Ухвала суду № 69004931, 11.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юхимович Мар'яна Леонтіївна, ОСОБА_10, про визнання удаваним договору купівлі-продажу квартири, визнання позивача покупцем та визнання недійсними договору дарування та іпотечного договору,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, судові рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

19 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 235 Цивільного кодексу України та статті 58 Цивільного кодексу Української РСР.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року та постанову Верховного Суду України від 16 січня 2012 року (справа № 6-89цс11), в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що позивач не довів, що спірний договір купівлі-продажу укладено з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили та не довів, що уповноважив відповідачку ОСОБА_6. укласти спірний договір купівлі-продажу на свою користь.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 13 липня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій, які визнали позивача покупцем квартири, оскільки спірна квартиру була фактично придбана за кошти, які позивач отримав від продажу іншої квартири, що належала йому на праві власності.

Отже, порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосували норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року не може бути прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції, оскільки не містить висновку щодо застосування норм матеріального права. Зазначеною постановою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з необґрунтованістю заяви.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юхимович Мар'яна Леонтіївна, ОСОБА_10, про визнання удаваним договору купівлі-продажу квартири, визнання позивача покупцем та визнання недійсним договору дарування та іпотечного договору за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк