Вирок № 69000396, 20.09.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/2657/17

Дата документу 20.09.2017

Справа № 554/2657/17

Провадження № 1-кп/554/244/2017

В И Р О К

Іменем України

20 вересня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

за участю прокурора Турчина Т. П.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12017170040000845 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, судимого

5 січня 2017 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

22 лютого 2017 року, близько 09 год. 10 хв., обвинувачений ОСОБА_2, правомірно перебуваючи в приміщенні гіпермаркету ТОВ «Епіцентр К», що по вул. Київське Шосе, 41 в м. Полтава, діючи умисно, використовуючи ключ від дверей ящика для зберігання речей № 136, який перебував на той час у його тимчасовому користуванні, відкрив замок дверей ящика для зберігання речей № 137, розташований у прикасовій зоні магазину, в якому на той час адміністрація ТОВ «Епіцентр К» тимчасово зберігала товарно-матеріальні цінності, звідки таємно викрав поліетиленовий пакет білого кольору, без вартості, у якому знаходилося майно належне товариству, а саме: 3 замки марки «MEDIANA» вартістю 270,10 грн. за одну штуку на суму 810,30 грн., 3 замки марки «MEDIANA» вартістю 261,20 грн. за одну штуку на суму 783,60 грн., зворотні планки марки «LATCH» в кількості 6 шт. вартістю 33,90 грн. за одиницю на суму 203,40 грн., завіси марки «BRUNO Eurocento» в кількості 18 шт. вартістю 108,78 грн. за одиницю на суму 1958,04 грн., накладки марки «WC-49 RDA» в кількості 5 шт. вартістю 187,80 грн., на суму 939,00 грн., завдавши своїми протиправними діями гіпермаркету матеріальної шкоди на загальну суму 4694,34 грн.

Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати. Зазначив, що викрадене майно він повернув власнику добровільно, видавши його зразу ж працівнику поліції, який приїхав до нього додому для зясування питання про його можливу причетність до крадіжки. Наголосив, що він страждає захворюванням, повязаним з залежністю від наркотиків та добровільно лікується з цього приводу в установі закритого типу.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Суд вважає невірною правову кваліфікацію діянь обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, зроблену органами досудового розслідування, як таємне викрадення чужого майна, повязане з проникненням у сховище. Виходячи з обставин вчинення злочину, встановлених під час розгляду матеріалів кримінального провадження, суд констатує, що ящик, в якому його власником зберігались викрадені речі, не являється сховищем у визначенні, зробленому в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», як певне місце чи територія, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо. Місце, з якого обвинуваченим було викрадене майно, безпосередньо не охороняється службою охорони магазину, як про це зазначено в обвинувальному акті, а знаходиться на його території, яка охороняється. На територію магазину обвинувачений пройшов на законних підставах. Біля місця, де знаходяться ящики, з яких обвинуваченим було викрадено майно, розміщено застереження адміністрації магазину про те, що вона не несе відповідальності за пропажу майна, яке в них зберігається, тобто не забезпечує його окремої охорони, а отже не являється місцем для схову речей, оскільки схов передбачає укладення відповідної угоди на зберігання речей. Крім того, в ящиках зберігалося майно, яке належить гіпермаркету, а не стороннім особам, які могли його там залишити. Проникнення до ящика при здійсненні крадіжки було вчинено не шляхом злому замка чи дверей, а шляхом відмикання замка ключем від дверей іншого ящика, що, на думку суду, є свідченням простого обмеження доступу до майна, яке в ньому може зберігатись, і не потребує додаткових зусиль, які необхідно докласти для проникнення в нього. Наявність наведених ознак дає підстави суду констатувати, що обвинуваченим при вчиненні крадіжки не було вчинено проникнення до сховища, а було скоєно крадіжку з місця знаходження майна, на якому він перебував на законних підставах, тобто під час перебування в магазині при здійсненні покупки.

На цій підставі суд приходить до висновку про відсутність підстав для кваліфікації діянь обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.

Зокрема, суд враховує конкретні обставини скоєння злочину, поведінку обвинуваченого під час скоєння злочину та після цього, а також ставлення до скоєного, яке суд розцінює як щире каяття, характеристику особи обвинуваченого, наявність кількох обставин, що помякшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальних витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Речові докази, які передані на зберігання власнику, повернути йому ж.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяОСОБА_3