справа № 803/1051/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-Луцьк» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-Луцьк» (далі ТзОВ «АТП-Луцьк», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 18 672,00 грн. та пені на суму 911,34 грн., всього на загальну суму 19 583,34 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем у 2016 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. Сума адміністративних-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 18 672,00 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 911,34 грн., яку позивач просить стягнути з ТзОВ «АТП-Луцьк» разом із сумою адміністративних-господарських санкцій в примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

У письмових запереченнях на адміністративний позов від 04.09.2017 року та у судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що ТзОВ «АТП-Луцьк» з метою дотримання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні здійснювало заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: протягом 2016 року подавало інформацію до Луцького міського центру зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах. Також відповідачем до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було направлено лист від 16.06.2016 року №41 з проханням посприяти в забезпеченні працівників на робочі місця, а саме водіїв з обмеженими фізичними можливостями та інженера з охорони праці та безпеки руху.

Таким чином, товариством виконано всі вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Вважає, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій є безпідставним та незаконним, оскільки обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-Луцьк» зареєстроване як юридична особа 16.01.2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с.24).

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2017 року за вхідним №2266 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2016 році у відповідача фактично складала 32 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2016 році становив 597,50 тис. грн. (а.с.6).

Повідомленням від 14.03.2017 №33-17/2267 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало ТзОВ «АТП-Луцьк» про обовязок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 18 671,88 грн. до 15 квітня 2017 року та розяснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.7). У зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у 2016 році до Луцького міського центру зайнятості подано звітність інформацію про попит на робочу силу (вакансії) станом на 11 травня 2016 року «інженера з охорони праці та безпеки руху», 25 липня 2016 року «водія автотранспортного засобу» та 23 листопада 2016 року «інженера з охорони праці та безпеки руху», у яких повідомлялося про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів (а.с. 22,25,26).

Також, ТзОВ «АТП-Луцьк» до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надіслано лист від 16.06.2016 року з проханням про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування, а саме водіїв з обмеженими фізичними можливостями та інженера з охорони праці та безпеки руху (а.с.21).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобовязані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши на початку року робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Разом з тим, відповідач, робоче місце для інваліда створив лише у травні 2016 року про що подав звітність інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до Луцького міського центру зайнятості.

Доказів того, що з січня по травень 2016 року у відповідача був працевлаштований інвалід чи створене робоче місце для працевлаштування інваліда суду не надано.

Як вбачається з наданих суду направлень на працевлаштування від 02.06.2016 року №03501605120009002 та від 01.11.2016 року №03501605120009004, Луцьким міським центром зайнятості до товариства двічі направлялись працівники (інваліди), зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для працевлаштування на робоче місце (вакансію) інженер з охорони праці, проте, відповідачем було відмовлено даним інвалідам у працевлаштуванні у звязку з відсутністю у кандидатів на посаду відповідної освіти. Разом з тим, судом встановлено, що при подачі до Луцького міського центру зайнятості звітності інформації про попит на робочу силу (вакансії), відповідач не вказував вимоги до кандидатів за спеціальністю стосовно наявності спеціальної освіти (а.с.28-29).

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що товариством самостійно було працевлаштовано інваліда на посаду водія, оскільки, трудовий договір з ним був укладений лише у листопаді 2016 року, а вказана особа пропрацювала на товаристві лише близько двох місяців.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні при здійсненні господарської діяльності, оскільки, перший звіт-інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до Луцького міського центру зайнятості відповідачем подано лише у травні 2016 року; при цьому, щомісячно відповідач не звертався до Луцького міського центру зайнятості (наявні лише три звіти за рік за формою 3-ПН від 11.05.2016 року, 25.07.2016 року та 23.11.2016 року); товариство відмовило двом інвалідам у працевлаштуванні, хоча в інформації про попит на робочу силу, поданої до Луцького міського центру зайнятості, чітко не вказало вимоги до кандидатів, а відтак роботодавцем не вчинено усіх дій для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, що ТзОВ «АТП-Луцьк» у 2016 році не виконало вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні в частині вжиття своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, тому суд приходить до висновку, що нараховані адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів в сумі 18 672,00 грн. та пені на суму 911,34 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-Луцьк» ( Волинська область, м. Луцьк, проспект Молоді, 5Б/64, ідентифікаційний код 38527468) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет м. Луцька, 50070000, номер рахунку 31213230700002, ідентифікаційний код 38009628, банк ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014) суму адміністративно-господарські санкції та пені у розмірі 19 583, 44 грн. (девятнадцять тисяч пятсот вісімдесят три гривні 34 копійки)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 20 вересня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук