Рішення № 68996552, 18.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа №910/10023/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню

підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект"

про стягнення 354528,40 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Іващенко О.В. (за дов.)

від відповідача Олійник О.І. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

До Господарського суду м. Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго" до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 354528,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.11.2014 по 30.10.2015, яка станом на 01.05.2017 становить 354528,40 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2017 порушення провадження у справі № 910/10023/17 та призначено до розгляду на 19.07.2017.

19.07.2017 представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 19.07.2017 продовжено строк вирішення спору, в судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2017.

В судовому засіданні 07.09.2017 представник відповідача подав додаткові документи.

В судовому засіданні 07.09.2017 оголошено перерву до 18.09.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 15.09.2017 від позивача надійшли додаткові документи та письмові пояснення на вимогу суду.

Письмового відзиву відповідач по справі не надав, проти кількості спожитої ним електроенергії не заперечував, зазначав про необхідні зменшення площі на яку нараховуються плата за опалення зменшити на приміщення, що не перебувають у користуванні відповідача, зокрема за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 74-Б.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (виконавець) та Державним підприємством - Український держаний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання № 0330976100001, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Споживачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання є балансоутримувач на праві господарського відання будинку № 82 А по вул. Тургенєвській у м. Києві, опалювальною площею 2252,9 кв. м. (п. 1, 2.2, 3.1 договору).

Приміщення по вул. Тургенєвьскій, 82-а загальною площею 2469,50 кв м закріплено за відповідачем на праві повного господарського відання, що підтверджується Інформаційною довідкою № 95695250 від 29.08.2017.

Тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послуги з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та гаряче водопостачання споживачу здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. (п. 5, 7, 8 договору).

Оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежного від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом 5 п. 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії і підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку виконавця або зняті з нього. Виконавець і споживач не мають права відмовлятись від врахування показників засобів обліку. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представників споживачів. Показання засобів обліку встановлених у приміщенні знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною у додатку 1 до договору або відповідно до проектної документації (п. 9, 12 договору).

Згідно п. 32, 33 договору цей договір укладається до 31.12.2015 і набирає чинності з 01.07.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до додатку № 2 до договору - тарифи на послуги з централізованого опалення, що застосовується до встановлення та в разі відсутності тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, для будинків, на вузлах приєднання систем централізованого опалення яких встановлено лічильники теплової енергії, застосовується тариф 1 Гкал теплової енергії: для бюджетних установ 1105,38 грн/Гкал без ПДВ. Для будинків, на вузлах приєднання систем централізованого опалення яких не встановлено лічильники теплової: розраховується тариф на 1 квадратний метр на підставі питомих витрат теплової енергії на опалення 1 квадратного метра площі 0,152 Гкал/кв. м за рік. З урахуванням опалювального періоду 6 місяців, розрахунок тарифу на 1 кв. м опалювальної площі застосовується: для бюджетних установ (0,152*1105,38)/6=28,00 грн/кв. м без ПДВ.

До матеріалів справи позивач додав рахунок на оплату № 033097602470100/12/2016/1 від 31.12.2016 за централізоване опалення на суму 354528,40 грн.

Крім того, позивач надав акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014-31.10.2015, згідно якого борг відповідача на кінець періоду становить 354528,40 грн. Акт підписаний та скріплений печаткою позивача. З боку відповідача акт не підписаний.

Нарахування за теплову енергію (опалення) здійснювались позивачем на підставі будинкового засобу обліку, який встановлено на житловому будинку по вул. Тургенєвській, 82-А на загальному вводі в точці підключення ТК 512/16. Тепловий вузол обліку прийнятий позивачем в експлуатацію на підставі акту № 1102104300 від 16.10.2013. Індивідуального приладу обліку на центральне опалення, на нежитлове приміщення за адресою: вул. Тургенєвська, 82-А, де знаходиться відповідач не встановлено.

Відповідачем до матеріалів справи долучено листи від 20.07.2017 № 01/187, від 21.07.2017 № 01/188, від 14.03.2017 № 01/65 адресовані позивачу з проханням внесення змін у договори від 09.03.2017 № 330976-01, від 31.03.1998 № 6439 щодо зміни площ для нарахування плати за постачання теплової енергії по вул. Тургенєвській, 74-Б та про введення в експлуатацію в точці підключення до міської тепломережі ТК 512/16 лічильника СВТУ-11Т.

Судом вказані документи не приймаються у якості доказів у даній справі, оскільки, в них мова йде про внесення змін у інші договори, ніж той, що є підставою даного позову, крім того відповідач просить про зміну площ нарахування плати за теплову енергію щодо приміщення за адресою: вул. Тургенєвська, 74-Б, плата за яким не нараховується за договором від 30.01.2015 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання № 0330976100001. Крім того, вказані листи не спростовують обов'язок відповідача оплачувати отриману теплову енергію.

Відповідач не сплатив вартість наданої позивачем теплової енергії за період з листопада 2014 року по квітень 2015 на суму 354528,40 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (зі змінами та доповненнями) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно вказаного закону відповідач є споживачем теплової енергій у гарячій воді (опалення).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1, 2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на: приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Судом встановлено, що відповідач був приєднаний до теплової мережі, він являється споживачем теплової енергії, а тому у нього виник обов'язок оплачувати її вартість.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані. Зміни до тарифів вносились Постановами НКРЕП і нараховувались відповідачу у відповідності до постанов, згідно умов договору.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторони обумовили в договорі, що він набирає чинності з 01.07.2014, хоча підписаний 30.01.2015.

Згідно п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором у період з листопада 2014 року по квітень 2015. Позивач надав до матеріалів справи розрахунок боргу за період з листопада 2014 року по квітень 2015 з добором у травні та червні 2015 за попередній період з врахуванням суми перерахунку. Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що він арифметично невірний. Згідно перерахунку суду сума боргу більша, ніж та, що заявлена позивачем до стягнення. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався. Сума боргу підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем - 354528,40 грн.

Отже, суд приходить до висновку про те, що у спірному періоді відповідач був стороною договору, яка фактично отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення. Відтак, відповідач має нести відповідальність за невиконання господарського зобов'язання та зобов'язаний оплатити вартість послуг, спожитих за договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, ідентифікаційний код 00468177) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість у розмірі 354528 (триста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 40 коп., 5317 (п'ять тисяч триста сімнадцять) грн. 93 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.09.2017

Суддя І.В.Усатенко