Рішення № 68997268, 18.09.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 922/2547/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Первомайського комунального виробничого управління водно-каналізаційного господарства , м. Первомайськ про стягнення коштів у розмірі 119 413,35 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 01/01-25/08-19 від 04.01.2016 року

відповідача - ОСОБА_2, за дов. № 354 від 10 червня 2017 року; ОСОБА_3 (керівник), наказ № 12-к від 23.08.2016 року.

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна екологічна інспекція у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Первомайського комунального виробничого управління водно-каналізаційного господарства, про стягнення шкоди, заподіяної державі в наслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 119 413,35 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, у період з 22 серпня 2015 року по 20 жовтня 2015 року здійснювалося самовільне водокористування із шести артезіанських свердловин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2547/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 15 серпня 2017 року. 15 серпня 2017 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд даної справи було відкладено до 04 вересня 2017 року. 04 вересня 2017 року по розгляду даної справи судом було оголошено перерву до 18 вересня 2017 року. За час перерви судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від: відповідача, супровідним листом пакет документів (вх. № 28869 від 08 вересня 2017 року), супровідним листом пакет документи (вх. № 29963 від 18 вересня 2017 року); позивача, письмові пояснення (вх. № 29804 від 14 вересня 2017 року). Після перерви 18 вересня 2017 року судове засідання було продовжено, представники сторін в дане судове засідання з'явилися.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 25753 від 10 серпня 2017 року).

В судовому засіданні 18 вересня 2017 року представник сторін не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 05 вересня 2016 року по 23 вересня 2016 року Інспекція на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4,5,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу від 11 серпня 2016 року № 489/01-04 провела планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі ПК ВУВКГ).

За результатами вказаної перевірки, Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 48901-04/03-09 від 23 вересня 2016 року, який направлено супровідним листом від 23 вересня 2016 № 430301-25/03-09 на адресу ПК ВУВКГ.

Актом перевірки встановлено, що основними видами діяльності ПК ВУВКГ є забір, очищення та постачання води та каналізація, відведення й очищення стічних вод.

На час перевірки на балансі ПК ВУВКГ знаходиться 6 артезіанських свердловини, які розташовуються у південно-східній частині м. Первомайський Харківська області. Рік вводу в експлуатацію свердловин з 1964 по 1992.

Водопостачання із вказаних підземних джерел на момент перевірки здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 20 жовтня 2015 року Укр.№04.01-10-660А/Хар., терміном дії до 24 липня 2018 року, виданого Департаментом екології та природних ресурсів ХОДА. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 17 жовтня 2012 року Укр.№6043 А/Хар., який виданий Державним управлінням з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області з строком дії до 21 серпня 2015 року.

Відповідно до довідки ПК ВУВКГ від 23.09.2016 № 607 у період з 22.08.2015 по 19.10.2015 рік було забрано підземних вод в обсягу 117695 м3.

Таким чином, вказаною перевіркою встановлено, що у період з 22 серпня 2015 року по 20 жовтня 2015 року відповідачем здійснювався забір води з артсвердловини в об'ємі 117695 м3 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим було допущено самовільне водокористування з поверхневих та підземних джерел, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Для усунення порушень природоохоронного законодавства у сфері охорони та раціонального використання природних ресурсів, виявлених під час здійснення планової перевірки керівнику ПК ВУВКГ Інспекцією виданий припис від 30 вересня 2017 № 59/03-09.

Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20 липня 2009 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783, позивачем було розраховано шкоду, загальний розмір якої складає 119 413,35 грн.

Інспекція надіслала відповідачеві претензію № 67 від 24 березня 2017 р. разом з розрахунком шкоди та з вимогою сплатити шкоду в розмірі 119 413,35 грн. Однак відповідач залишив дану претензію без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 38, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, вважає, що Інспекцією порушено порядок нарахування збитків внаслідок самовільного водокористування, в частині не визначення понадлімітного забору води.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1.7 "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (зі змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 13 жовтня 2015 року № 367 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 листопада 2015 № 1369/27814, далі Методика) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів;

Пунктом 9.1 Методики, вказаний перелік підстав для розрахунку розміру відшкодування збитків, а саме: обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Суд зазначає, що за однією формулою здійснюється розрахунок для вищевказаних порушень вимог законодавства у галузі охорони водних ресурсів окремо, а не в разу сукупності зазначених підстав, про що Інспекцією неодноразово розяснено ПК ВУВКГ.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як зазначено в пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Стосовно наявності протиправної поведінки відповідача суд встановив наступне.

На підтвердження факту противоправної поведінки відповідача позивач надав акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 489/01-04/03-09 від 23 вересня 2016 року, яким встановлено здійснення відповідачем у період з 22 серпня 2015 року по 19 жовтня 2015 року забору води 117695 м3 з підземних джерел за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 ВК України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до Водного Кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра, вони є частиною надр.

Зокрема, ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, а водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Статтею 2 Водного кодексу України встановлено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно зі ст. ст. 48, 49 Водного кодексу України водокористування, зокрема, пов'язане із видобуванням підземних прісних вод, здійснюється на підставі дозволу, який видається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, - у разі використання води водних об'єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, згідно з вимогами ст. 44 того ж Кодексу водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відтак, суд погоджується з висновком позивача про обов'язковість отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування в спірний період, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, сплата відповідачем рентної плати за спеціальне використання підземних вод лише підтверджує факт використання вказаного природного ресурсу у спірний період. Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Тобто з аналізу вказаної статті не вбачається звільнення субєктів господарювання, у тому числі ПК ВУВКГ від відшкодування збитків, в разі сплати ними збору за спеціальне користування відповідними природними ресурсами (рентної плати, податку, тощо).

Щодо висновків представника відповідача, що у його діях по самовільному забору води відсутня вина, оскільки Департамент екології та природних ресурсів ХОДА незаконно відмовив у продовженні терміну дії дозволу на спеціальне водокористування, суд зазначає про наступне.

Як же встановлено судом, що ПК ВУВКГ у період з 22 серпня 2015 року по 20 жовтня 2015 року здійснювало водокористування із артезіанських свердловин, а саме за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, оскільки термін дії дозволу на спеціальне водокористування від 17 жовтня 2012 року Укр.№6043 А/Хар., сплинув 21 серпня 2015 року, а новий дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№04.01-10-660 отримано лише 20 жовтня 2015 року

Як зазначає відповідач, вперше з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування ПК ВУВКГ звернулося до дозвільного центру 01 липня 2017 року, про що свідчить опис документів № 3_480_124196_02.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів ХОДА від 15 листопада 2016 року за № 03.01-20-6474 (із змінами внесених листом від 30.11.2016 №03.01-20-6711), у звязку з невідповідністю документів вимогам чинного законодавств та не надходженням висновку Державного агентства водних ресурсів України, Департамент листом від 31 липня 2015 року повідомив відповідача, що рішення про видачу дозволу буде прийнято після усунення причин, які стали підставою для відмови у видачі дозволу та отримання позитивного висновку Держводагенства (копія додається).

07 серпня 2015 року за № 597 ПК ВУВКГ звернулося на адресу Департаменту екології та природних ресурсів ХОДА із клопотанням щодо продовження терміну дії дозволу Укр.№ 6043А/Хар., виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, на три місяця.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначені у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". З аналізу ст. 4-1 Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" вбачається, що вказаним законом не передбачено продовження строку дії дозвільного документу.

Процедура видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) регламентує постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459" (надалі - Постанова № 321).

Відповідно до п. 6 Постанови № 321, у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

Таким чином продовжити термін дії дозволу на спеціальне водокористування може лише той орган, що видав дозвіл та за умови незмінності умов спеціального водокористування.

Аналізуючи лист ПК ВУВКГ від 07 серпня 2015 року за № 597 вбачається, що підприємством не зазначено та не надано доказів того, що умови спеціального водокористування залишаються не змінними. Крім того, Первомайське КВУ ВКГ звернулося не до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, а до Департаменту екології та природних ресурсів ХОДА, який не є правонаступником прав та обовязків Управління.

Зважаючи на викладене, Департамент екології та природних ресурсів ХОДА листом від 07.08.2015 року за № 04.01-20-5021 відмовив Первомайському КВУ ВКГ у продовженні терміну дії дозволу на спеціальне водокористування.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Однак, ПК ВУВКГ не скористалося таким правом щодо визнання бездіяльність дозвільних органів незаконною, у тому числі дії (бездіяльність) Департаменту екології та природних ресурсів ХОДА.

Таким чином вбачається, що процедура по оформленню та видачі ПК ВУВКГ дозволу на спеціальне водокористування на час слухання справи є такою, що відповідає нормам діючого законодавства.

Враховуючи викладене вище, доводи відповідача про відсутність у його діях вини не відповідають обставинам справи та не підтверджені допустимими та належними доказами.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає факт наявності протиправної поведінки з боку відповідача, яка полягає у самовільному використанні ним у спірний період водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, доведеним.

Щодо наявності шкоди, завданої держави внаслідок самовільного водокористування, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Згідно зі ст. 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Нормами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389, зареєстрованою в Мін'юсті України від 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (далі - Методика).

Розмір шкоди, завданих відповідачем внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 22 серпня 2015 року по 19 жовтня 2015 року, визначено позивачем у розрахунку, який здійснено на підставі п. 9.1. Методики за формулою Зсам = 5 х "W" х Тар (грн.).

Загальний розмір збитків за період з 22 серпня 2015 р. по 19 жовтня 2015 року склав 119 413,35 грн.

Перевіривши даний розрахунок суд встановив таке.

Відповідно до п. 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

Зсам = 5 х "W" х Тар (грн.), де

"W" - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Рентна плата на підземну воду (ставка збору за спеціальне використання води) у відповідності до ст. 255 Податкового кодексу України, у редакції 2016 року складав 67,64 грн./100м3. Статтею 255.7 Податкового кодексу України встановлено, що для житлово-комунальних підприємств застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Пункт 9.2. Методики передбачає, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Так, перевіркою встановлено, що підприємство з 22 серпня 2015 року по 19 жовтня 2015 роки здійснювало самовільне водокористування, у звязку з чим коефіцієнт "W" відповідно до довідки відповідача та звітів за формою №2-ТП (водгосп) дорівнює 117695 м3.

Одночасно суд зазначає, що представники відповідач підтвердили обсяг видобутої води у вказаний період наданими у судовому засіданні витяги Журналів за формою ПОД-12.

Таким чином, Зсам= 5*117695м3 *67,64 коп./м3 *0,3=5*117695*0,6764*0,3= 119 413,35 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що обсяг забраної відповідачем води у розмірі 117695 м3 за період з 22 серпня 2015 року по 19 жовтня 2015 року, використаний позивачем під час нарахування розміру шкоди, є вірним.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що в діях відповідача наявні достатні правові підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Зокрема, протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному водокористуванні, що підтверджується актом перевірки № 489/01-04/03-09 від 23 вересня 2016 та приписом Інспекції від 30 вересня 2016 № 59/03-09, наявна сама шкода, яку обраховано позивачем відповідно до Методики, а також безпосередній причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди протиправною поведінкою відповідача.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та положення закону, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь держави шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням в розмірі 119 413,35 грн., є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст. ст. 38, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 13, 44, 48, 49, 50, 68, 69, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарство (64102, Харківська область, Первомайський район, м. Первомайський, вул. Комарова,1, в тому числі з р/р НОМЕР_1 ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629, код ЄДРПОУ 22714272) на користь держави на р/р 33111331700019, УК Первомайському району (м. Первомайський), код ЄДРПОУ 37327442, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 119 413,35 грн.

Стягнути з Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарство (64102, Харківська область, Первомайський район, м. Первомайський, вул. Комарова,1, в тому числі з р/р НОМЕР_1 ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629, код ЄДРПОУ 22714272) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, р/р 35214005081164, УК ДКСУ у м. Києві, код МФО 820172, код ЄДРПОУ 37999518) 1 791,20 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/2547/17