Постанова № 69005050, 18.09.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року справа № 823/869/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" до управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області про скасування повідомлень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" подало позов, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить скасувати повідомлення управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області відкритому акціонерному товариству "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут" "Енергопроект" (код ЄДРПОУ 14078902) про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за квітень - серпень 2017 року на загальну суму 4387 грн 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що спірні повідомлення відповідача є незаконними, оскільки позивач не відноситься до наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, для яких законом передбачено обов'язок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів. Основною діяльністю позивача є розробка проектно-кошторисної документації та технічне супроводження об'єктів енергетики.

Станом на час створення юридичної особи позивача - березень 1996 року - Законом України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13.12.1991 № 1977-ХІІ не було передбачено відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону та сумою пенсії, призначеної за іншим законом. Таким чином, до позивача як правонаступника Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект", що приватизується, не перейшов обов'язок зі сплати названої різниці між сумами пенсії.

Крім того, позивач вважає, що норми Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 372, в контексті направлення повідомлень, не можуть бути застосовані пенсійним органом до приведення їх у відповідність до тієї редакції Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яка діє з 01.01.2017.

Представник позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач має сплачувати різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, оскільки такий обов'язок виникає у нього як правонаступника підприємств, на яких набутий науковий стаж особами, яким призначено наукові пенсії.

Зокрема, позивач, який видав довідку для призначення наукової пенсії, є правонаступником зазначених в довідці установ, в т.ч. і Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект". У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації різниця у розмірах пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників, в залежності від статусу відповідного правонаступника.

Крім того, відповідач зазначає, що законодавством не передбачено оскарження повідомлень, які носять інформативний характер стосовно розміру пенсії, яка призначена на підставі наданої позивачем довідки про науковий характер роботи, та розміру різниці між сумою пенсії, призначено згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Підприємство повинного самостійно сплачувати до 25 числа щомісяця суму для фінансування різниці у розмірі пенсії, яка зазначена у повідомленні. Повідомлення не формуються лише у разі припинення виплати наукової пенсії.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" засновано згідно рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 20.03.1996 № 397-п шляхом перетворення державного підприємства Харківський державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", зареєстрованого Червонозаводським Райвиконкомом м. Харкова розпорядженням № 924 від 10.11.1993, у відкрите акціонерне товариство у відповідності з Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994 № 699/94 та постанови КМУ № 686 від 07.12.1992 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства", що підтверджується копіями відповідного наказу та Статутом позивача.

Згідно відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18 квітня 1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи відкритого акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (а.с. 14-20).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем - правонаступником Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект", до Московського управління Пенсійного фонду України м. Харкова було надано довідку від 08.05.2003 № 22110/22125-11-85 про підтвердження наукового стажу працівника ОСОБА_1, на підставі якої їй була призначена наукова пенсія.

Згідно довідки Харківського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту "Енергопроект", у період роботи ОСОБА_1 інститут був державним підприємством до 22.01.1998, займався науково-технічною діяльністю, виконуючи проектно-конструкторські роботи для ТЕС та АЕС. Це була основна діяльність як для інституту і відділів, в яких працювала ОСОБА_1, так і для неї самої і вона складала 98,38% від загального обсягу робіт.

Листами Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 18.05.2017 № 2810/48-03, 19.06.2017 № 5017/48-03, від 14.07.2017 № 6478/48-03, від 18.08.2017 № 8395/48-03 позивач отримав, зокрема, повідомлення УПФУ в м. Черкасах про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за квітень, травень, червень, липень, серпень 2017 року на загальну суму 4387,90 грн.

У вказаних повідомленнях зазначається про необхідність відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по колишньому працівнику позивача ОСОБА_1, в яких визначено частку сплати позивача у розмірі 100%.

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

З 01 січня 2017 року діють положення частини 6 статті 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII "Про наукову і науково-технічну діяльність", які передбачають, що різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Ця норма закону кореспондується з абз. 2 п. 13 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується відповідно до умов, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії) визначає Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок № 372).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Згідно пункту 5 Порядку № 372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Пунктами 8, 9 Порядку № 372 визначено, що у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач має статус недержавного підприємства та згідно повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, сума витрат по ОСОБА_1 за квітень - серпень 2017 року склала 4387 грн 90 коп., яка відповідачем не відшкодована.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В свою чергу, згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, для правильного вирішення цього спору, слід з'ясувати за критеріями юридичної природи спірного акта, чи належить останній до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії.

У своїй постанові від 01.12.2009 у справі № 21-1946во09 Верховний Суд України вказує на те, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Виходячи з аналізу приписів наведених процесуальних норм з урахуванням висловленої Верховним судом України правової позиції, можна зробити висновок, що спірні повідомлення не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків позивача чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

В розрізі наведених правових норм суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, прав та законних інтересів, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Суд вважає, що повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, носять інформативний характер; територіальні органи ПФУ зобов'язані надсилати такі повідомлення згідно п. 5 Порядку №372.

На думку суду, заперечення позивача щодо сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії мають розглядатись в рамках розгляду адміністративної справи про стягнення заборгованості з відшкодування різниці пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк