Постанова № 6899709, 16.10.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2009 р. м.Полтава Справа № 2а-30500/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Л.О. Єресько,

при секретарі В.А. Магді ,

за участю:

представника позивача: Чираха В.В.,

представника відповідача: Головашича С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 30.01.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 30.01.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80 892 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 53 714 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 178 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок відповідача про завищення позивачем у листопаді 2007 року податкового кредиту на суму податку на додану вартість 53 676 грн., сплачену за придбання сухого цільного молока в розмірі 14 000 кг, у зв'язку з відсутністю карток складського обліку на товар є безпідставним, оскільки право на податковий кредит підтверджується отриманими від ТОВ "Украгроінвест" згідно договору № 01/09-07 від 01.08.2007 року податковими накладними № 271/1 від 21.08.2007 року на 92 016 грн. та № 271/2 від 22.08.2007 року на 230 040 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення зазначав, що позивачем в порушення п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість 53 676 грн. внаслідок господарської операції з придбання сухого цільного молока вагою 14 кг, яку не відображено у бухгалтерському та складському обліку, оскільки у видаткових накладних на товар наявний лише підпис особи та штамп матеріального складу без зазначення прізвища матеріально-відповідальної особи, що прийняла товар, товарно-транспортні накладні, які б свідчили про прибуття товару на склад позивача, відсутні, придбання вказаного товару не відображено у складських картках обліку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 28.11.2008 року по 14.01.2009 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат» з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 23.05.2007 року по 30.09.2008 року на підставі виданих Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією направлення № 000482 від 27.11.2008 р., а також наказу від 25.12.2008 року № 405 про продовження терміну планової виїзної перевірки та направлення б/н від 26.12.2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2009 р. № 3/23-35146370, в якому відображено порушення позивачем пп. 7.3.1., 7.5.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 54 109 грн., в тому числі за листопад 2007 р. на суму 53676 грн., за січень 2008 року в сумі 221 грн., за березень 2008 року в сумі 212 грн. та завищено податок на додану вартість всього у сумі 395 грн., у тому числі за лютий 2008 року в сумі 183 грн., за квітень 2008 року в сумі 212 грн.

За висновками перевірки дані порушення виникли через включення ТОВ «Ланнівський молочний комбінат» до податкового кредиту ПДВ в сумі 53 676 грн. згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Украгроінвест» № 271/2 від 22.08.2007 року, № 271/2 від 21.08.2007 року у зв'язку з придбанням сухого цільного молока вагою 14 кг, за умови, що операцію не відображено у бухгалтерському та складському обліку, оскільки у видаткових накладних на товар не зазначено прізвище матеріально-відповідальної особи, що прийняла товар, товарно-транспортні накладні, які б свідчили про прибуття товару на склад позивача, відсутні, придбання вказаного товару не відображено у складських картках обліку.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем несвоєчасно включалися до податкових декларацій податкові зобов'язання із сум ПДВ з вартості комісійної винагороди, сплаченої комітентами (ТОВ «Торгова компанія «Україна», ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», ВАТ «Бердичівський хлібзавод»), а також виявлено заниження податкового зобов'язання на суму 38,11 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 30.01.2009 року № 0000032301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 80892 грн., в тому числі за основним платежем 53 714 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27178 грн.

Позивач не згоден із вказаним рішенням, у зв'язку з чим просить суд його скасувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест» (постачальник) було укладено договір № 01/09-07, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар (кожна поставка узгоджується сторонами додатково), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Відповідно до п. 1.4. договору товар поставляється згідно накладних. Пунктами 4.1., 4.4. договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника силами постачальника; товар вважається поставленим постачальником з дати підписання накладної на поставку товару.

На виконання даного договору продавцем (постачальником) ТОВ «Украгроінвест» було видано позивачу у серпні 2007 року:

- податкову накладну № 271/1 від 21.08.2007 року щодо поставки сухого цільного молока вагою 10000 кг на суму 230040 грн., в тому числі ПДВ 38340 грн.;

- податкову накладну № 271/2 від 22.08.2007 року щодо поставки сухого цільного молока вагою 4000 кг на суму 92016 грн., в тому числі ПДВ 15 336 грн.

На підставі зазначених податкових накладних, загальна сума податку на додану вартість згідно яких склала 53676 грн., позивачем було сформовано податковий кредит у листопаді 2007 року.

Пунктом 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон «Про ПДВ») встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ (постанова від 03.06.2008 року у справі № 08/121 за позовом Приватного підприємства «Оса» до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, Відділення Державного казначейства України у Червонозаводському районі м. Харкова, Відділення Державного казначейства України у Жовтневому районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, постанова від 13.01.2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення). Так, Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. При цьому, у разі підтвердження доводів ДПІ про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ. Крім того, необхідний диференційований підхід до розгляду таких справ, який залежить від наявної у справі доказової бази.

Судом встановлено, що поставку сухого цільного молока вагою 14000 кг від ТОВ «Украгроінвест» до позивача, крім податкових накладних, оформлено видатковою накладною № РН-21/08 від 21.08.2007 року на відвантаження сухого цільного молока вагою 10000 кг на суму 230040 грн. (ПДВ 38340 грн.), а також видатковою накладною № РН-22/08 від 22.08.2007 року на відвантаження сухого цільного молока вагою 4000 кг на суму 92016 грн. (ПДВ 15336 грн.).

Разом з тим, у видаткових накладних зазначено прізвище, ініціали особи, яка відвантажила товар (ОСОБА_5), наявний її підпис та печатка ТОВ «Украгроінвест», натомість прізвище, ініціали особи, яка отримала товар, відсутні , тільки наявний підпис невідомої особи та печатка ТОВ «Ланнівський молочний комбінат».

Також, із картки складського обліку сухого цільного молока, вилученої у позивача працівниками ГВПМ ДПІ у м. Полтаві, копія якої наявна у матеріалах справи, вбачається, що вказаний товар від ТОВ «Украгроінвест» був отриманий позивачем лише 11.09.2007 р. - вагою 10000 кг, 17.09.2007 р. вагою 8000 кг. Записи у картках складського обліку щодо надходження на склад позивача від ТОВ «Украгроінвест» сухого цільного молока вагою 14000 кг у серпні 2007 року відсутні.

При цьому, згідно письмових пояснень комірника складу позивача ОСОБА_4, наданих відділу податкової міліції 13.01.2009 року, інших карток складського обліку, крім тих, що були вилучені, немає.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 (надалі Методичні рекомендації), надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 3.6., 3.8, 3.9., 4.1., 4.3. Методичних рекомендацій встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером . Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). При прийманні запасів на відповідальне зберігання складається акт про приймання матеріалів. Запаси на підприємствах зберігаються у спеціалізованих та інших місцях (склади, комори тощо) зберігання. Організація зберігання запасів на підприємстві здійснюється залежно від виду запасів, технології виробництва, умов постачання, умов збуту тощо. Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Згідно п.п. 4.7., 4.8. Методичних рекомендацій матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу). Облік запасів на складі може здійснюватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів (форма М-12, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193).

Відповідно до п. 4.9. Методичних рекомендацій у визначений термін матеріально відповідальні особи подають усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби. На підприємствах, які відображають запаси за оперативно-бухгалтерським методом, для відображення залишків запасів на складі підприємства на кінець звітного періоду може застосовуватися відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма М-14, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193). Відомість заповнюється на підставі даних карток складського обліку матеріалів за підтвердженими в них записами працівником бухгалтерської служби.

Судом встановлено, що ТОВ «Ланнівський молочний комбінат» використовувалася система складського обліку матеріалів шляхом ведення карток складського обліку, до яких вносилися дані, зокрема, про надходження на склад такого товару як сухе цільне молоко, при цьому дані у складських картках щодо отримання у серпні 2007 року від ТОВ «Украгроінвест» сухого цільного молока вагою 14000 кг, як і відомості про його подальше використання у господарській діяльності, відсутні . Товарно-транспортні накладні, які б свідчили про надходження товару від ТОВ «Украгроінвест», також відсутні..

У видаткових накладних на товар наявний підпис невідомої особи, яка його отримала, тобто відсутній такий обовязковий реквізит первинного документа, як дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Інші документи, які б свідчили про надходження товару на підприємство та його подальше використання у господарській діяльності позивачем не надано, незважаючи на те, що сухе цільне молоко є продуктом, використання якого повязано з основним видом діяльності позивача.

З огляду на викладене, реальний характер, товарність господарської операції з придбання позивачем сухого цільного молока вагою 14000 кг у серпні 2007 року, документально не підтверджується.

За таких обставин, беручи до уваги пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», наявна у позивача податкова накладна № 271/1 від 21.08.2007 року щодо поставки сухого цільного молока вагою 10000 кг на суму 230040 грн., в тому числі ПДВ 38340 грн., а також податкова накладна № 271/2 від 22.08.2007 року щодо поставки сухого цільного молока вагою 4000 кг на суму 92016 грн., в тому числі ПДВ 15 336 грн., не могли бути підставою для формування податкового кредиту.

Тому висновок перевірки про завищення ТОВ «Ланнівський молочний комбінат» податкового кредиту у зв'язку з включенням ПДВ в сумі 53 676 грн. згідно вказаних податкових накладних, виданих ТОВ «Украгроінвест», зроблено на підставі чинного законодавства, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з несвоєчасним включенням до податкових декларацій податкових зобов'язань із сум ПДВ з вартості комісійної винагороди, сплаченої комітентами (ТОВ «Торгова компанія «Україна», ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», ВАТ «Бердичівський хлібзавод») в ході виконання умов договорів комісії, які укладалися з метою реалізації молока згущеного на експорт, у зв'язку з чим виникло заниження податкового зобов'язання з ПДВ у січні 2008 р. на 221 грн., березні 2008 р. на 212 грн. і завищення в лютому 2008 року на 183 грн., квітні 2008 року на 212 грн., а також виявлено заниження податкового зобов'язання на суму 38,11 грн. у зв'язку з включенням до податкової накладної від 28.12.2007 р. № 296/1 суми ПДВ (183,27 грн.) з отриманої комісійної винагороди від ВАТ «Бердичівський хлібзавод», що не відповідає сумі ПДВ, зазначеній у звіті комісіонера № 3 від 31.12.2007 року (221,40 грн.).

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виявлені факти порушення п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не заперечуються.

Таким чином, загальна сума ПДВ, на яку занижено позивачем податкове зобов'язання, склала 53714 грн. (53676 +38).

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкового зобовязання), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 30.01.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 53 714 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 178 грн.

Що стосується порядку проведення відповідачем перевірки, то частиною 1 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до чч. 9, 11 ст. 11-1 Закону тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Згідно ч. 1 ст. 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності пі дпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Згідно вказаних вимог Закону планову перевірку позивача проведено на підставі виданих Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією направлення № 000482 від 27.11.2008 р., а також наказу від 25.12.2008 року № 405 про продовження терміну планової виїзної перевірки та направлення б/н від 26.12.2008 року.

Таким чином, порядок перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення, відповідачем дотримано.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 30.01.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 53 714 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 178 грн. винесено відповідачем обгрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись пп. 7.3.1., п. 7.3. ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 30.01.2009 року відмовити.

Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2009 року.

Суддя Л.О. Єресько