Вирок № 68998738, 19.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/465/16-к Головуючий у 1-й інст. Стріжакова Г. В.

Категорія ч.1 ст.198, ч.1 ст.396 КК Доповідач Зав'язун С. М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав'язуна С.М.,

суддів: Кіянової С.В., Слісарчука Я.А.,

секретар Скородинська Г.В.,

за участю: прокурора Селюченко І.І.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисників Шолодько М.М., Чорноуса А.А., Колотюка В.Д.,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №294/465/16-к за апеляційною скаргою заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури Чуприни А.В. на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19 квітня 2017 року відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.198, ч.1 ст.396 КК України,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19.04.2017 р. щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким вказану особу визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.198 КК України, за який призначити покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч.1 ст.396 КК України, за який призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. Остаточне покарання визначити із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, призначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 2 років позбавлення волі. Виключити з вироку суду положення щодо звільнення ОСОБА_6 від покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

При цьому, прокурор наголошує, що під час розгляду провадження не враховано та невірно зазначені у вироку показання підсудного ОСОБА_7, який як і на досудовому слідстві, так і в суді категорично стверджував той факт, що про ту обставину, що мобільний телефон викрадений у покійного ОСОБА_10 він повідомив ОСОБА_6 у електропотязі, слідуючи до Бердичева, хоча на ці обставини останній вказував і під час слідчого експерименту, проведеного за його участю 13.02.2016 року. Звертає увагу і на те, що аналогічні показання давав під час досудового розслідування і сам ОСОБА_6, проте, намагаючись зменшити власну вину у вчиненні вищевказаних злочинів змінив їх, зазначаючи про свою необізнаність стосовно власника телефону. Вважає, що вирок Богунського районного суду щодо ОСОБА_6 не містить викладення мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, хоча показання підсудних та письмові докази і документи наведено у вироку, але їх оцінку, відповідно до вимог ч.3 ст.370 КПК України, судом не надано, що вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Посилаючись на це вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено факту збуту ОСОБА_6 майна, одержаного злочинним шляхом, є безпідставним. Звертає увагу, що винесення судом необґрунтованого та невмотивованого судового рішення, яким безпідставно виправдано ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та уникнення винною особою покарання. Крім того, вважає, що судом в недостатній мірі враховано ступінь суспільної небезпечності засудженого ОСОБА_6, його роль у вчиненні злочинів, його ставлення до вчинених злочинів, внаслідок чого вищевказаній особі судом безпідставно призначено одне з мінімальних покарань, визначених санкцією ч.1 ст.396 КК України, разом з цим, останній у збуті речей здобутих злочинним шляхом не розкаявся, як і не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Наголошує і на тому, що ОСОБА_6 не відшкодовано шкоду та не вчинено ніяких дій щодо подолання негативних наслідків вчинення злочинів.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано невинним у обвинуваченні за ч.1 ст.198 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та призначено йому покарання в виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки відповідно до ст.76 ч.1 п.1,2, ч.2 п.2 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 12.02.2016 р. по 13.02.2016 р., відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 поїхав в м. Бердичів, де в приміщенні готелю «Пан - готель», що розташований поблизу території залізничного вокзалу, реалізували ОСОБА_11 мобільний телефон ОСОБА_10 за гроші у сумі 200 грн.

У подальшому, близько 23 год. цього ж дня ОСОБА_6, якому заздалегідь достовірно було відомо про те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою спільно із ОСОБА_7 з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10, знаходячись у господарській прибудові домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин руками, цеглиною та ножем нанесли численні удари ОСОБА_10 в різні ділянки голови, шиї та тіла, від яких останній помер, про даний випадок правоохоронні органи не повідомив та за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перенесли тіло ОСОБА_10 з погребища домоволодіння по АДРЕСА_2, до сусіднього домоволодіння за АДРЕСА_3, де вкинули його в криницю і таким чином остаточно приховали сліди скоєного особливо тяжкого злочину.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.396 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6, його захисника Колотюка В.Д., які частково просили задовольнити апеляційну скаргу прокурора, пояснення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7, захисників Шолодько М.М. та Чорноуса А.А., які заперечують щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення потерпілої, її представника та прокурора, які просили апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Відповідно ч.ч.3, 4 цієї статті обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону при вирішенні даного кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції дотримано не було.

Згідно вироку, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.198 КК України. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що той на момент продажу телефону «Леново А5000» не знав, що даний телефон було викрадено ОСОБА_7 у ОСОБА_10 та його твердження не спростовані іншими доказами у справі.

За результатами апеляційного розгляду такі висновки суду першої інстанції свого підтвердження не знайшли та повністю спростовуються наявними в кримінальному провадженні доказами.

Так, у вироку не враховано та невірно зазначено показання обвинуваченого ОСОБА_7, який як і на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, категорично стверджував той факт, що про ту обставину, що мобільний телефон викрадений у покійного ОСОБА_10 він повідомив ОСОБА_6 у електропотязі, слідуючи до Бердичева. На ці ж обставини ОСОБА_7 вказував і під час слідчого експерименту, проведеного за його участю 13.02.2016 року.

Аналогічні показання надавав під час досудового розслідування і сам ОСОБА_6

Зазначені обставини повністю підтверджуються дослідженими в апеляційному суді доказами - протоколами слідчих експериментів за участю обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з відповідними відеозаписами їх фіксації від 13.02.2016 року.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив факт своєї обізнаності на час продажу про викрадений ОСОБА_7 мобільний телефон у покійного ОСОБА_10 та повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.198, ч.1 ст.396 КК України.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається - формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Всупереч вимог процесуального закону вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не містить викладення належних мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, хоча показання обвинувачених та інші докази формально були наведені у вироку, але їх оцінку, відповідно до вимог ч.3 ст.370 КПК України, судом дано не було, що вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено факт збуту ОСОБА_6 майна, одержаного злочинним шляхом, є безпідставним.

Вирок суду першої інстанції в частині обвинуваченого ОСОБА_6 згідно п.3 ч.1 ст.411 КПК України не відповідає обставинам кримінального провадження, оскільки за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Винесення судом необґрунтованого та невмотивованого рішення, яким безпідставно виправдано ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.198 КК України, згідно п.3 ч.1 ст.420 КПК України є підставою для скасування вироку і ухвалення апеляційним судом свого вироку.

За наведених обставин, вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19 квітня 2017 року в частині обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.

За результатами судового розгляду апеляційним судом встановлено, що 08.02.2016 року близько 17 год. ОСОБА_6, якому заздалегідь достовірно було відомо про те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою спільно із ОСОБА_7 з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10, знаходячись у господарській прибудові домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин руками, цеглиною та ножем нанесли численні удари ОСОБА_10 в різні ділянки голови, шиї та тіла, від яких останній помер, про даний випадок правоохоронні органи не повідомив. Крім того, після спричинення смерті ОСОБА_10, ОСОБА_7 перевірив одяг потерпілого ОСОБА_10 у якому виявив сенсорний мобільний телефон марки LENOVO А5000 вартістю 2300 гривень, який привласнив собі. В подальшому, ОСОБА_6, достовірно знаючи про те, що вказаний мобільний телефон здобуто злочинним шляхом, спільно з ОСОБА_7 поїхали до м. Бердичева, де в приміщенні готелю «Пан - готель», що розташований поблизу території залізничного вокзалу, реалізували ОСОБА_11 мобільний телефон ОСОБА_10 за гроші у сумі 200 грн. У подальшому, близько 23 год. цього ж дня ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перенесли тіло ОСОБА_10 з погребища домоволодіння по АДРЕСА_2, до сусіднього домоволодіння за АДРЕСА_3, де вкинули його в криницю і таким чином приховали сліди скоєного особливо тяжкого злочину. В подальшому ОСОБА_6 пішов додому за місцем свого проживання і до 12.02.2016 року про факт вбивства ОСОБА_10, який йому був відомий в подробицях, правоохоронні органи не повідомив.

Своїми умисними діями, які виразились у заздалегідь не обіцяному придбанні, зберіганні та збуті майна, одержаного злочинним шляхом ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.198 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.396 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.198 та ч.1 ст.396 КК України повністю підтверджується належними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7, які зафіксовані на відеозаписах слідчого експерименту за їх участю від 13.02.2016 року, що були досліджені в ході апеляційного розгляду провадження; показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 про обставини приїзду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на початку лютого 2016 року в м.Бердичів та продаж ними мобільного телефону «Леново А5000», викраденого у покійного ОСОБА_10; протоколом огляду місця події від 13.02.2016 року, згідно якого у ОСОБА_13 було вилучено мобільний телефон «Леново А5000»; висновком експерта №5/185 від 28.04.2016 року, що вартість цього телефону складає 2300 гривень.

При призначенні покарання ОСОБА_6 у відповідності до ст.65 КК України апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий, задовільно характеризується, проживає у цивільному шлюбі, не працює, доглядає за хворою матір'ю, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, позицію потерпілої, яка просила суворо покарати обвинувачених.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст.66 КК України, апеляційний суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та виключає пред'явлену обвинуваченням обтяжуючу обставину -вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, оскільки описова частина обвинувального акту не містить посилання на вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочинів, обставини їх вчинення, характер дій, які виконав ОСОБА_6, особу винного, поведінку винного до, та після вчинення злочину, його ставлення до вчиненого ним діяння, апеляційний суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому застосовує ст.75 КК України та звільняє ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього додаткових зобов'язань, передбачених ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури Чуприни А.В. задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19 квітня 2017 року відносно ОСОБА_6 - скасувати.

Ухвалити щодо ОСОБА_6 новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.198 та ч.1 ст.396 КК України.

Призначити ОСОБА_6:

- за ч.1 ст.198 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

- за ч.1 ст.396 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Із застосуванням ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки покладені на нього відповідно до ст.76 ч.1 п. 1,2, ч.2 п.2 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати ОСОБА_6 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 12.02.2016 року по 13.02.2016 року, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою протягом того ж часу з моменту отримання ним копії судового рішення.

Судді :