Постанова № 6900429, 20.08.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2009 р.                                                                       Справа № 2а - 2863/09/1470

м. Миколаїв

12:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження

за позовомДержавної податкової інспекції у Ленінському районі Миколаївської області

(вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028), до відповідача

Представництва підприємства «Дункан-Київ

(просп. Миру, 27/г, м. Миколаїв, 54041),

про припинення юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про припинення юридичної особи відповідача у зв’язку з неподанням останнім податкових декларацій, документів фінансової звітності, відповідно до закону, протягом року.

До суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження

Судом надсилалися повідомлення за місцезнаходженням відповідача, але він в судове засідання не з’явився.

Відповідно до ч.1 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. А відповідно до ч.2 зазначеної статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами неухильно виконувати процесуальні обов'язки

У такому випадку, суд вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та не виконує процесуальні обов’язки щодо явки до суду.

Виходячи з принципу рівності сторін перед законом і судом (ст.10 КАС України), відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає що неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду відповідача, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не є перешкодою для розгляду справи і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглядаючи адміністративну справу в порядку письмового провадження, суд досліджував письмові докази, надані позивачем та прийшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку, установленому законом.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) в установлені законами терміни.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво підприємства «Дункан-Київ»з 18 квітня 1995 року перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва як платник податків і зборів (арк. спр. 5).

Згідно акту перевірки дотримання податкового законодавства України по представництву підприємства «Дункан-Київ» №105/15-10/23082348 від 14.04.2009р., відповідач не звітував з моменту його реєстрації (арк. спр. 4).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи.

В той же час, судом встановлено, що відповідач, згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, обліковується в реєстрі як представництво головного підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю спільного дочірнього підприємства українсько-британського «Дункан-Київ»без права юридичної особи (арк.спр. 6).

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Аналогічне положення міститься в статті 64 Господарського кодексу України, згідно якої відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, порядок та підстави проведення державної реєстрації, припинення державної реєстрації таких осіб визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Разом з тим, державній реєстрації згідно Закону підлягають виключно юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичні особи - підприємці. Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації (ч.4 ст. 4 Закону). Водночас дані про відокремлені підрозділи юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі як відомості щодо юридичної особи.

Отже, суб’єктами, щодо яких може бути винесено рішення про припинення юридичної особи, не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи, зокрема, представництва.

Питання щодо припинення діяльності структурних підрозділів юридичної особи є виключною компетенцією органів управління самої юридичної особи та вирішуються в порядку, визначеному положенням про структурний підрозділ та чинним законодавством України.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають права звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Оскільки зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності слід розуміти як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та на підставі вимог п.3 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд дійшов висновку, що заявлений в адміністративній справі позов про припинення юридичної особи - представництва підприємства «Дункан-Київ», яке не є самостійною юридичною особою та не зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі, задоволенню не підлягає.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Ленінському районі до представництва підприємства Дункан-Київ» про припинення юридичної особи відмовити повністю.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко