Ухвала суду № 69007643, 20.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/649/17 20.09.2017 20092017 20.09.2017

Провадження №22-ц/784/1984/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 469/649/17 Головуючий І інстанції Старчеус О.П.

Провадження № 22-ц/784/1984/17 Доповідач Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

за участю секретаря Шагай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві відокремлений матеріал цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року за заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, а також з заявою, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0809га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036, розташовану за адресою: вул. Східна, 4/1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, та заборонити відділу з питань державної реєстрації Березанської райдержадміністрації (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонити Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на зазначеній земельній ділянці; заборонити ОСОБА_1 вчиняти із вказаною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

В своїй заяві про забезпечення позову, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 посилався на те, що підставою для пред'явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства Коблівською сільською радою при наданні безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Зокрема, спірна земельна ділянка належить до земель держлісфонду та з підстав, вказаних прокурором у позові, не могла передаватись у приватну власність для індивідуального дачного будівництва. Також, заявник зазначив, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та відповідно до законодавства не може надаватись у приватну власність. Отже, вважає, що відповідач очевидно протиправно володіє спірною земельною ділянкою. Крім того, за містобудівною документацією не передбачена можливість розміщення об'єктів індивідуального дачного будівництва на спірній земельній ділянці. Таким чином, вважає, що законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку не могла жодна фізична або юридична особа.

Крім цього, зазначив, що ОСОБА_1, як власник земельної ділянки, може розпорядитись нею на власний розсуд - відчужувати іншим особам, здійснювати на ній індивідуальне дачне будівництво. Отже, заявник вважає, що існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки або будівництва на ній об'єктів нерухомості, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову задоволено частково, а саме судом накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0809га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0036, розташовану за адресою: вул. Східна, 4/1, с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, власником якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 54017, м. Миколаїв, вул.Громадянська, 26, та заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в частині накладення арешту на земельну ділянку та заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки та постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу в забезпеченні позову в частині вимог про накладення арешту на земельну ділянку та заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в ній, та просив її задовольнити.

Представник Миколаївської місцевої прокуратури №1 не визнав доводи апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення.

Інші учасники процесу до судового засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на земельну ділянку. З урахуванням обставин справи та ймовірності здійснення відчуження спірної земельної ділянки її власником, суд вважав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі можливого задоволення позовних вимог. Тому з врахуванням заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви прокурора та застосування заходів забезпечення позову у межах, достатніх для забезпечення виконання судового рішення, у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони здійснення щодо неї будь-яких реєстраційних дій, що не порушить інтересів інших осіб.

З огляду на те, що відділ з питань державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації є лише одним з декількох передбачених ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» субєктів державної реєстрації прав на нерухоме майно, суд вважав за необхідне заборонити усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.

Вимоги прокурора щодо заборони ОСОБА_1укладати правочини щодо спірної земельної ділянки та вчиняти дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, суд вважав зайвими з огляду на те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборона здійснення реєстраційних дій є достатніми, щоб забезпечити виконання в майбутньому можливого судового рішення про задоволення позову.

Також, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і вимоги прокурора щодо заборони Управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та заборони ОСОБА_1 проводити земельні роботи на спірній земельній ділянці, оскільки вказана установа не залучена до участі у справі і відсутні докази звернення до неї власника спірної земельної ділянки з метою проведення дозвільних або реєстраційних дій та докази проведення відповідачем будівельних робіт на спірній земельній ділянці, а тому зазначені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Як убачається з тексту апеляційної скарги, зазначена ухвала суду оскаржується, а отже, і переглядається судом апеляційної інстанції тільки в частинінакладення арешту на земельну ділянку та заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Проаналізувавши матеріали справи та встановлені судом обставини по справі, апеляційний суд вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд не в повній мірі виконав вимоги процесуального законодавства, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. А відповідно до ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися, як накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, так і забороною вчиняти певні дії чи встановленням обовязку вчинити певні дії, а також іншими способами, передбаченими законом.

Як убачається з тексту заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову, він просив накласти арешт на спірну земельну ділянку та заборонити відділу з питань державної реєстрації Березанської райдержадміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки. Проте суд, виходячи з того, що відділ з питань державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації є лише одним з декількох передбачених ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» субєктів державної реєстрації прав на нерухоме майно, вважав за необхідне заборонити усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, а також наклав арешт на спірну земельну ділянку.

Такий спосіб забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачений п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України та застосовується для забезпечення позовів як майнового, так і не майнового характеру у випадках, якщо потрібно обмежити право особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета судового розгляду. При цьому заборона вчиняти певні дії може бути спрямована як безпосередньо до відповідача, так і до інших осіб, які можуть вчинити такі дії. Проте зазначена заборона не може мати загального характеру і повинна бути спрямована лише на конкретно визначене коло осіб, адже, відповідно до ч.7 ст. 153 ЦПК України таким особам ( у разі постановлення ухвали без їх повідомлення) надсилається копія ухвали негайно після її виконання. В звязку з викладеним, доводи апеляційної скарги про те, що при винесення ухвали суд помилково заборонив усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а не конкретно визначеній особі, здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, є обгрунтованими.

Тому колегія суддів вважає, що ухвалу суду слід змінити, скасувавши в частині заборони усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, та постановити в цій частині нову, якою заборонитивідділу з питань державної реєстрації Березанської райдержадміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

В той же час, доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози в невиконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, а також про те, що суд під час розгляду заяви про забезпечення позову неправомірно наклав арешт на спірну земельну ділянку, та не врахував положення п. 4 та п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», не відповідають обставинам справи, а тому не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. тільки зобовязує суд розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі і позивача, а не тільки відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 4820982200:12:043:0036, яка є предметом спору, а не вжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову про витребування даної земельної ділянки у ОСОБА_1 у власність державаи в особіБерезанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Враховуючи зазначене, а також підстави заявленого позову стосовно даної земельної ділянки, згідно якого відповідачі заперечують право позивача на земельну ділянку взагалі, суд обгрунтовано дійшов висновку про наявність реальної загрози того, що не вжиття заходів забезпечення позову в частині накладання арешту на спірну земельну ділянку, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову. В звязку з викладеним не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду, доводи апеляційної скарги про те, що суд не обґрунтував того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення, а також не пересвідчився в реальності загрози невиконання судового рішення.

Не заслуговують на увагу як на підставу для скасування ухвали суду, також доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що п. 6 постанови постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено: «якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи», оскільки як убачається з копії листа Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 10.04.2017р., вона як позивач не заперечує проти скерування Миколаївською місцевою прокуратурою №1 заяв про зебезпечення позовів в інтересах держави, в тому числі і до ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про необхідність накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони відповідному органу здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду слід змінити, скасувавши в частині заборони усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, та постановити в цій частині нову, якою заборонитивідділу з питань державної реєстрації Березанської райдержадміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0809 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0036, розташованої за адресою: вул.Східна, 4/1, с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, власником якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 26.

В іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314-315, 151- 153 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року змінити, скасувавши в частині заборони усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0809 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0036, розташованої за адресою: вул.Східна, 4/1, с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, власником якої є ОСОБА_1,та постановити в цій частині нову, якою заборонитивідділу з питань державної реєстрації Березанської райдержадміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0809 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0036, розташованої за адресою: вул.Східна, 4/1, с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, власником якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 26.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: