Вирок № 69013994, 19.09.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5168/17

н.п. 1-кп/415/700/17

ВИРОК

Іменем України

19.09.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Бєлоусова Д.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240001536 від 01 серпня 2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, інвалідом не являється,не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: м.Лисичанськ, кв. Центральний, 31/43 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Земнухова, 148, зірвав верхівки та листя з рослин коноплі, з яких шляхом сушіння та подрібнення незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, який залишив собі для особистого вживання та незаконно зберігав за місцем свого мешкання за вказаною адресою до 11 серпня 2017 року.

11 серпня 2017 року в період часу з 10 години 40 хвилин по 13 годину 10 хвилин в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Земнухова, 148, працівниками поліції в присутності понятих було виявлено та вилучено речовину сіро-зеленого кольору, згідно висновку експерта № 19/113/8-2/827е від 21.08.2017 року, суміш особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено канабісу та насіння рослин роду конопель, масою канабісу у суміші у перерахунку на суху речовину 72,55 грам., яку він незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту за вищевказаних обставин.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

31 серпня 2017 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130240001536 від 01 серпня 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5, якій на підставіст. 37 КПК Українинадані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також розяснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбаченихст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердженя зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені уст.476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Бєлоусов Д.О. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно дост. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані: за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

В силу положенняст.12 КК Україникримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч. 1 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом зясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним. тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбаченіст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 31 серпня 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставіст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. Очевидної неможливості виконання обвинуваченого взятих на себе зобов'язань - не вбачається

Згідно ч. 1ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогамКПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначенняобвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Водночас, в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її підзахисного ОСОБА_2 від відбування зазначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII, оскільки останній вчинив злочин середньої тяжкості, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яким на день набрання чинності цим Законом не виповнилося 18 років .

Обвинувачений ОСОБА_2. підтримав клопотання свого захисника та надав усну згоду на звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII, оскільки останній є субєктом амністії- особою, яка на день набрання чинності цим Законом має дітей, яким не виповнилося 18 років, а підстави, які б перешкоджали застосуванню до останнього акту амністії відсутні.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно дост. 85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до п. «в»ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, який набув чинності 07.09.2017 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, що не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, який відповідно достатті 12 КК Українивідноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, проти застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII не заперечував, на день набрання ним чинності 07.09.2017 року, мав двох дітей, яким не виповнилося 18 років, що підтверджується свідоцтвами про народження, виданими виконавчим комітетом Фрунзенської селищної ради Славяносербського району Луганської області 03.01.2008 року та Фрунзенською селищної ради Славяносербського району Луганської області 08.07.2009 року відповідно, серія 1-ЕД № 096449 та серія 1-ЕД № 130133 згідно яких батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_2, 13 вересня 1974 року, який батьківських прав відносно своїх неповнолітніх дітей не позбавлявся.

Обставин, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлено.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд вважає, клопотання захисника підлягає задоволенню, а обвинувачений звільненню від відбування покарання на підставі пункту «в»статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII.

Відповідно до ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8-2/827е від 21.08.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 1979 грн. 20 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, р/р 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс масою 71,35 грам (маса канабісу, екстрат канабісу 0,249 грама, предмети, первинні упаковки, які відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 23 серпня 2017 року, знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - підлягають знищенню.

На підставі пункту «в»статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII, керуючись ст.ст. 314, 368-371,373-375,474-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 серпня 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5 та підозрюванимОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240001536 від 01 серпня 2017 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, пере дбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставіст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно доч.1 ст. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: -

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі пункту «в»статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8-2/827е від 21.08.2017 року у сумі 1979 (одна тисяча девятсот сімдесят девять) грн. 20 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Лисичанськ 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р31117115700051).

Речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс масою 71,35 грам (маса канабісу, екстрат канабісу 0,249 грама, предмети, первинні упаковки, які відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 23 серпня 2017 року, знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Відповідно дост. 532 КПК Українивирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченомуст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова