Рішення № 68996219, 19.09.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/87/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017 Справа № 908/1369/17

м. Запоріжжя

За позовом Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (86065, Донецька область, м. Авдіївка, пр. Індустріальний, 1)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 1427926,68 грн. пені та 169192,28 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 18-95 від 26.12.2016р.;

ОСОБА_3, довіреність №18-73 від 19.12.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

04.07.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод, м. Авдіївка, Донецька область з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя про стягнення неустойки у розмірі 1307188,74 грн. та 3% річних - 140956,75 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 04.07.2017р. справу № 908/1369/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2017р. порушено провадження у справі № 908/1369/17, справі присвоєно номер провадження 4/87/17 судове засідання призначено на 31.07.2017р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 31.07.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.09.2017р. Ухвалою суду від 04.09.2017р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі №908/1369/17 на пятнадцять днів, до 19.09.2017р., судове засідання призначено на 18.09.2017р. В судовому засіданні 18.09.2017р. оголошено судом перерву до 19.09.2017р.

За письмовими клопотаннями представників відповідача розгляд справи 19.09.2017р. здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.09.2017р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій посилаючись на ст. 22 ГПК України, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що поставлена продукція на оплату якої були виставлені рахунки №№ 91413996, 91415486, 91417834, 91417088. 91415349, 91417698, 91420315, 91422563, 91425032, 91424943, 91423359, 91426182, 91421001. 91428612, 91432858, 91429433, 91427306, 91434071, 91434436, 91434445, 91435092, 91434367, 91436294, 91434838, 91435049 не була оплачена на момент подачі позову 20.06.2017р., а їх оплата була здійснена в ході розгляду справи у суді, то користуючись своїм правом позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, а саме станом на 18.09.2017р.

На підставі зазначеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів 1427 926,68 грн. пені та 169192,28 грн. 3 % річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву позивача від 18.09.2017 р., суд дійшов висновку, що заява про збільшення позовних вимог подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 19.09.2017 р. судом розглянуті та вирішені по суті позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів 1427926,68 грн. пені та 169192,28 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні 19.09.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ґрунтуються на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України і полягають в тому, що на виконання Договору № 113/17Сб від 03.02.2017 р. позивачем на підставі актів прийому-передачі було поставлено відповідачу товар та виставлено відповідні рахунки-фактури. Останній порушив умови договору, а саме допустив прострочення оплати за отриманий товар, у звязку з чим йому було нараховано до сплати пеню у розмірі 1427926,68 грн. та 169192,28 грн. 3 % річних .

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив частково, вказавши на помилки позивача, допущені останнім при складанні розрахунку неустойки та 3% річних та надавши свій контррозрахунок. Клопотанням від 31.08.2017 № 18-013/1 відповідач просив зменшити штрафні санкції (пеню), що підлягає стягненню, на 80%.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.09.2017 р. підтримали клопотання про зменшення розміру неустойки на 80%.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2017р. проти клопотання про зменшення розміру неустойки заперечив.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017р. Приватним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод (Постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір № 113/17Сб (далі Договір), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобовязується поставити і передати у власність Покупцю продукцію коксохімічного виробництва (далі Товар) у відповідності до сортименту, якості, строків, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору, які є його невідємною частиною, а Покупець зобовязується прийняти Товар та оплатити на умовах цього Договору. Видатки з перевезення Товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на Покупця.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник зобовязується здійснити поточні поставки Товару, обумовленого у Додатках до цього Договору, на умовах FCA залізнична станція Авдіївка Донецької залізниці (згідно правил ІНКОТЕРМС-2000), що підтверджується залізничними накладними (квитанціями), якщо інші умови поставки не обумовлені Специфікацією до даного Договору. Моментом виконання зобовязань з поставки (дата поставки) Товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про прийманні вантажу на маршрут або групу вагонів). Постачальник шляхом факсимільного та/або електронного зв'язку, передає покупцю на протязі 3-х робочих днів з дати поставки товару рахунок на товар з послідуючим наданням оригіналів на протязі 7-ми календарних днів з дати поставки товару та при наявності підписаної обома сторонами Специфікації, наступні документи: сертифікат якості 1 оригінал, рахунок-фактуру на Товар 1 оригінал, акти приймання-передачі Товару 2 оригінала, копії залізничних накладних, завірені печаткою вантажовідправника 1 екз.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Товару за одиницю та за позиціями зазначається у Специфікаціях до цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що Покупець оплачує кожну партію поставленого Товару протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Оплата здійснюється на підставі оригіналів документів зазначених в п.2.1.

Згідно з п. 9.5 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 року, та відповідно, щодо грошових зобовязань, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

На виконання умов Договору № 113/17Сб від 03.02.2017р. та специфікацій до нього Постачальником було поставлено та відвантажено за актами приймання-передачі Покупцеві Товар та виставлено на оплату рахунки-фактури №91413996 від 09.03.2017р. на суму 673 499, 74 грн., №91415486 від 10.03.2017р. на суму 3383210, 22 грн., №91417834 від 11.03.2017р. на суму 326399, 06 грн., №91417088 від 12.03.2017р. на суму 1640442, 53 грн., №91415349 від 13.03.2017р. на суму 610962, 66 грн., №91417698 від 14.03.2017 на суму 2312 174, 23 грн., №91420315 від 15.03.2017р. на суму 3110861, 11 грн., №91422563 від 16.03.2017р. на суму 2941469, 92 грн., №91425032 від 16.03.2017р. на суму 631 505, 14 грн., №91424943 від 17.03.2017р. на суму 3627762, 85 грн., №91423359 від 18.03.2017р. на суму 328934, 78 грн., №91426182 від 19.03.2017р. на суму 2365880, 77 грн., №91421001 від 20.03.2017р. на суму 1255613, 51 грн., №91428612 від 21.03.2017р. на суму 1 575103, 69 грн., №91432858 від 21.03.2017р. на суму 293 566, 69 грн., №91429433 від 22.03.2017р. на суму 1 292 304, 07 грн., №91427306 від 23.03.2017р. на суму 1 555121, 77 грн., №91434071 від 23.03.2017р. на суму 317 520, 49 грн., №91434436 від 24.03.2017р. на суму 939 821, 03 грн., №91434445 від 25.03.2017р. на суму 1 557 307, 49 грн., №91435092 від 26.03.2017р. на суму 1 262 237, 16 грн., №91434367 від 27.03.2017р. на суму 1280 932, 15 грн., №91436294 від 27.03.2017р. на суму 636 623, 46 грн., №91434838 від 28.03.2017р. на суму 622 898, 96 грн., №91435049 від 28.03.2017р. на суму 610 704, 04 грн.

У звязку з тим, що відповідач несвоєчасно оплатив виставлені рахунки-фактури за поставлений Товар, що підтверджується відповідними банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 1427926,68 грн. пені та 169192,28 грн. 3 % річних.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений Товар по Договору № 113/17Сб від 03.02.2017 р. підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення неустойки позивач обґрунтовує п. 8.2 Договору, який передбачає, що у випадку прострочки оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику від вартості неоплаченого Товару пеню за кожний день прострочки оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період виникнення прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 113/17Сб від 03.02.2017 р. позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 1427926,68 грн., яка розрахована за загальний період з 22.04.2017р. по 05.07.2017р.

Судом встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки відповідно до п. 3.3 Договору встановлено, що Договору сторони погодили, що Покупець оплачує кожну партію поставленого Товару протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Судом перераховано розрахунок пені з урахуванням положень п.3.3 Договору, та встановлено, що позивачем не враховані вихідні та святкові дні при розрахунку пені.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1423923,92 грн. пені.

Таким чином, стягненню за прострочення оплати товару підлягає пеня в сумі 1423923,92 грн. за загальний період з 22.04.2017р. по 05.07.2017р. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), що підлягає стягненню, на 80%.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що причиною неналежного виконання ним господарського зобов'язання з оплати вартості товару, отриманого на підставі договору поставки, за рахунками, що є предметом цього спору, стали загальновідомі надзвичайні обставини, що склалися в державі саме в той період, в якій відбувалися спірні поставки, а саме - блокування залізничного сполучення з тимчасово окупованими територіями. Саме внаслідок зазначених надзвичайних обставин, у відповідача не було можливості працювати в нормальному режимі як на початку 2017 року, так по теперішній час. Також, підставою для зменшення розміру пені, відповідач вважає незначність прострочення виконання ним господарського обов'язку за договором та відсутність збитків позивача за господарськими операціями з поставки товару.

Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та розстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобовязання визначені у ст. 617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість, разом з цим, зазначені обставини повинні існувати саме у спірних правовідносинах.

Оцінивши вказані заявником обставини, суд не вважає їх винятковими, оскільки і позивач, і відповідач є суб'єктами господарської діяльності, тому посилання відповідача на загальновідомі надзвичайні обставини в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох підприємств та можуть бути підставою, яка впливає на стан розрахунків, за спірним Договором. Зниження обсягів виробництва на підприємстві, на які посилався відповідач в судовому засіданні, також до уваги судом не приймаються, оскільки доказів, які б підтверджували зазначений факт відповідачем суду не надано.

Таким чином, в клопотанні про зменшення розміру пені судом відмовляється.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 113/17Сб від 03.02.2017 р. позивачем предявлено до стягнення 3% річних в розмірі 169192,28 грн., які розраховані за загальний період з 22.04.2017р. по 05.07.2017р.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки позивачем не враховані положення п. 3.3 Договору.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 168277, 65 грн. 3% річних.

Таким чином, стягненню за прострочення оплати товару підлягає 3% річних в сумі 168277, 65 грн. за загальний період з 22.04.2017р. по 05.07.2017р. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м. Авдіївка, Донецька область до ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (86065, Донецька область, м. Авдіївка, пр. Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) 1423923 (один мільйон чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 92 коп. пені, 168277 (сто шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят сім) грн. 65 коп. 3% річних та 23 883 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України 20 вересня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.