Рішення № 68997111, 12.09.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2017 Справа № 920/5/17Господарський суд Сумської області, у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Яковенка В.В., судді Сопяненко О.Ю. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/5/17

за позовом - керівника Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державна екологічна інспекція у Сумській області, м. Суми,

до відповідача Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс», м. Тростянець Сумської області,

про стягнення 1102040,54 грн.,

за участю представників:

прокурора Вортоломея М.Ф.,

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 2239/03 від 06.09.2017 року,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.02.2017 року.

В судовому засіданні, розпочатому 27.06.2017 року о 11 год. 00 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 08.08.2017 року.

Суть спору: прокурор в своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Тростянець завдану державі шкоду у сумі 2038491,07 грн. (код бюджетного призначення платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства).

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 28.02.2017 року за № 92-1306вих 17 прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Тростянець завдану державі шкоду в сумі 1102040,54 грн., заподіяну порушенням природоохоронного законодавства.

21.02.2017 року представник відповідача подав до суду письмові заперечення (вх. № 1776 від 21.02.2017), в яких зазначає, що якщо врахувати, що у відповідача в період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року реально використовувалось 6 водозаборів, а за цей період всього відібрано, згідно розрахунків Державної екологічної інспекції 149600 м3, то, з урахуванням вимог статті 23 Кодексу України «Про надра», відповідач не наніс навколишньому середовищу збитків через використання підземних вод для водопостачання без спеціального дозволу. Адже, згідно частини першої статті 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. У відповідача обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів в середньому становить 137,75 м3, що менше обсягу, зазначеного у частині першій статті 23 Кодексу України про надра. На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що КП Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» не допустило порушень вимог статті 23 Кодексу України про надра і не спричинило збитків державі за видобування підземних вод у період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року без спеціальних дозволів, так як обсяг видобутку на один водозабір становить 137,75 м3 на один водозабір, що менше обсягу, передбаченого частиною першою статті 23 Кодексу України про надра, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора за необґрунтованістю.

28.02.2017 року представник позивача подав суду письмове пояснення (вх. № 2125 від 28.02.2017) з урахуванням заперечень на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідачем не враховано, що актом планової перевірки, здійсненої в період з 14.06.2016 року по 30.06.2016 року було встановлено, що відповідач, в порушення вимог статей 44, 48, 49 Водного кодексу України, в період з 01.01.2015 року по 15.07.2015 року здійснював використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування та в період з 01.04.2014 року по 31.05.2016 року здійснював забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Як зазначає позивач у своїх письмових поясненнях від 28.02.2017 року, відповідачу за встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства було розраховано збитки в сумі 2038491,07 грн., які в подальшому були перераховані та зменшені і на даний час складають 1102040,20 грн. Розрахунок розміру збитків проведений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009, № 767/16783, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

Посилаючись на статті 16, 19, 21 Кодексу України про надра, позивач наголошує, що спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання. Відповідач не врахував, що Державна екологічна інспекція у Сумській області відповідно до довідки відповідача, наданої до Охтирської місцевої прокуратури, розрахувала збитки за відсутності спеціального дозволу на використання надр в період з 01.04.2014 року до 31.05.2016 року по одному водозабору на вул. Татаренка загальною кількістю 240559 м3, що перевищує добову норму у 300 м3, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Охтирська місцева прокуратура надала письмове пояснення від 28.02.2017 № 02-1284вих17, в якому зазначає, що з 01.01.2015 року по 15.07.2015 року у відповідача був відсутній як дозвіл на користування надрами, так і дозвіл на спеціальне водокористування, у звязку з чим, згідно уточненого розрахунку Державною екологічною інспекцією у Сумській області нараховані збитки, завдані державі у розмірі 1102040,54 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Також Охтирська місцева прокуратура надала заяву від 28.02.2017 № 92-1306вих17 про зменшення розміру позовних вимог, в якій, посилаючись на частину четверту статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено уточнений розрахунок розміру відшкодування збитків, відповідно до якого розмір відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів зменшився і становить 1102040,54 грн., просить суд задовольнити позовні вимоги в зазначеному розмірі.

Відповідач у письмових додаткових запереченнях від 02.03.2017 року б/н (вх. № 2178 від 02.03.2017), в якому стверджує, що норми Водного кодексу України, постанова Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 року № 459» та Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, не передбачають умови звільнення від відповідальності за спеціальне водокористування. Зазначені нормативні акти визначають лише порядок одержання дозволу на спеціальне водокористування, обєкт дозволу, розрахунок шкоди за спеціальне водокористування без дозволу. На думку відповідача, зазначені нормативні акти можуть бути застосовані до нього лише у тому випадку, коли були б порушені обсяги спеціального водокористування на використання яких потрібен дозвіл та за перевищення яких законодавством передбачена відповідальність. Посилаючись на отриманий раніше дозвіл на спеціальне водокористування № УКР 3185 СУМ відповідач зазначає, що водокористування ним здійснюється лише за одним видом спеціального водокористування, який передбачений статтею 23 Кодексу України «Про надра», а саме такий вид робіт, як забір свіжої води підземних вод, та не здійснює інші види спеціального водокористування, тому не вбачає підстав для відповідальності.

У письмових поясненнях від 02.03.2017 року (вх. № 2182 від 02.03.2017) представник відповідача зазначає, що з метою отримання нового дозволу на спеціальне водокористування між КП «Тростянецькомунсервіс» та ПП «Чистий континент XXI» було укладено договір № 112 від 12.01.2015 року на виконання робіт з підготовки пакету документів, необхідних для оформлення дозволу на спеціальне водокористування. 05.02.2015 року відповідач передав необхідний документів до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації для подальшого розгляду та видачі підприємству дозволу на спеціальне водокористування. 06.03.2015 року Департаментом екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації було відмовлено відповідачеві у наданні дозволу з посиланням на недоліки в наданому пакеті документів. 17.03.2015 року відповідачем повторно надано Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації пакет документів з виправленими недоліками для отримання дозволу на спеціальне водокористування. Однак в звязку з тим, що необхідний для отримання дозволу на спеціальне водокористування висновок щодо можливості видачідозволу на спеціальне водокористування від Державного агентства водних ресурсів України в установлений частиною сьомою статті 49 Водного кодексу України термін до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації не надійшов, відповідачеві повторно відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування. А тому відповідач вважає, що він не повинен нести відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства, так як причиною несвоєчасного отримання підприємством дозволу на спеціальне водокористування стала бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України.

У додаткових письмових поясненнях від 17.03.2017 року (вх. № 2608 від 17.03.2017) та від 21.04.2017 року (вх. № 3799 від 21.04.2017) представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог посилаючись на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що несвоєчасне оформлення дозволу на спеціальне водокористування відбулося внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій чи з інших обєктивних причин, які унеможливили його своєчасне отримання.

У письмових запереченнях на заяву керівника Охтирської місцевої прокуратури про зменшення розміру позовних вимог б/н, б/д (вх. № 2617 від 20.03.2017) та письмових запереченнях від 24.04.2017 року (вх. № 3836 від 24.04.2017), представник відповідача зазначає, що вважає зменшені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем та прокурором не доведено наявності вини відповідача у здійсненні ним у періоди, на які посилається у позовній заві прокурор, забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки відповідачем здійснювалися дії щодо вжиття всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування за вищевказані періоди.

Згідно письмових пояснень від 13.04.2017 року № 92-2400вих17 прокурор зазначає, що правильність проведення обліку забраної води з кожного водозабору відповідає позиції законодавця, так як відповідно до частини першої 1 статті 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній з 01.01.2016), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Отже, долучена прокуратурою довідка відповідача про обсяги забраної води упродовж періоду з 01.04.2014 року до 31.05.2016 року, у розрізі водозаборів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України є належним і допустимим доказом. Факт самовільного водокористування відповідачем упродовж періоду з 01.01.2015 року до 15.07.2015 року - без дозволу на спеціальне водокористування, та з 01.04.2014 року до 31.05.2016 року - без спеціального дозволу на користування надрами, підтверджується актом перевірки, приписом про усунення порушень закону; протоколом про адміністративне правопорушення № 007743 від 15.06.2016 року; постановою про накладення адміністративного стягнення № 007743 від 15.06.2016 року, згідно яких притягнуто до адміністративної відповідальності начальника КП «Тростянецькомунсервіс» ОСОБА_3 за адміністративне правопорушення, передбачене приписами статті 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., який сплачено 21.06.2016 року. Вказані документи відповідачем не оскаржувалися, тому прокурор вважає, що на даний час вина начальника КП «Тростянецькомунсервіс» доведена, факт наявності правопорушення не спростовано.

Посилаючись на правову позиція щодо застосування позовної давності викладену в постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14 та у постановах Вищого господарського суду України від 12 січня 2017 року у справі № 915/485/16, від 08 вересня 2016 року у справі № 916/2993/15, від 14 вересня 2016 року у справі № 913/656/15, від 23 грудня 2015 року у справі № 916/2397/14, від 22 квітня 2015 року у справі № 902/1074/14, прокурор зазначає, що про порушення інтересів держави позивачу - Державній екологічній інспекції у Сумській області стало відомо лише після проведення перевірки діяльності відповідача, а саме: у травні 2016 року, тому строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду прокурором не пропущено.

У письмових запереченнях від 27.06.2017 року (вх. № 5726 від 27.06.2017) представник відповідача заперечуючи проти розрахунку зменшених позовних вимог зазначає, що розмір відшкодування збитків обумовлених самовільним використанням водних ресурсів необхідно розраховувати за період з 01.01.2015 року по 04.02.2015 року, на підставі довідки щодо обсягів забраної питної води від 26.06.2017 року № 197, відповідно до якої відповідачем було забрано за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року води в кількості 22000 м.куб., в період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року - 21466 м.куб. води (в лютому 2015 року середній обсяг води становить 767 м.куб.). Таким чином, як вважає відповідач, розмір відшкодування збитків обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2015 року по 04.02.2015 року повинен становити 77597,99 грн.

31.08.2017 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 2531к від 31.08.2017) про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати у Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації документи, що підтверджують направлення копій документів відповідача до Державного агентства водних ресурсів України для отримання дозволу на спеціальне водокористування та витребувати у Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації документи, що підтверджують звернення до Державного агентства водних ресурсів України про причини ненадання висновку щодо можливості видачі відповідачу дозволу на спеціальне водокористування.

Суд відхилив дане клопотання відповідача у звязку з його необґрунтованістю та фактичним затягування розгляду даної справи по суті.

Також представником відповідача 31.08.2017 року надано до суду клопотання (вх. № 7526 від 31.08.2017) про долучення до матеріалів даної справи копій статуту відповідача та ліцензії на водопостачання та водовідведення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача завданої державі шкоди внаслідок здійснення відповідачем самовільного водокористування (без дозволу на спеціальне водокористування) у продовж періоду з 01.01.2015 року до 15.07.2015 року у розмірі 1102040,54 грн.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Приписами статті 55 Конституції України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 131-1 Конституції України, одним із завдань прокуратури є здійснення представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Офіційним тлумаченням Конституційного суду України від 08.04.1999 визначено, що під органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені власника Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року № 429, таким органом є Державна екологічна інспекція у Сумській області, а тому інспекція є належним позивачем по даній справі.

Незважаючи на те, що Державною екологічною інспекцією у Сумській області встановлено та зафіксовано факт порушення природоохоронного законодавства, направлено претензію з метою досудового врегулювання спору, вказані дії є недостатніми для реального захисту інтересів держави. Оскільки упродовж більш ніж трьох місяців інспекцією не предявлено позов про відшкодування збитків, завданих державі, в даному випадку вбачається неналежне виконання уповноваженим державою органом покладених на нього функцій, тому прокурор звертається до суду з даним позовом на захист інтересів держави.

Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 та пунктом 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим 20 відсотків.

Охтирською місцевою прокуратурою Сумської області в порядку представництва інтересів держави в суді встановлено, що за результатами перевірки Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» нараховані збитки державі, обумовлені самовільним використанням водних ресурсів у розмірі 1102040,54 грн., які на даний час залишаються не відшкодованими.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу від 13.06.2016 року за № 131-П та направлення про перевірку від 13.06.2016 року № 158/02-16 Державною екологічною інспекцією у Сумській області упродовж періоду з 14.06.2016 року до 30.06.2016 року проведено планову перевірку діяльності КП ТМР «Тростянецькомунсервіс».

У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що КП ТМР «Тростянецькомунсервіс» засноване на підставі рішення сесії Тростянецької міської ради № 87 від 15.04.1992 року і здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого рішенням Тростянецької міської ради № 303 від 14.07.2009 року, зареєстрованого 22.07.2009 року за №16241050009000100. Відповідно до статуту основними напрямками роботи підприємства є: задоволення суспільних потреб населення міста, організацій, підприємств, що знаходяться на території міста в комунальних послугах та задоволення на основі отриманого прибутку соціальних та економічних потреб членів трудового колективу, діяльність у галузі комунального господарства, забезпечення населення, організацій та підприємств питною водою, відведення від споживачів стоків та очищення стічних вод та інше.

Основний вид діяльності підприємства - КВЕД 37.00 - забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення та очистка стічних вод.

З метою надання населенню, підприємствам і організаціям послуг з водопостачання у підприємства наявні 13 артезіанських свердловин. Відповідно до довідки відповідача підприємство упродовж періоду з 01.04.2014 року до 31.05.2016 року (який підлягав перевірці) здійснювало водокористування із семи водозаборів.

При цьому, в акті перевірки відображено, що відповідач в порушення статей 44, 48 Водного кодексу України здійснював самовільне водокористування (без дозволу на спеціальне водокористування) упродовж періоду з 01.01.2015 року до 15.07.2015 року.

Попередній дозвіл на спеціальне водокористування УКР 3185 СУМ від 20.06.2008 року мав термін дії до 01.01.2015 року. З метою отримання нового дозволу відповідачем 12.01.2015 року укладено договір з Приватним підприємством «Чистий континент XXI» на виконання робіт з підготовки пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, проте до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) відповідач звернувся лише 05.02.2015 року, тобто більше ніж через місяць після закінчення дії дозволу. Через наявність недоліків у поданій документації відповідачем отримано новий дозвіл УКР 0306 лише 15.07.2015 року.

Крім того, актом перевірки встановлено, що відповідач здійснює видобування прісних вод з артезіанських свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами в галузі видобування підземних вод, що є порушенням вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до довідки відповідача упродовж періоду, що підлягав перевірці з 01.04.2014 року до 31.05.2016 року підприємством забрано 658095 м3 води, у тому числі за 2014 рік (з 01.04.2014 до 31.12.2014) - 248241 м3; за 2015 рік (01.01.2015 до 31.12.2015) - 290505 м3; за 2016 рік (з 01.01.2016 до 31.05.2016) - 119349 м3, тому середній обсяг добутої упродовж доби прісної води становить 800 м3, отже отримання спеціального дозволу на користування надрам є обовязковим в розумінні положень статті 23 Кодексу України про надра.

За результатами виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області складено протокол про адміністративне правопорушення № 007743 від 15.06.2016 року та постанову про накладення адміністративного стягнення № 007743 від 15.06.2016 року, згідно яких притягнуто до адміністративної відповідальності начальника КП ТМР «Тростянецькомунсервіс» ОСОБА_3 за адміністративне правопорушення, передбачене приписами ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., який сплачено останнім 21.06.2016 року.

У звязку із допущеними порушеннями природоохоронного законодавства згідно з «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року № 767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 220), Державною екологічною інспекцією в Сумській області розраховано розмір майнової шкоди (збитків), заподіяної державі КП ТМР «Тростянецькомунсервіс» внаслідок самовільного (без спеціального дозволу на користування надрами) використання надр (підземні води) з артезіанських свердловин та без дозволу на спеціальне водокористування, розмір якої складає 1102040,54 грн.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно статті 2 Кодексу України про надра, його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статей 19, 21 Кодексу України про надра, використання надр здійснюється за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу.

Прісні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827.

Оскільки самовільне водокористування (використання підземних вод без спеціального дозволу на надра) здійснюється з 01.04.2014 року до правовідносин слід застосовувати норми Кодексу України про надра в редакції, яка діяла на момент допущення порушення.

Відповідно до статті 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній упродовж здійснення самовільного водокористування), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Але дана правова норма не може розповсюджуватись на відповідача, оскільки останній здійснює централізоване водопостачання населенню м. Тростянець і обсяги забраної води на добу перевищували 300 кубічних метрів по одному водозабору на вул. Татаренка.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, повязаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних обєктів.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.

У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Згідно з підпункту 12 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Зокрема, щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; дотримання правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних обєктів і скидаються до них, та визначення якості води.

Для виконання покладених на неї завдань Держекоінспекція України має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та предявляти претензії.

Відповідно до статті 67 Кодексу України Про надра, підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно частини першої, четвертої, пятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 цього ж Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, заподіяна відповідачем шкода державі у вигляді збитків за самовільне використання водних ресурсів в сумі 1102040,54 грн. підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний звязок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обовязковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обовязок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 розяснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не повязана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (водокористування без спеціального дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 1102040,54 грн.) та наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою.

Доводи прокурора стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок здійснення відповідачем в період з 01.04.2014 року по 15.07.2015 року водокористування без дозволу на спеціальне водокористування підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 1102040,54 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 7 частини другої 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим 20 відсотків.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» (24600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Благовіщенська, буд. 30, ідентифікаційний код 14025535) на користь місцевого бюджету м. Тростянець завдану державі шкоду у сумі 1102040,54 грн. (код бюджетного призначення платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства) р/р 33113331700389, код ЄДРПОУ 37344688, МФО 837013 в ГУДКСУ у Сумській області), із зарахуванням 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності до спеціального фонду Державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в доход місцевих бюджетів, у тому числі: до спеціального фонду міського бюджету м. Тростянець Тростянецького району Сумської області - 50 відсотків та до спеціального фонду бюджету Сумської області - 20 відсотків.

3. Стягнути з Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» (24600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Благовіщенська, буд. 30, ідентифікаційний код 14025535) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; отримувач Прокуратура Сумської області, код 03527891, р/р 35214005002983, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 16530,61 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.09.2017.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя В.В. Яковенко

Суддя О.Ю. Сопяненко