Рішення № 69001985, 15.09.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16525/16-ц

провадження № 2/753/1592/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Кириченко Н.О.

за участі секретаря Палій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства

" Київблагоустрій " виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації, відшкодування моральної шкоди, упущеної (втраченої) вигоди, судових витрат, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природнього середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління національної поліції у м. Києві про стягнення грошової майнової компенсації, моральної шкоди, упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є власником нежитлового приміщення, загальною площею 278,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у м. Києві. Протягом 23-26 серпня 2016 року співробітники відповідача-1 знищили вищевказане нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали позивачу матеріальну шкоду. Зазначає, що вчинення вчинених дій стало можливим через недбале ставлення до своїх службових обов'язків співробітників патрульної служби відповідача-5, які не забезпечили збереження нежитлового приміщення, внаслідок чого завдали позивачу моральних страждань. У зв'язку з чим, просить суд стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 8 821 000 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн., понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 817 000 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, надавши при цьому заперечення на позовну заяву, зазначивши, що дії КП «Київблагоустрій» були вчинені правомірно, на підставі прийнятого рішення контролюючим органом у сфері благоустрою міста - Департаменту міського благоустрою та збереження природнього середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в порядку та у спосіб, встановленому Правилами благоустрою м. Києва. При цьому, припис, рішення про демонтаж, вжиті заходи не стосувались нерухомості, належної позивачу, оскільки виявлена інспектором тимчасова споруда складалась із полегшених залізних збірно-розбірних конструкцій та була встановлена без необхідної проектно-дозвільної документації.

Представник відповідача Департаменту міського благоустрою та збереження природнього середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні вважав, що позов є необґрунтованим, просив відмовити у його задоволенні.

Представники відповідача Київської міської державної адміністрації , Київської міської ради, Головного управління національної поліції у м. Києві в судове засідання не з"явилися про день та час розгляду справи повідомлені належним чином До суду надали письмові запепечення проти задоволення позовних вимог , просили відмовити в їх задоволенні, зазначивши в письмових запереченнях, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням національної поліції у м. Києві дій по демонтажу спірного об'єкта за адресою: АДРЕСА_1.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

За результатами проведення перевірки правомірності встановлення малих архітектурних форм (тимчасових споруд) за адресою: АДРЕСА_1, провідним інспектором КП «Київблагоустрій» ОСОБА_3 був встановлений факт порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, а саме - розміщення елементу благоустрою (тимчасової споруди) за відсутності відповідної проектно-дозвільної документації.

У зв'язку з цим був виданий припис № 1612509 від 29.07.2016 р., відповідно до якого останньому запропоновано усунути виявлені порушення у триденний термін шляхом: надання проектно-дозвільної документації на розміщення вищевказаної споруди, та попереджено, що в разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи, передбачені чинним законодавством.

У подальшому, в результаті невиконання вимог припису, 17.08.2016 р. Департаментом міського благоустрою та збереження природнього середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.0.2011 р.№ 94 (зі змінами), Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р.№ 1051/1051 (зі змінами та доповненнями), враховуючи листи Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві від 17.03.2016 р. № 25380/0/125/48/04-20-16 та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.04.2016 р. № 057022-8404 було прийнято рішення (доручення) № 386/08-16 про демонтаж вказаного самовільно встановленого елементу благоустрою.

25, 26, 27 серпня 2016 року силами КП «Київблагоустрій» та підрядної організації було проведено демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме павільйону, розташованому у Дарницькому районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1, складено відповідні акти із описом майна.

Як стверджує позивач, на підставі вказаного доручення КП «Київблагоустрій» було вжито заходів з демонтажу нерухомого майна нежитлового будинку (літ. А), площею 278,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 30.01.2015 р. Внаслідок вчинення вказаних дій позивачу була завдана шкода, в розмірі 8 821 000 грн., що підтверджується Звітом про незалежну оцінку ТОВ «Чіріков консалт» від 26.08.2016 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просить стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 8 821 000 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн., понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 817 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 18.03.2015 р. по справі № 3-18гс15, збитками є грошове вираження майнової шкоди.

Крім того, ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин (постанова Верховного суду України від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Разом з тим, одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового будинку (приміщення) (літ. А), площею 278,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 30.01.2015 р.

Водночас, припис № 1612509 від 29.07.2016 р., на яке вказував позивач, а також доручення № 386/08-16 щодо демонтажу стосуються не об'єктів нерухомого майна, а елементів благоустрою, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.3 Правил благоустрою міста Києва (додаток до рішення Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 р.) елементами благоустрою є:

- покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

- зелені насадження (у тому числі сніго-, шумозахисні та протиерозійні) вздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

- будівлі та споруди збирання, накопичення та вивезення відходів;

- засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

- технічні засоби регулювання дорожнього руху;

- будівлі і споруди системи інженерного захисту територій;

- комплекси та об'єкти монументального мистецтва;

- обладнання (елементи) дитячих, спортивних, господарчих, торговельних та інших майданчиків;

- малі архітектурні форми;

- бюветні комплекси водопостачання;

- телекомунікаційні мережі, телемережі та телекомунікації (електрозв'язок), антени рухомого (мобільного) зв'язку та супутникового зв'язку;

- інші елементи благоустрою, визначені відповідними нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будівлі віднесено до об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

З указаного суд робить висновок, що будівля, як нерухоме майно, не є об'єктом тотожним об'єктам - елементам благоустрою.

Отже, зважаючи на те, що припис № 1612509 від 29.07.2016 р. та доручення № 386/08-16 щодо демонтажу стосуються саме елементів благоустрою, розташованих, зокрема за адресою: АДРЕСА_1, а позивач є власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за іншою адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами, той факт що шкода його майну завдана саме відповідачами внаслідок дій, спрямованих на демонтаж за вказаними приписом та дорученням.

Разом з тим, пунктом 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Тобто, законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою фізичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

А відповідно до приписів ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування вимог про стягнення компенсації майнової шкоди позивач посилається на те, що протягом 23-26 серпня 2016 року співробітники відповідача-1 знищили вищевказане нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали позивачу матеріальну шкоду, при цьому надавши у якості доказів, копії фотографій.

Однак, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Всупереч наведеним законодавчим положенням позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяної майнової шкоди. Наявні у матеріалах справи копії чеків з автозаправних станцій не є такими в розумінні ст. 57 ЦПК України, оскільки не підтверджують сукупність необхідних складових завдання позивачу майнової шкоди, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди зазначає, як підстави для її стягнення є неправомірні дії відповідачів.

За змістом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи те, що позивачем не доведено втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями відповідачів, а відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди.

В силу вищенаведеного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову, а відтак відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.

В силу вищенаведеного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову, а відтак відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову, також відмовляє позивачу у стягненні з відповідача на його користь суми сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись стст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства " Київблагоустрій " виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації, відшкодування моральної шкоди, упущеної (втраченої) вигоди, судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя