Ухвала суду № 68999656, 12.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/2466/14-к Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.Провадження № 11-кп/780/645/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 3 12.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.,

суддів: Дриги А.М., Шроля В.Р.,

за участю прокурора: Пухи І.Ю.,

при секретарі: Коломиченко А.С.,

виправданих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 26 березня 2017 року, яким

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Волинського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: Волинська область, ОСОБА_6 Волинський район, с. Березовичі, вул. Адаменка, 5, раніше судимого:

12.07.2006 року Козятинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі;

21.01.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

визнано невинуватим та виправдано за ч.4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

визнано невинуватим та виправдано за ч.3 ст. 187 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Органом досудового розслідування, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що у червні 2013 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8, працюючи на будівництві у м. Броварах Київської області разом із ОСОБА_2, повідомив останнього про те, що у м. Миронівка Київської області мешкає родина ОСОБА_7, а саме, - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які зберігають у своїй квартирі значну суму грошових коштів.

Після цього, ОСОБА_8, у якого виник умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами родини ОСОБА_10, запропонував ОСОБА_2 вчинити крадіжку грошових коштів з квартири, де мешкала родина ОСОБА_10, на що останній надав свою згоду, та розпочав пошук особи, яка б погодилася разом з ним проникнути до квартири, де мешкала родина ОСОБА_10, щоб викрасти звідти грошові кошти, які їм належали.

На початку серпня 2013 року ОСОБА_2 запропонував своєму знайомому, - ОСОБА_3 поїхати разом з ним до м. Миронівка Київської області, щоб скоїти крадіжку грошових коштів з квартири, де мешкала родина ОСОБА_10, попередньо пояснивши, що у м. Миронівка мешкає його знайомий ОСОБА_8, який надасть їм тимчасове житло та у подальшому допоможе реалізувати їх умисел, спрямований на протиправне заволодіння коштами родини ОСОБА_10, на що ОСОБА_3 надав свою згоду.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужих грошових коштів, 15.08.2013, в обідній час, ОСОБА_2П, та ОСОБА_3 з метою протиправного заволодіння грошовими коштами, які належать родині ОСОБА_10, приїхали до міста Миронівка Київської області.

По приїзду до м. Миронівка Київської області ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив останнього про свій приїзд до міста.

Після цього, ОСОБА_8 відразу ж зустрівся із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та по закінченню зустрічі перевіз їх по черзі моторолером до гаража № 228, яким він користувався, та який розташований неподалік від Миронівського цукрозаводу, після чого надав їм приміщення гаража для тимчасового проживання, доки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не зможуть реалізувати свій умисел, направлений на протизаконне заволодіння грошовими коштами, які належать родині ОСОБА_10, та які зберігалися в квартирі останніх.

Відповідно до домовленості з ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали віддати ОСОБА_8 десять відсотків від суми грошей, які вони викрадуть з квартири родини ОСОБА_10.

15.08.2013 року у вечірній час ОСОБА_8 показав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місце розташування будинку № 140 по вул. Леніна у м. Миронівка, де мешкала родина ОСОБА_10, вказав на вікна квартири № 4, у якій вони безпосередньо мешкали, та показав місце знаходження земельної ділянки, яка належала родині ОСОБА_10, щоб у подальшому ОСОБА_2, та ОСОБА_3 мали змогу підготуватись до вчинення крадіжки грошових коштів з квартири ОСОБА_10.

У подальшому ОСОБА_8 декілька разів зустрічався з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та неодноразово обговорював з ними обставини, за яких останні повинні таємно викрасти грошові кошти з квартири родини ОСОБА_10.

20.08.2013 року у вечірній час ОСОБА_8 прийшов до гаража, де тимчасово мешкали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та повідомив останніх про відсутність за місцем свого проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Отримавши інформацію про відсутність за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_11, ОСОБА_3 взяв з приміщення гаража два ножі, щоб за допомогою останніх розрізати сітку на вікні кухні, дві пари рукавичок, щоб не залишити відбитків пальців рук в квартирі, з якої вони збиралися викрасти грошові кошти, які поклав до целофанового пакету.

Після цього, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили гараж ОСОБА_8 та пішли у напрямку будинку № 40 по вул. Леніна у м. Миронівка Київської області, де проживала родина ОСОБА_11.

Не доходячи до вказаного будинку, ОСОБА_8 пояснив ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що йому потрібно йти додому, щоб у подальшому не визвати підозри у причетності до крадіжки грошових коштів з квартири родини ОСОБА_11, яку збиралися скоїти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а вони, після того, як по вулиці перестануть ходити перехожі, та заснуть всі мешканці будинку, повинні проникнути до квартири № 4, після чого незаконно заволодіти грошовими коштами, які належать родині ОСОБА_11.

У подальшому ОСОБА_8 пішов додому, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, переконавшись у тому, що вікно у кухні квартири, яка належить родині ОСОБА_11, відчинене, та у ньому відсутнє світло, залишилися чекати неподалік будинку № 140 по вулиці Леніна у м. Миронівка і чекати, доки по вулиці не перестануть ходити люди та заснуть всі мешканці будинку, де мешкала родина ОСОБА_11.

21.08.2013 приблизно о 01.30-02.00 годині, точний час не встановлено, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, з корисливих спонукань, реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок крадіжки грошових коштів із квартири родини ОСОБА_11, попередньо, надягнувши на руки господарські рукавички і поклавши до кишені ніж, який він та ОСОБА_12 попередньо приготували для полегшення вчинення кримінального правопорушення з приховання слідів злочину, по газовій грубі, розташованій під вікнами кухні квартири ОСОБА_11, піднявся до вікна кухні, та за допомогою заздалегідь приготовленого ножа розрізав москітну сітку вікна кухні, після чого проник до середини квартири.

ОСОБА_2, будучи впевненим у відсутності господарів, подав знак ОСОБА_3, що останній може вслід за ним підійматися до квартири.

Надягнувши на руки господарські рукавички, та, поклавши до кишені заздалегідь приготовлений ніж, ОСОБА_3 по газовій трубі прослідував до кухні квартири ОСОБА_11 вслід за ОСОБА_2, та через прорізаний останнім отвір у москітній сітці проник у квартиру.

Не вмикаючи світла, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пройшли до середини квартири, та, підійшовши до входу в жилу кімнату, виявили ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які спали на окремих ліжках у згаданій кімнаті.

В цей час прокинулися ОСОБА_9 та ОСОБА_11, яка, побачивши сторонніх осіб у середині своєї квартири, почала кричати та кликати на допомогу.

Будучи виявленими господарями квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не припинили своїх злочинних дій, та у них одночасно виник спільний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, а саме, - грошовими коштами, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Діючи умисно, з метою реалізації свого наміру, ОСОБА_3 підбіг до потерпілої ОСОБА_11 та закрив їй рота своєю лівою рукою, після чого з метою подолання опору потерпілої наніс їй близько десяти ударів ножем по руках, тулубу, шиї та обличчю, у звязку з чим заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді рани борідочної ділянки зліва з переходом на підборідочну справа та верхню третину передньої поверхні шиї справа, задньої, з переходом на зовнішню поверхні нижньої третини лівого передпліччя, ладонної поверхні проксимальної фаланги 1-го пальця лівої кисті, ладонної поверхні лівої кисті, в проекції дистально-середнього суглоба 2-го пальця, ладонної поверхні правої кисті, в проекції середньої фаланги 2-го пальця, ладонної поверхні правої кисті в проекції середньої фаланги 3-го пальця, шиї зліва; рани лівої надключичної ділянки, задньої поверхні середньої третини лівого плеча, правої молочної залози, зовнішньої поверхні лівого плечового суглобу, задньої поверхні грудної клітки, на рівні 5, 6, 10, 11 ребер по парастернальній та лопатковій лініях, лівої половини грудної клітки, на рівні 5-го ребра, по лівій середньо-ключинній лінії, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 23 від 22.11.2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

Після чого, потерпіла, переставши кричати та чинити опір, присіла на край свого ліжка.

У той же час ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою нападу та заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, підбіг до ОСОБА_9, який, піднявшись з ліжка, намагався допомогти своїй дружині, та з метою подолання опору зі сторони потерпілого, почав наносити йому удари руками по голові та тулубу.

При цьому, ОСОБА_2, при відсутності попередньої змови із ОСОБА_3, не маючи змоги вказаними діями подолати опір зі сторони потерпілого ОСОБА_9, вирішив для усунення такої перешкоди на шляху реалізації умислу, направленого на заволодіння чужим майном, заподіяти смерть ОСОБА_9, реалізуючи свій намір на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, ОСОБА_2 діючи умисно, для незаконного збагачення за рахунок чужого майна, керуючись корисливим мотивом, наніс останньому один удар ножем в область грудної клітки, спричинивши ОСОБА_9 рану в лівій підключичній ділянці, між середньо - ключинною та білягрудиною лініями, від якої відходить раневий канал спереду назад та згори донизу, по ходу якого, з ушкодженням третього ребра між лівою середньо - ключинною та білягрудинною лініями та з пошкодженням м'яких тканин третього міжреберя, проникає в ліву плевральну порожнину, ушкоджуючи передню стінку навколосерцевої сумки та легеневу артерію, від якої настала смерть ОСОБА_9

Після смерті ОСОБА_9, впевнившись у тому, що потерпіла ОСОБА_11 не чинить жодного опору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно заволоділи грошовими коштами в розмірі 32000 гривень та 10000 доларами США, що станом на 21.08.2013 за курсом Національного банку України становили 79930 грн., а всього на загальну суму 111930 грн.

Отримавши гроші, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зв'язали за допомогою липкої стрічки руки потерпілій ОСОБА_11 та, заклеївши їй рот, через вхідні двері залишили квартиру, та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, а саме, - пішли до гаражу № 228, в якому залишили ОСОБА_8 гроші в розмірі 1 тисяча доларів США, що станом на 21.08.2013 за курсом Національного банку України становило 7993грн., та на автомобілі таксі залишили м. Миронівка, чим заподіяли потерпілій майнову шкоду на загальну суму 111930 грн.

З урахуванням вищевказаних обставин справи, які сторона обвинувачення вважає доведеними, дії обвинуваченого стороною обвинувачення( прокурором, - згідно зміненого обвинувачення, яке міститься у обвинувальному акті, який складено 12 січня 2017 року процесуальним керівником в даному кримінальному провадженні, - начальником Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури, та затверджено 12 січня 2017 року керівником Кагарлицької місцевої прокуратури, ОСОБА_13 № 12, а.с., 58 80, включно),кваліфіковано за:

- ОСОБА_13 дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України -вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка вчинила раніше розбій, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України КК України -вчинення умисного, протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9, вчиненому з корисливих мотивів.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України -вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

Виправдовуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та відповідно, за ч. 3 ст. 187 КК України, суд вказав на підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтуванні вказує, що судом першої інстанції при винесенні вироку порушено вимоги п.3 ч.1 ст.411 КПК України, якими визначено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не визначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, при цьому, вважає, що речовими доказами та документами, у їх сукупності з іншими доказами та показаннями свідків, повністю доводиться вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України, а також ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Звертає увагу про безпідставне визнання протоколів огляду місця поліції та всі вилучені під час його проведення речових доказів, недопустимими, оскільки 21.08.2013 року слідчим у вказаному кримінальному провадженні було проведено невідкладний огляд місця події, яким встановлено місце вчинення кримінального правопорушення та виявлено труп ОСОБА_9 з чисельними пошкодженнями, при цьому, іншим володільцем квартири ОСОБА_7 21.08.2013 року надано працівникам міліції письмову згоду на її огляд, після чого останню невідкладно поміщено до Миронівської центральної районної лікарні, як наслідок, у слідчого не було підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням про узаконення зазначеного огляду, оскільки невідкладний огляд проводився за добровільною згодою ОСОБА_7 та права учасників кримінального провадження, яких стосується зазначена слідча дія, жодним чином не порушено.

Крім того, вказує, що вилучення речей під час проведення огляду проводилось у відповідності до вимог ст.237 КПК України, тому твердження суду про недотримання слідчим під час огляду речових доказів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19 листопада 2012 року, є неправомірним, аналогічні порушення допущено судом при визнанні недопустимим протоколу огляду місця події від 21.08.2013 року, який складено в приміщенні АЗС «WOG» в м. Обухів, оскільки зазначений огляд проводився на підставі письмової згоди уповноваженого представника зазначеного субєкта господарювання адміністратора Бондаренко Н.Л.

Також, судом визнано недопустимим протокол огляду місця події від 21.08.2013 року, яким оглянуто легковий автомобіль «Део ланос», що проводився у присутності власника автомобіля ОСОБА_6, за його письмовою згодою, тому прокурор вважає, що при проведенні даної слідчої дії відсутні порушення прав ОСОБА_6, як свідка, визначені у ст. 65 КПК України.

Крім того, визнання акту судово-медичного дослідження № 978 недопустимим доказом через те, що при його складенні порушено вимоги ст. 29 КПК України, є неприпустимим, оскільки експерт, який надавав вказаний висновок, згідно вимог параграфу 5 глави 3 КПК України, не відноситься до сторони обвинувачення, слідчого чи суду.

Визнання судом недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 23.09.2013 року та 04.09.2013 року, прокурор вважає такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки під час проведення вказаних слідчих експериментів підозрювані вільно, детально та самостійно відтворювали обставини вчинених ними злочинів, без ознак психологічного впливу на них, що підтверджується висновками судово-психологічної експертизи № 525 та № 526 від 10.12.2013 року.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції, в порушення ч.1 ст.373 КПК України, ухвалюючи виправдувальний вирок мотивував недопустимістю поданих доказів, а не наявністю чи відсутністю події кримінального правопорушення, наявністю чи відсутністю в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, що вказує на невідповідність висновкам суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує також на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, тому просить вирок скасувати, дослідити ряд доказів, повторно допитати обвинувачених та свідка ОСОБА_14; потерпілу ОСОБА_7, свідків ОСОБА_6А, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повторно допитати в порядку дистанційного судового провадження в Миронівському районному суді Київської області; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією особисто належного йому майна, ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією особисто належного йому майна, також останнього визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України і призначити йому покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією особисто належного йому майна, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно, за сукупністю злочинів, визначити ОСОБА_2 покарання у виді 14 років позбавлення волі, з конфіскацією особисто належного йому майна; вирішити питання щодо речових доказів по справі; задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 та стягнути з обвинувачених 96748,05 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з обвинувачених на користь держави судові витрати.

В змінах до апеляційної скарги прокурора, прокурор просить вирок суду скасувати та справу направити на новий судовий розгляд у звязку з істотним порушенням вимог норм кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу зі змінами до неї, виправданих та їх захисників, які заперечили апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає до задоволення.

Згідно з п. 15 ст. 7, ст. 22 КПК України однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості. При цьому, суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

У відповідності до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Як вбачається із ст. 85 KПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною 2 статті 89 КПК України передбачено, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При ухваленні вироку судом першої інстанції зазначених вимог не дотримано.

Виходячи з вимог ст. 374 КПК України та роз'яснень, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», в мотивувальній частині виправдувального вироку повинні бути викладені: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним; аналіз і оцінка, доказів, як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні; мотивований висновок суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення; підстави для виправдання підсудного (відсутність події злочину, відсутність у діянні підсудного складу злочину; недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину).

Однак, у порушення вказаних вимог закону судом не забезпечено обєктивність та неупередженість дослідження доказів у кримінальному провадженні, у мотивувальній частині вироку відсутня оцінка усіх здобутих під час досудового розслідування доказів, як наслідок - судом належним чином не враховано всі процесуальні докази, наявні у вказаному кримінальному провадженні.

При цьому, судом у мотивувальній частині вироку не наведено даних про те, що отримані під час досудового розслідування докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також що встановлено очевидну недопустимість вказаних доказів.

Зокрема, судом при постановленні вироку констатовано, що при проведенні слідчим 21.08.2013 огляду місця події, а саме квартири АДРЕСА_1 загалом дотримано вимоги кримінального процессуального закону при його складенні.

Під час проведення вказаного невідкладного огляду слідчим виявлено та вилучено 2 фрагменти фактури тканини, які відібрано за допомогою 2-ох відрізків прозорої липкої стрічки; три сліда папілярних узорів пальців руки; нашарування речовини темно - бурого кольору, лінійної форми, довжиною 32 см., та шириною (найтоншою) 3,5 см.; мобільний телефон «Samsung»; 2 полових ковбика з нашаруваннями речовини темно - бурого кольору у вигляді чотирьох, паралельно розташованих смуг розміром 8x19 мм.; фрагмент тканини невизначеної форми з нерівними краями з нашаруванням речовини бурого кольору; в правій частині підвіконня виявлено слід низу взуття у вигляді нашарування пилу; на підвіконні оглядом виявлено волосину з яблуком; на умивальнику на момент огляду виявлено кухонний ніж, який складається з клинка та руківя загальною довжиною 256 мм., клинок ножа виготовлений з металу світло - сірого кольору, руківя ножа виготовлене з полімерного матеріалу червоного кольору; на відстані 96 см від низу та 1,5 см. від правого краю внутрішньої (кухонної) поверхні дверей кухні виявлено 1 слід папілярного узору пальця руки; на дивані в лівій крайній його частині виявлено ніж з рукояткою чорного кольору, загальною довжиною 225 мм.; на ковровому покритті неподалік лівого краю дивану виявлено чорного кольору фрагмент рукоятки ножа, які (фрагменти та ніж); з дивану вилучено фрагмент наволочки з нашаруванням речовини бурого кольору на підлозі біля дивану виявлено сорочку темно - сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; на дивані виявлено фрагмент липкої срічки та на підлозі біля дивану виявлено по 1 - му фрагменту липкої стрічки з нашаруванням речовини бурого кольору; з полової дорожки зроблено виріз фрагмента з речовиною бурого кольору; з простирадла софи (правого дивана) зроблено зріз фрагменту з речовиною бурого кольору; на простирадлі виявлено три коронки з металу жовтого кольору, в яких знаходяться 2 зуба; з кухні вилучено москітну сітку, яка відєднанана від пластикового каркасу.

Також судом визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події від 21.08.2013, під час якого оглянуто квартиру №4 Леніна, буд. 140 в м. Миронівка Київської області та вилучено наступні речові докази: в кухні даної квартири виявлено полімерний прозорий пакет (файл) для паперу розміром А - 4, в якому містяться два паперові згортки білого кольору, прямокутної форми, розміром 9x19 см, на яких барвниками чорного кольору виконаний цифровий машинописний текст та барвником синього кольору цифрові рукописні записи у якому виявлено 38 купюр грошових коштів, - гривні, номіналом 500., а також у другому згортку виявлено 26 (двадцять шість) купюр грошових коштів - гривні, номіналом 500, загальною сумою грошових коштів 32 тисячі гривень.

Всі вищевказані речові докази є матеріальними обєктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які, згідно вимог ст. 98 КПК України, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Однак, судом визнано зазначені протоколи огляду місця події та всі вилучені під час його проведення речові докази, недопустимими доказами, оскільки після проведення 21.08.2013 вказаного огляду слідчий або прокурор невідкладно не звернувся до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на огляд житла родини ОСОБА_7 за правилами обшуку.

Зазначені висновки суду не відповідають вимогам КПК України з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Винятки із цього правила зазначені у ч. 3 ст. 30 Конституції України та ч.3 ст.233 КПК України, такі випадки мають невідкладний характер і повязані із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Користуючись вимогою крайньої необхідності, з метою захисту соціально значущих цінностей прокурор чи слідчий мають право до постановлення ухвали слідчого суді увійти до житла чи іншого володіння особи, провести у них обшук або огляд і без попереднього рішення суду.

Після проведення такого обшуку чи огляду прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобовязаний невідкладно звернутись з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Окремим видом огляду є огляд місця події, яким може бути певна місцевість чи окрема ділянка, приміщення або будівля, де готується злочин, де він був вчинений або настали злочинні наслідки чи збереглися його сліди, а під час огляду місця події може мати місце огляд окремих предметів, документів, трупа.

Огляд місця події, як правило, належить до числа слідчих (розшукових) дій, зволікання з проведенням яких може спричинити зміну обстановки, знищення слідів злочину, або не встановлення особи, якою він був учинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами. Цим і зумовлений той факт, що огляд місця події, на відміну від інших слідчих (розшукових) дій, у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду (ч. З ст. 214 КПК України).

Таким чином, 21.08.2013 слідчим у вказаному кримінальному провадженні проведено невідкладний огляд місця події, а саме - квартири № 4 в будинку по вул. Леніна 130 в місті Миронівка, в якій проживали ОСОБА_19 та ОСОБА_11, яким встановлено місце вчинення кримінального правопорушення та виявлено труп ОСОБА_9 з численними тілесними пошкодженнями. При цьому, іншим володільцем квартири ОСОБА_11 21.08.2013 надано працівникам поліції письмову згоду на огляд квартири № 4 в будинку по вул. Леніна 130 в місті Миронівка, після чого її невідкладно поміщено до Миронівської центральної районної лікарні на стаціонарне лікування з 21.08.2013 по 30.08.2013 з діагнозом «Численні колото-різані рани обличчя, грудної клітки, пальців обох кістів рук». Як наслідок, у слідчого не було підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням про узаконення зазначеного огляду, оскільки невідкладний огляд проводився за добровільною згодою ОСОБА_11 та права учасників кримінального провадження, яких стосувалась зазначена слідча дія, жодним чином не порушені, навпаки, права потерпілої в даному випадку були дотримані в повному обсязі.

Також, судом при постановленні вироку зазначено, що підставою для визнання недопустимими, вилучених під час проведення вказаного огляду речових доказів є недотримання слідчим «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19 листопада 2012 року щодо обліку вилучених доказів у Книзі обліку речових доказів та відсутності квитанції про отримання на зберігання речових доказів.

Однак, вилучення речей під час проведення зазначеного огляду проводилось у відповідності до вимог ст. 237 КПК України, якою регламентовано порядок проведення огляду та послідуючого вилучення речей та документів, а зазначені судом недоліки у кримінальному проваджені є порушенням відомчого підзаконного нормативного акту, а тому визнання на цій підставі отриманих доказів недопустимими, у відповідності до Кримінального процесуального кодексу України є помилковим.

Аналогічні порушення допущено судом при визнанні недопустимим протоколу огляду місця події від 21.08.2013, який складений в приміщенні АЗС «WOG» в місті м. Обухів, під час якого виявлено системний блок з відеозаписами 21.08.13 (1) avi; 21.08.13 (1) avi; 108.2033 (1) avi; 2108.22133 (1) avi, та диск формату DVD з відео-файлами перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в приміщенні вказаного АЗС «WOG» в місті м. Обухів, оскільки зазначений огляд проводився на підставі письмової згоди уповноваженого представника зазначеного субєкта господарювання - адміністратора Бондаренко H.J1.

Також, судом визнано недопустимим протокол огляду місця події від 21.08.2013 року, яким виявлено на вилучено два змиви з правої передньої та задньої дверці автомобіля, задній правий ковбик, носова хустинка, ручка заднього правого склопідіймача, 100 доларів США.

При цьому, вказаний огляд проводився у присутності власника автомобіля - ОСОБА_6 та за його письмово згодою, як наслідок при проведенні вказаної слідчої дії відсутні порушення його прав як свідка, визначені у ст. 66 КПК України.

З урахуванням викладеного, зазначені першочергові слідчі дії та здобуті під час їх проведення речові докази, які мають визначальне значення щодо доведеності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів здобуті органом досудового розслідування, на думку колегії суддів, без істотних порушень прав та свобод людини і не вказують на очевидну їх недопустимість.

Крім того, визнання акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 978 недопустимим доказом через те що, на думку суду, при його складенні порушено вимоги ст. 29 КПК України, якими визначено, що сторона обвинувачення, слідчий та суд складають процесуальні документи державною мовою, є неприпустимим, оскільки експерт, який надавав вказаний висновок, згідно вимог параграфу 5 глави З КПК України, не відноситься до сторони обвинувачення, слідчого чи суду, а відноситься до інших учасників кримінального провадження.

Також, судом визнано недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 23.09.2013 та 04.09.2013 року,оскільки, на думку суду, при їх проведенні було порушено право обвинувачених на захист, що виразилось в тому що підозрюваних під час досудового розслідування захищав один захисник, при тому що показання підозрюваних істотно різняться між собою.

Зазначені висновки суду є помилковими, оскільки під час проведення вказаних слідчих експериментів підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вільно, детально та самостійно відтворювати обставини вчинених ними злочинів без ознак психологічного впливу на них з боку осіб, які приймали участь у проведенні даних слідчих дій, що підтверджується висновками судово-психологічної експертизи №№ 525 та 526 від 10.12.2013 року. При цьому істотної різниці у їх показаннях при проведенні вказаних слідчих дій не було.

Судом визнано недопустимим доказом протоколи затримання ОСОБА_3 від 22.08.2013 та ОСОБА_2 від 03.09.2013, так як, на думку суду, було порушено їх право на захист.

У той же час, вимогами ст. 178 КПК України передбачено, що судом при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення злочинів здобуті органом досудового розслідування без істотних порушень прав та свобод людини і не вказують на очевидну їх недопустимість.

З урахуванням вказаних вимог, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було досліджено, як питання обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, так і обставини їх затримання працівниками правоохоронних органів із постановленням відповідних ухвал слідчим суддею, які набрали законної сили, при цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі, через можливі порушення їх права на захист, до Апеляційного суду Київської області не оскаржувались.

Крім того, судом першої інстанції визнано недопустимими доказами: письмові заяви адміністратора АЗС № 2 м. Обухів ОСОБА_15 від 21.08.2013 року на вилучення інформації з камер відео нагляду АЗС; письмові заява ОСОБА_20 від 21.08.2013 року на імя старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області та від 21.08.2013 року на імя старшого слідчого - криміналіста СУ ГУ МВС України в Київській області; заяви ОСОБА_14 від 02.09.2013 року на імя начальника Миронівського РВ ГУ МВС України ОСОБА_21; протокол огляду місця події від 02.09.2013 року, складений в м. Миронівка Київської області, під час якого підозрюваний ОСОБА_14 видав грошові купюри; заяву ОСОБА_14 від 03.09.2013 року на імя начальника Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_21 про надання дозволу на огляд свого гаражу; протоколи предявлення речей для впізнання від 18.11.2013 року; протоколи освідування осіб від 23.08.2013 року, 31.08.2013 року, 04.09.2013 року; протокол огляду від 14.11.2013 року; заяву свідка ОСОБА_6 від 10.12.2013 року на імя слідчого; протокол огляду від 06.12.2013 року; постанову про приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 06.12.2013 року; висновок експерта № 85 від 07.12.2013 року, акт судово-токсикологічного дослідження № 2030 від 06.09.2013 року; акт судово- медичного дослідження № 1 13-мк від 25.11.2013 року; висновок експерта № 41/85 від 07.12.2013 року; висновок експерта № 42/85 від 07.12.2013 року; висновок експерта № 23 (по мед документації) від 22.11.2013 року; висновок експерта № 39/23 від 29.11.2013 року; висновок експерта № 763 ВКЕ від 14.11.2013 року; висновок експерта № 1471/х від 12.11.2013 року; висновок експерта № 1459/х від 01.11.2013 року; висновок експерта № 1458/х від 11.11.2013 року; висновок експерта № 1456/х від 05.11.2013 року; висновок експерта № 1453/х від 23.10.2013 року; висновок експерта № 1457/х від 31.10.2013 року; висновок експерта № 1454/х від 05.11.2013 року; висновок експерта № 1483/х від 11.11.2013 року; висновок експерта № 762ВКЕ від 07.11.2013 року; висновок експерта № 1455/х від 05.1 1.2013 року; висновок експерта № 1452/х від 31.10.2013 року; висновок експерта № 1484/х від 11.11.2013 року; висновок експерта № 761 ВКЕ від 07.11.2013 року; висновок експерта № 766ВКЕ від 15.10.2013 року; висновок експерта № 45 від 28.11.2013 року; висновок експерта № 148 - МК від 06.12.2013 року; довідку № 1702 від 09.122013 року, видану Миронівською центральною районною лікарнею; протокол огляду місця події від 04.03.2014 року; протокол предявлення речей для впізнання від 08.05.2014 року; висновок експерта № - 63 від 07.05.2014 року; висновок експерта № 21 від 23.04.2014 року; висновок експерта № 20 від 17.04.2014 року; висновок експерта № 22 від 25.04.2014 року; висновок експерта № 54 - МК; акт судово- психологічної експертизи № 526 від 10.12.2013 року у відношенні ОСОБА_3 та акт судово-психологічної експертизи № 525 від 10.12.2013 року у відношенні ОСОБА_2 ці О.П.

При цьому, зазначені речові докази та документи у їх сукупності з іншими доказами та показаннями свідків, повністю узгоджуються з предявленим обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України.

Також, судом належним чином не враховано показання потерпілої ОСОБА_10, яка в судовому засіданні дала показання, що вона з чоловіком планували придбати двокімнатну квартиру, оскільки проживали в однокімнатній, і з цією метою збирали кошти. За весь цей час вони назбирали гроші в сумі 10 тисяч доларів США та близько 30 тисяч гривень. Гроші в гривнях вона зберігала в паперовому пакеті білого кольору. Даний пакет знаходився в антресолі стінки шафи серед постільної білизни. Гроші в доларах США також знаходились в паперовому пакеті білого кольору який також зберігався в даній шафі в кишені пальто. Вночі 21.08.2013, близько 02 год. 00 хв., вона прокинулась та побачила високого хлопця який йшов до неї, від чого відразу почала кричати. Від цього крику її чоловік ОСОБА_22 піднявся та почав боротись з ним. В цей час до неї підбіг другий хлопець, який на зріст був менший від першого. Другий хлопець приставив до горла ніж, який тримав в правій руці, а лівою рукою взяв її за голову. На руках даного хлопця були одягнені рукавички. Під час того, як менший хлопець її тримав, то він різав шию, груди, спину, підборіддя. Під час боротьби ножем він також порізав їй пальці на руках. Вона бачила, як перша невідома особа високого зросту бореться та б'ється з її чоловіком, вона почула, як її чоловік голосно закричав. Після того, як її чоловік крикнув, вона побачила, що він лежить на підлозі і не рухається. Невідома особа високого зросту відразу запитала про гроші, та пригрозила, що якщо хочу жити то необхідно їх віддати. Побоюючись за своє життя та здоров'я, вона віддала їм гроші, а саме два паперові пакети з гривнями та доларами США. Потім сіла на диван, невідома особа нижчого зросту зв'язала їй руки якоюсь ганчіркою, а потім липкою стрічкою.

Невідомі особи відчинили вхідні двері та зникли у невідомому напрямку. Її чоловік лежав в кімнаті на підлозі весь в крові без свідомості, тому вона зрозуміла, що невідома особа високого зросту нанесла її чоловікові удари ножем.

При цьому, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 вказала, що особа, яка наносила їй тілесні ушкодження і постійно перебувала поряд із нею є ОСОБА_3 (упізнала його по статурі, зросту), а високий чоловік, який також приймав участь у розбійному нападі та спричинив смерть її чоловіку є ОСОБА_2, якого вона бачила у кімнаті своєї квартири.

При цьому, суд залишив поза увагою, те що показання потерпілої щодо обставин вчинення 21.08.2013 року кримінального правопорушення щодо неї та її чоловіка ОСОБА_22 співпадають за змістом з іншими доказами, здобутими під час досудового розслідування, які повністю викривають ОСОБА_3 та ОСОБА_23 в інкримінованих злочинах.

Належними чином не оцінено і показання свідка ОСОБА_6, який вказав, що в серпні 2013 року підробляв таксистом, і в ніч 21.08.2013 року з міста Миронівка до міста Києва підвозив 2 осіб, яких ОСОБА_6 у послідуючому впізнав як ОСОБА_3 та ОСОБА_23, і вони за вказані послуги розрахувались купюрою 100 доларів США, що були пізніше в нього вилучені працівниками поліції при проведенні відповідного огляду.

Однак, судом першої інстанції при оцінці показань свідка ОСОБА_6 враховано показання останнього, які він надавав суду 06.05.2015 року, згідно яких при проведенні досудового розслідування купюру номіналом 100 доларів США, якими розраховувались ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за надані послуги, було вилучено 21.08.2013 начальником Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_24, що не відповідало документам, які наявні у матеріалах кримінального провадження.

При цьому, судом залишено без належної оцінки додаткові показання свідка ОСОБА_6, які він надавав суду 09.12.2016 року щодо обставин вилучення 21.08.2013 року зазначеної купюри номіналом 100 доларів США на території НДКЦ ГУ МВС України в Київській області.

Крім того, судом не враховано результати одночасного допиту раніше допитаних свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_24, який проведений судом 09.12.2016 року, під час якого суду підтверджено обставини вилучення 21.08.2013 року речового доказу - купюри номіналом 100 доларів США, які відповідають документам, що наявні у матеріалах кримінального провадження.

У той же час, судом при постановленні вказаного виправдувального вироку визнано обґрунтованими показання свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні категорично заперечив свою участь у організації крадіжки у родини ОСОБА_22 та навіть знайомство із ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Суд оцінив зазначені показання, як такі, що спростовують позицію сторони обвинувачення незважаючи на те, що показання ОСОБА_8 суперечать як матеріалам кримінального провадження, так і результатам тих слідчих дій, які проводились під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, де ОСОБА_8 вказувалось на обставини та речові докази, які крім нього ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не могли бути відомі іншим особам.

При цьому, суд залишив поза увагою, без будь-якої оцінки, вирок Богуславського районного суду Київської області від 20.06.2014 року, який набрав законної сили, щодо ОСОБА_14, якого було засуджено за п.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України за дії, які безпосередньо повязані із злочинами, що інкримінуються обвинуваченим, за тих же обставин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при ухваленні вироку допущено невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, які перешкодили прийняттю законного та обґрунтованого рішення у справі та тягнуть за собою його безумовне скасування, згідно до ч.1 ст.412 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вимог вказаної статті, враховуючи, що апеляційна скарга була змінена внесеними доповненнями, де прокурором не ставиться питання про винесення апеляційним судом вироку по даному кримінальному провадженню, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти нове рішення, в звязку з чим кримінальне провадження підлягає поверненню до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Згідно з ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Новий розгляд кримінального провадження судом першої інстанції необхідно провести у відповідності з вимогами розділу IV КПК України, з урахуванням висновків і мотивів скасування оскаржуваного вироку, за результатами якого ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 26 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Судді: