Постанова № 68997576, 18.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" вересня 2017 р. Справа № 924/558/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Ціммерман В.А.(довіреність №952 від 12.12.2016р.);

відповідача- Потапов Д.А. (довіреність №24.01-45/2356 від 15.07.2017р.);

ОСОБА_1 (довіреність №24.01-45-4197 від 15.09.2017р.);

третьої особи 1- не зявився;

третьої особи 2- ОСОБА_2 (довіреність №04-29/667 від 23.03.2016р.);

ОСОБА_3 (довіреність №04-29/1362 від 06.07.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області апеляційну скаргу Відповідача-Управління соціального захисту

населення виконавчого комітету Славутської міської ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.07.2017р. у справі №924/588/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Хмельницької

філії ПАТ «Укртелеком» м.Хмельницький

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету

Славутської міської ради м.Славута Хмельницької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача -

1. Головне управління Державної казначейської служби України

у Хмельницькій області м.Хмельницький

2. Славутська міська рада м.Славута Хмельницької області

про стягнення 73 087 грн. 37 коп. відшкодування за надані телекомунікаційні послуги,-

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсько-го процесуального кодексу України. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.07.2017р. у справі №924/ 588/17 (ОСОБА_4В.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укртеле-ком» в особі Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком» (надалі в тексті Товариство) до Управ-ління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради (надалі в тексті Управління), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хме-льницькій області (надалі в тексті Казначейство) та Славутська міська рада (надалі в тексті Міська рада)про стягнення 73 087 грн. 37 коп. відшкодування за надані телекомунікаційні послуги.(т.1, арк.справи 189-191).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, як оператор телекомунікацій, надає послуги звязку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах. У період з вересня по грудень 2016 року Позивачем надано послуги звязку на пільговій основі. При цьому, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з вико-нання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкоду-вання витрат на послуги звязку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управ-ління праці та соціального захисту населення, тому саме на останнє покладено обовязок що-до виконання зобовязань з оплати наданих послуг звязку на пільгових умовах.(т.1, арк. справи 190-191).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Хмельницької області від 10.07. 2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.(т.2, арк. справи 7-9).

Відповідач вказує, що укладення договору без бюджетних асигнувань відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу є недійсним. Управління не вправі самостійно реєструвати бюд-жетні зобовязання, а тому оскільки договору про надання телекомунікаційних послуг сторо-ни не укладали, то в останнього відсутній обовязок їх оплачувати.(т.2, арк.справи 8-9).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017р. поновлено пропущений строк та прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу при-значено до слухання.(т.2, арк.справи 5,6).

21.08.2017р. та 31.08.2017р. до канцелярії апеляційного суду надійшов відзив Това-риства на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 25-28, 34-37).

Крім того, ухвалою від 06.09.2017р. задоволено клопотання Товариства про проведен-ня судового засідання в режимі відео конференції із господарським судом Хмельницької області.(т.2, арк.справи 38, 42).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.09.2017р. представники Відповідача та Міської ради підтримали апеляційну Відповідача в повному обсязі та надали свої пояснення. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав свої пояс-нення.

Третя особа-1 не забезпечила явку свого представника у призначене на 18.09.2017р. судове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому по-рядку.(т.2, арк.справи 45).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матері-али справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що предметом діяльності ПАТ «Укртелеком», зокре-ма, є надання телекомунікаційних послуг, у тому числі місцевого, міжнародного та рухомого (мобільного) звязку, компютерного звязку, радіозвязку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.(т.1, арк.справи 21-22).

Матеріалами справи стверджено, що у період з 01.09.2016р. по 31.12.2016р. Товариство надало телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 73 087 грн. 37 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, про що свідчать роз-рахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних із наданням пільг, за період з вересня по грудень 2017р. разом зі списками громадян, які відповідно до законодавства мають піль-ги, а також яким у вказаний період надавались позивачем телекомунікаційні послуги (за фор-мою 2 пільга компенсуюючий орган 6807000000000012 Райфінвідділ).(т.1, арк.справи 25-111).

Вказані розрахунки із супровідними листами та списками громадян, які відповідно до законодавства мають пільги, а також яким у вказаний період надавались позивачем телеко-мунікаційні послуги направлялись Відповідачеві, про що свідчать реєстри відправленої ко-респонденції, фіскальні чеки та повідомлення про вручення поштових відправлень.(т.1, арк. справи 14, 17-20).

Матеріали справи також містять:

- лист від 31.01.2017р. №2401-45/503, яким Управління повідомило Товариство, що відмовляється від укладення договору про розрахунки за надані послуги звязку на 2017 рік, вмотивовуючи це відсутністю бюджетних асигнувань на оплату передбачених ним послуг.(т. 1, арк.справи 17-18).

- лист від 25.04.2017р. №2401-45/2146, яким Управління повідомило Товариство про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачено для місцевих бюджетів субвенцію з держбюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку.(т.1, арк.справи 14-зворот).

- довідку від 07.07.2017р., підписану представниками та скріплену печатками Управ-ління та Товариства, щодо звіряння розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на піль-гових умовах населенню міста Славута за період з 01.09.2016р. по 01.01.2017р. з якої вбача-ється, що обсяги надання послуг пільговим категоріям населення за вересень 2016р. на суму 18 303 грн. 04 коп., за жовтень 2016р. на суму 19 064 грн. 76 коп., за листопад 2016р. на суму 17 170 грн. 55 коп., за грудень 2016р. на суму 18 549 грн. 02 коп.(т.1, арк.справи 142).

У звязку із несплатою Управлінням відшкодування за надані телекомунікаційні пос-луги Товариство звернулося до суду із позовом про стягнення 73 087 грн. 37 коп. такого відш-кодування. Як вже зазначалося вище господарський суд Хмельницької області рішенням від 10.07.2017р. задоволив позов, присудивши до стягнення з Управління на користь Товариства 73 087 грн. 37 коп. (т.1, арк.справи 189-191).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задово-ленню з огляду на наступне:

Предметом позову є стягнення компенсації за надані телекомунікаційні послуги піль-говій категорії населення.

Зобовязанням, відповідно до ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пе-редати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники госпо-дарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповід-но до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо вико-нання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального ста-тусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Закону України «Про охорону дитинства» для певних категорій споживачів вста-новлені пільги з оплати за послуги звязку.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством Ук-раїни пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.(ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації»).

Отже, норми відповідних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, за якими передбачено безумовний обовязок оператора телекомуніка-ційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондується обо-вязок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ №295 від 11.04.2012р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Позивач як оператор телекомунікацій надає послуги звязку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах.

Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних про-грам соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального за-хисту населення провадиться за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів міс-цевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних струк-турних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг та житлових субсидій насе-ленню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовід-ведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), виве-зення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд ок-ремих категорій громадян, пільг з послуг звязку, зокрема безпроводового доступу до телеко-мунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та ін-ших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезуван-ня).(п.5 Порядку).

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, непроведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

Варто також зазначити, що абз.2 п.12 Порядку, фінансування видатків місцевих бюд-жетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської за-боргованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №117 від 29.01.2003р. «Про єди-ний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі Реєстр), автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціа-льною ознакою згідно із законами України (далі пільговики).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Ав-тономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення об-ласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціа-льного захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадмініст-рацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Згідно з п.10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахун-ки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-піль-га».

Матеріалами справи стверджується, що Відповідач отримував від Позивача розра-хунки за період вересень грудня 2016 року за формою « 2-пільга», а прийнявши вказані роз-рахунки, не заперечував факту надання послуг і підписавши довідку щодо звірки взаємороз-рахунків вчинив дії, які свідчать про визнання боргу. Натомість, із змісту направлених По-зивачу листів вбачається, що такі кошти не відшкодовувались Відповідачем з мотиву, що Держаним бюджетом вони не передбачались.

Пунктом 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюд-жетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012р., роз-порядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобовязан-ня подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобовязань розпоряд-ників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в уста-новленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобовязання.

Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг звязку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадя-нам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм со-ціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.(ст.102 Бюджетного кодексу України).

З огляду на зазначені приписи законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відш-кодування витрат на послуги звязку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Уп-равління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради, то-му саме на нього покладено обовязок з оплати наданих послуг звязку на пільгових умовах.

Обовязок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи у вересні-грудні 2016р. Позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, обчисливши вартість даних послуг в загальній сумі 73 087 грн. 37 коп.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відшкодування Позивачеві такої ком-пенсації Відповідачем.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що з у листі від 30.06. 2011р. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України розяснило, що деякі програ-ми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною га-рантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводи-ться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житловокомунальних послуг та послуг звязку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються неза-лежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Крім того, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінан-совим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Ав-тономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Респуб-ліки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіж-ні доручення щодо перерахування цих кош-тів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобовязанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільго-вий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Ав-тономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюдже-тами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки голов-них розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюд-жетів здійснюють у пятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг звязку, зокрема безпро-відного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних або-нентських терміналів.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обовязковості укладення дооговору про відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям гро-мадян, оскільки зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін, чим спростовується посилання Скаржника на неукла-дення договору про надання телекомунікаційних послуг.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюд-жету, або повне чи часткове звільнення від обовязку щодо здійснення розрахунків з постача-льниками послуг на пільгових умовах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2017р. у справі №908/3196/16.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів відхиляє доводи Від-повідача щодо порушення вимог п.4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Так, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінан-сування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки пов-ного або часткового звільнення від обовязку здійснення розрахунків з постачальниками пос-луг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Доводи Відповідача щодо відсутності правових підстав для здійснення відшкодування витрат на послуги звязку для пільгових категорій через зміни в законодавстві, а саме від-сутністю у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, відхиляються колегі-єю суддів оскільки за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-право-ві акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у Відповідача були усі правові підстави для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населен-ня. Крім того, стосовно доводів Відповідача про неможливість здійснення вищевказаного від-шкодування у звязку з відсутністю бюджетних асигнувань для таких виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо не-можливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 01 грудня 2004р. №20 рп/2004, від 09 липня 2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобовязань щодо окремих осіб ста-вить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, дер-жава зобовязана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслід-ки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування прак-тики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призу-пиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У звя-зку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючи-ми та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останньо-го, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазна-чено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету Ук-раїни, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012р. у справі №11/446.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послу-ги звязку пільговим категоріям громадян при цьому, зобовязання сторін у даній справі ви-никають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Такої ж думки дотри-мується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 12.04. 2017р. у справі №927/ 1039/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстан-ції щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення 73 087 грн. 37 коп., яка підлягає за-доволенню, тому апеляційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення, а рі-шення суду першої інстанції без змін.

Так, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність вис-новків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобовязань Відпо-відача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну ска-ргу без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутріш-нім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судово-му процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого коміте-ту Славутської міської ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.07. 2017 року у справі №924/558/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в каса-ційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/558/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.