Постанова № 68999585, 20.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4745/17 Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/801/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 20.09.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2. та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС Захарова А.О. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року, якою

ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та громадянина Туреччини, працюючого інженером-консультантом в фірмі «АТЛІ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0236/12500/17 від 14.05.2017 року, валюту у розмірі 10 330 доларів США повернуто ОСОБА_3.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 14.05.2017 року о 08:35 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Туреччини ОСОБА_3, який прилетів літаком авіакомпанії «МАУ» з Туреччини, м. Анкара, рейсом №722 та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», що позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має більше 10 000 доларів США. Після цього у громадянина Туреччини ОСОБА_3 було здійснено перерахунок готівки та виявлено готівку у кількості 21 200 доларів США, що знаходилась в одному із відділень рюкзака пасажира (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та банківських документів на право ввезення готівки пасажир не надав, до моменту перетину ними «білої лінії» до інспектора митниці не звертався. З виявленої суми йому було пропущено 10 870 доларів США. За протоколом про порушення митних правил затримано 10 330 доларів США.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вона не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання ним чинного законодавства України. Суд однобічно та неуважно підійшов до накладення стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації, а вказані у постанові обставини, що стали підставою для повернення вилучених грошових коштів, є неправомірними. Оцінюючи майновий стан ОСОБА_3, суд вчинив припущення щодо походження коштів, переміщуваних порушником, вказавши, що предметом правопорушення є кошти, які складаються виключно із заробітної плати, не вивчивши, при цьому, походження саме доларів США, а також інші можливі джерела, з яких порушник отримує прибутки. Апелянт впевнений, що суд дійшов хибного висновку, що конфіскація вилученої валюти буде сприяти лише погіршенню матеріального становища порушника, не встановивши наявності на його утриманні близьких родичів, необхідності якихось витрат, окрім цього, суд взагалі проігнорував пояснення ОСОБА_3, який заявив, що призначення усієї суми переміщуваних ним коштів, як туризм. Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти у розмірі 10 330 доларів США.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 ніким не оспорюється.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_3 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, висновки першої інстанції про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_3 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар», є немотивованими, надуманими та безпідставними.

Ігноруючи норми чинного законодавства України та звільняючи правопорушника від конфіскації предметів порушення митних правил, суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що ОСОБА_3 працює інженером у фірмі «АТЛІ» та зі слів його захисника отримує заробітну плату близько 3 000 (трьох тисяч) доларів США за місяць, при цьому, суду не надано жодних доказів про його доходи та фінансові статки.

За даних обставин, висновок суду про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_3 валюти становить для правопорушника «індивідуальний надмірний тягар» не може вважатися обґрунтованим.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи зі слів ОСОБА_3 він перетинає митний кордон України не вперше, а при його опитуванні безпосередньо в день вчинення правопорушення він визнав свою вину у вчиненні порушення митних правил передбачених ст. 471 МК України.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_3 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_3 дане правопорушення вчинив ненавмисно, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_3 й вимоги конвенції «Про захист заробітної плати». Так, ст. 10 вказаної конвенції передбачає, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Разом із тим, ОСОБА_3 або його захисник не надали суду доказів про те, що вилучені кошти є його заробітною платою та необхідні йому для його утримання, чи утримання його сім'ї, навпаки, з його слів, в Україну він прибув з туристичною метою і ці кошти він ввозив для власних потреб.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Захарова А.О. задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року щодо ОСОБА_3 (ОСОБА_3), скасувати.

Прийняти нову, якою громадянина Туреччини ОСОБА_3 (ОСОБА_3) ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Туреччина, м. Артвін; місце проживання: АДРЕСА_1, працюючого: фірма «АТЛІ» інженером, паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_1, виданий 10.12.2014, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0236/12500/17 від 14.05.2017 року валюти у розмірі 10 330 (десять тисяч триста тридцять) доларів США в дохід Держави Україна.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянина Туреччини ОСОБА_3 (ОСОБА_3) ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Туреччина, м. Артвін; місце проживання: АДРЕСА_1, працюючого: фірма «АТЛІ» інженером, паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_1, виданий 10.12.2014, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу - судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з громадянина Туреччини ОСОБА_3 (ОСОБА_3) ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Туреччина, м. Артвін; місце проживання: АДРЕСА_1, працюючого: фірма «АТЛІ» інженером, паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_1, виданий 10.12.2014, на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 11 гривень 52 копійки.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива