Постанова № 68997199, 14.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017 року Справа № 904/3723/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 75/12 від 19.04.2017 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 702 від 17.05.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2017р. у справі №904/3723/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення штрафу в сумі 166068грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2017р. у справі №904/3723/17 (суддя Ніколенко М.О.) позов приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-ПрАТ"Північний ГЗК"), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.05.2017р., задоволено частково, з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь позивача стягнуто штраф в сумі 32766грн.50 коп., в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обґрунтованості нарахування позивачем штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 2113грн.60коп. за накладною №45167996, в сумі 163334грн.10коп. за накладними №№50289339, 50260595, 51093938, 50558543, 50502855, 50502863, 50747260, 50747278, 51082006, 51081990, 50752047, 50888932, з наявності підстав для зменшення штрафу за цими накладними до 30000грн. в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, з невідповідності штрафу, нарахованого за накладною №40686990 вимогам чинного законодавства, дійсного розміру штрафу за цією накладною в сумі 652грн.90коп. та з необґрунтованого нарахування позивачем штрафу за накладними №№50558162, 50502889, 50747203, 51079598 в сумі 3255грн.48коп внаслідок перевезення у відповідних вагонах провідників та іншого персоналу, які здійснювали супроводження вантажу та розрахунку залізницею тарифу за доставку саме фізичних осіб;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ"Північний ГЗК" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування господарським судом обставин, які мають значення для справи та на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення та позовні вимоги задовольнити;

- у поданій скарзі йдеться про ненадання відповідачем належних доказів, які б підтверджували винятковість обставин для зменшення розміру штрафу, про те, що відповідач не скористався своїм правом внести у спірні накладні №№50289339, 50260595, 51093938, 50558543, 50502855, 50502863, 50747260, 50747278, 51082006, 51081990, 50752047, 50888932 дані щодо зміни мереж руху прямування, збільшення відстані перевезення або інші відомості щодо причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки, а також про те, що господарським судом помилково відмовлено у стягненні штрафу в сумі 3255грн.48коп. за накладними №№50558162, 50502889, 50747203, 51079598, оскільки перевезення відповідних вагонів оформлено залізничними накладними, а накладна є обов"язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача;

- у додаткових поясненнях скаржник зазначає, що за переліченими вище спірними накладними залізницею було взято провізну плату за вагон та окремо плату за проїзд провідників відправника, згідно з схемою 16 Тарифного керівництва №1 на відстань від 541км до 570км нараховується плата за проїзд одного провідника в сумі 166грн.20коп.; відносно накладних, по яких господарським судом зменшено штраф скаржник зазначає, що руйнація у вигляді несанкціонованого втручання в роботу залізничного транспорту відбулася задовго до моменту складання залізничних накладних і на момент оформлення перевезення вантажу у грудні 2016р. та січні 2017р. відповідач володів інформацією по неможливості здійснення доставки в терміни, передбачені Правилами обчислення термінів доставки вантажу;

- відповідач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність висновків господарського суду відносно зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу, а також на те, що провідники не є вантажем в розумінні положень Статуту залізниць України і до перевезення фізичних осіб не застосовуються Правила перевезення вантажів та Правила обчислення термінів доставки вантажу, перевезення провідників слід вважати різновидом пасажирських перевезень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року між ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" та ПрАТ Північний ГЗК" укладено договір перевезення вантажу до станції призначення Терни.

Договір перевезення оформлено шляхом складання залізничних накладних №№ 50289339, 50260595, 50558543, 50558162, 50502855, 50502863, 50502889, 50752047, 40686990, 50747260, 50747278, 50747203, 45167996, 50888932, 51082006, 510081990, 51079598, 51093938.

ПрАТ"Північний ГЗК " звернулося до ПАТ"Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з позовом про стягнення 169336грн.10коп., що складають суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.909 названого Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст.5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів та інші нормативні документи, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

П.8 ст.6 Статуту визначено, що накладна ? це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

За приписами ст.41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Ст.116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

П.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник падає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно з п.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до п.п.1.1.1 вказаного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до п.1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

В п.2.1 Правил зазначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, на підставі п.2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом І, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.п.2.9, 2.10 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п.8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Виходячи з зазначених вище норм законодавства, термін доставки вантажів визначається добами (24 години).

Строки доставки вантажу, встановлені п.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: доставки ПрАТ Північний ГЗК вантажу за накладною №45167996 з простроченням на 2 доби, судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими в частині нарахування штрафу в сумі 2113грн.60коп..

Стосовно штрафу, нарахованого позивачем за прострочення доставки вантажу по накладних №№50289339, 50260595, 51093938, 50558543, 50502855, 50502863, 50747260, 50747278, 51082006, 51081990, 50752047, 50888932 в сумі 163334грн.10коп. слід зазначити, що таке нарахування також цілком вірно визначено господарським судом правомірним.

При цьому належні та допустимі докази, які б спростовували порушення встановлених термінів доставки вантажів не надані.

Одночасно слід зазначити, що згідно з п.8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/508, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з ст.6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

В абз.3 п.1.6. роз'яснення президії Вищого господарського суду України в редакції від 29.05.2002 року №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу.

Враховуючи вищевикладене, локомотив на своїх осях, який перевозиться залізницею за повним перевізним документом зі сплатою провізної плати, так само як і порожній власний вагон, є матеріальною цінністю та має статус "вантажу".

З огляду на викладене господарський суд правильно не прийняв до уваги заперечення відповідача по нарахуванню позивачем штрафу по накладній №50888932, які полягають в тому, що по вказаній накладній перевозився локомотив іншого підприємства.

Стосовно зменшення господарським судом пред'явленої до стягнення суми штрафу за накладними №№50289339, 50260595, 51093938, 50558543, 50502855, 50502863, 50747260, 50747278, 51082006, 51081990, 50752047, 50888932 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України від 14.04 2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 названого Закону періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

На виконання абз.3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085-р, в який внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року №128-р, затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За накладними №№50289339, 50260595, 51093938, 50558543, 50502855, 50502863, 50747260, 50747278, 51082006, 51081990, 50752047, 50888932 вагони прийнято до перевезення на станціях Каракуба, Харцизськ, Сартана, ОСОБА_3 Донецької залізниці. Зі змісту перелічених накладних вбачається, що на станціях Донецької залізниці вантажі знаходилися протягом більшого терміну, ніж передбаченого нормативними актами. Вищезазначені станції Донецької залізниці входять до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (Додаток 2 до розпорядження КМУ 07.11.14 №1085-р) АТО, яка триває на території Донецької та Луганської областей. У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, Укрзалізницею було внесено зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (Оперативна вказівка №20/ПФ від 09.07.15.).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат торгово-промислової палати України.

Ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент торгово-промислової палати є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених в останньому.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутній сертифікат торгово-промислової палати України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу по накладних №№ 50289339, 50260595, 51093938, 50558543, 50502855, 50502863, 50747260, 50747278, 51082006, 51081990, 50752047, 50888932.

При цьому, п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що кількість днів прострочення доставки вантажу є відносно незначною та враховуючи, що вантаж відправлявся зі станцій, які знаходяться на території, в межах якої триває антитерористична операція, місцевий господарський суд обґрунтовано зменшив пред'явлений до стягнення штраф за переліченими накладними до 30000грн.

Штраф в сумі 1305грн.80 коп., нарахований позивачем за несвоєчасну доставку вантажу за накладною № 40686990 правомірно визначено господарським судом таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Так, позивачем при визначення кількості діб прострочення доставки вантажу, не було враховано, що за цією накладною вагон з вантажем знаходився під митним оформленням, про що вказано в залізничній накладній. В таких випадках, відповідно до п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки збільшується на одну добу. У зв"язку з цим, період прострочки слід зменшити на цю добу, а тому штраф за несвоєчасну доставку вантажу за вищевказаною накладною складає 652грн.90 коп..

Щодо нарахування штрафу в сумі 3255грн.48коп. по накладних №№50558162, 50502889, 50747203, 51079598, то як вбачається з матеріалів справи, згідно з вказаними накладними у вагонах здійснювалось перевезення провідників та іншого персоналу, які супроводжували вантаж. При цьому тариф за перевезення розраховано залізницею за доставку саме фізичних осіб (без врахування вагонів на своїх осях).

Оскільки провідники не є вантажем у розумінні положень ст.6 Статуту залізниць України, то до перевезення фізичних осіб не застосовуються Правила перевезення вантажів та Правила обчислення термінів доставки вантажу. Перевезення провідників правильно визначено господарським судом як різновид пасажирських перевезень. Тому підстави для нарахування штрафу відсутні.

Таким чином, господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у вказаній вище сумі.

З огляду на викладене рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника про те, що в залізничні накладні, по яких господарським судом зменшено розмір нарахованого штрафу відповідач не вніс дані про причини затримки, які б надавали право на збільшення термінів доставки, а також про те, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження наявності такого права визнані колегією суддів безпідставними, оскільки незалежно від наявності в залізничних накладних відповідних відомостей господарський суд не позбавлений права у виняткових випадках згідно з ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшувати розмір штрафу, а наявність, у даному випадку, виняткових обставин щодо відправлення вантажу зі станцій, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції не потребує доказування.

Посилання скаржника на помилкову відмову господарського суду в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, нарахованого за несвоєчасну доставку вагонів, в яких перевозилися провідники є необґрунтованими тому, що обставини відносно стягнення залізницею плати не тільки за проїзд цих осіб, а і за вагони в установленому порядку не доведені.

У разі завищення тарифу по таких перевезеннях скаржник не позбавлений можливості реалізації свого права по зверненню до суду за відшкодуванням різниці в тарифі.

Керуючись ст.ст.101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2017р. у справі №904/3723/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Е.В.Орєшкіна

Повна постанова складена 19.09.2017р.