Рішення № 68997072, 18.09.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 922/2551/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 6166,29 грн. за участю представників сторін:

позивача - Петриненко І.О. (довіреність № 007Др-38-1216 від 30.12.2016 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №27124 від 21.08.2017 р.) просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 884,90 грн., з яких:

513,46 грн. - пеня;

59,25 грн. - 3% річних;

312,19 грн. - індекс інфляції.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 1141642K67GP016 від 01.01.2016 р. щодо своєчасної та повної сплати існуючої заборгованості за поставлений позивачем природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2017 р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 18.09.2017 р. прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач на судове засідання 18.09.2017 р. не прибув, свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася копія ухвали від 01.08.2017 р. на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як адреса реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначена копія ухвали повернулась на адресу суду з відміткою пошти "за спливом терміну зберігання" (а.с. 55-58).

На цю ж адресу судом направлено копію ухвали від 04.09.2017 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення. відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 1141642K67GP016 від 01.01.2016 р. (далі за текстом - договір; а.с. 13-20), за умовами якого (з урахуванням змін, внесених сторонами додатковою угодою № 3 від 27.12.2016 р.) постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

За умовами п. 1.3 договору планові обсяги постачання газу по місяцях:

січень 2017 р. - 400 тис. куб. м.;

лютий 2017 р. - 400 тис. куб. м.;

березень 2017 р. - 300 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.9. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Згідно з п. 2.9.2.-2.9.5. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ (ПАТ «Харківміськгаз») Постачальник (ТОВ «Харківгаз Збут») протягом трьох робочих днів готує два примірника акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду для вирішення спору з приводу обсягів спожитого природного газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Пунктами 3.1-3.2, 3.6 договору передбачено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Ціна газу становить 6896,70 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1379,34 грн., всього з ПДВ 8276,04 грн.

Згідно з п. 4.1 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п. 4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

п. 4.2.2 разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

п. 4.2.3 остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За змістом п. 4.3 договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

У відповідності до п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.12.2016 р.) цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу природного газу в лютому-березні 2017 р. на загальну суму 8206,18 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу природного газу в лютому-березні 2017 р. в наступних об'ємах:

- лютий 2017 р. - 0,437 тис.м.куб. на загальну суму 4 674,82 грн.;

- березень 2017 р. - 0,343 тис.м.куб. на загальну суму 3 531,36грн.;

Обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу підтверджується реєстрами обсягів розподіленого природного газу споживачам, виконаними Оператором ГРМ - ТОВ «Харківміськгаз». Визначення обсягів спожитого газу в такий спосіб відповідає вимогам 2.9. -2.9.5 укладеного між сторонами договору.

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання умов Договору Позивачем неодноразово надавалися Відповідачу акти приймання-передачі природного газу за лютий-березень 2017 р., Однак, всупереч умов договору Відповідачем не було повернено підписані оригінали вказаних вище актів, а також Позивачем не було отримано мотивовану відмову від підписання наданих актів приймання-передачі природного газу.

Таким чином, в силу положень п.п. 2.9.2.-2.9.5. укладеного між сторонами договору, зазначений в актах обсяг спожитого газу вважається погодженим.

Однак, Відповідач розрахунки за спожитий в лютому-квітні 2017 р. природний газ в передбачений договором строк не здійснював, таким чином систематично прострочуючи виконання своїх зобов'язань. Остаточно заборгованість за зазначений період відповідач погасив в процесі розгляду даної справи, що і стало підставою для подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог на суму основного боргу.

Разом з тим, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу 513,46 грн. пені, 59,25 грн. 3% річних, 312,19 грн. інфляційних за періоди прострочення платежів по кожному з актів, що мали місце з за загальний період з 11.03.2017 р. по 10.07.2017 р.

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань зі сплати спожитого природного газу підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок річних, суд приходить до висновку про його арифметичну вірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 59,25 грн. 3% річних та 312,19 грн. інфляційних за прострочення кожного з щомісячних платежів за лютий та березень 2017 р. по 10.07.2017 р.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 6.2.1) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобов'язань з оплати спожитого природного газу у вигляді сплати пені, доводи позивача про її нарахування за вказаний вище період прострочення суд визнає правомірними.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про те, що його здійснено арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення 513,46 грн. пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за лютий та березень 2017 р. по 10.07.2017 р. є таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в господарському суді в сумі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 44, 49, 75, 80, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 61166, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (адреса: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621; на п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647, Код 39590621):

513,46 грн. пені;

312,19 грн. інфляційних;

59,25 грн. 3% річних;

1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.2017 р.

Суддя О.І. Байбак