Ухвала суду № 68995847, 14.09.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія:

Провадження № 11-кп/792/531/17 Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р.В.

Справа № 677/2030/16-к Доповідач Вітюк І.В.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Вітюк І.В.,

суддів Болотіна С.М., Федорової Н.О.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Павлишина В.І.,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Красилівського районного суду від 23 червня 2017 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, військовозобовязаного, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком чинності та взято його під варту в залі суду.

Зараховано ОСОБА_3 в строк відбуття покарання його попереднє увязнення з 23.10.2016 року по 26.10.2016 року включно, із розрахунку один день переднього увязнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч.5ст.72 КПК Українив редакції Закону від 25.12.2015.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати по справі на користь держави в сумі 703 гривні 68 копійок.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 25.10.2016 року на автомобіль «Опель Омега», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3

Заставу у розмірі 68900 гривень повернуто ОСОБА_5.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_3 23.10.2016 року приблизно о 06 год. 40 хв. в м. Красилові по вулиці Грушевського, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем «Опель Омега», державний номерний знак НОМЕР_1, проігнорувавши вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 30 км/год», рухаючись в порушення вимог п.12.9 б)Правил дорожнього рухуУкраїни (надалі -ПДРУкраїни) зі швидкістю понад 80 км/год, зі сторони с. Щиборівка Красилівського району, в напрямку центру міста Красилова, напроти магазину «Фараон» по вулиці Грушевського, 140 Б, перевищив на даній ділянці автодороги допустиму до 30 км/год. швидкість руху, в порушення вимог п.12.2ПДРУкраїни не врахував дорожньої обстановки, а саме - погіршення умов видимості елементів дороги внаслідок темної пори доби, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги, в порушення вимог пунктів 10.1, 11.2, 11.4, 13.3ПДРУкраїни, рухаючись по лівій смузі руху автодороги, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку та розділена лінією горизонтальної дорожньої розмітки 1.3, не дотримався безпечного бокового інтервалу, перед зміною напрямку руху не переконався у безпечності свого маневру, виїхав на зустрічний напрямок руху, перетнувши при цьому лінію дорожньої розмітки 1.3, яку перетинати забороняється, де передньою правою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який в цей час переходив дорогу і знаходився на лінії дорожньої розмітки 1.3, та був повернутий правою стороною тіла відносно руху автомобіля.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів голови, перелому основи та склепіння черепа, тотального субарахноїдального крововиливу в головний мозок та мозочок, забою головного мозку, багатоуламкового перелому кісток правої великогомілкової та малогомілкової кісток, крововиливів в проекції переломів, переломів 2-5 ребер справа по передній підпахвинній лінії, крововиливів в проекції переломів, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили смерть. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці події.

Вищевказані порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху знаходяться в прямому причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, за що передбачена відповідальність за ч.2ст.286 КК України.

Не погоджуючись із вироком суду, потерпілий, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржуваний вирок змінити, застосувати до ОСОБА_3 положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування реального покарання з випробуванням.

Крім того, обвинувачений у своїй апеляційній скарзі просить також виключити із обвинувачення п.10.1, 11.4, 13.3 ПДР України, як зайві.

Свої вимоги сторона захисту аргументує тим, що суд, призначивши ОСОБА_3 реальне покарання у виді позбавлення волі, не врахував ряд фактичних обставин справи, зокрема, таких як тяжке алкогольне спяніння потерпілого; показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що потерпілий не стояв на роздільній смузі руху, а рухався по проїжджій частині, що призвело до необєктивного розгляду справи в цілому.

Наголошують, що обвинувачений визнав і не заперечував провину у перевищенні швидкості руху, не врахуванні дорожньої обстановки та здійсненні наїзду на пішохода ОСОБА_6, у чому щиро розкаюється.

Однак, не погоджуються із твердженням суду про порушення, ще й пунктів 10.1, 11.4, 13.3 ПДР України, так як дані порушення не відповідають дослідженим доказам, що потягло за собою неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Звертають увагу на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його суворості, так як судом не враховано, як помякшуючу покарання обставину, факт примирення обвинуваченого із потерпілим ОСОБА_2 (братом загиблого) та його сімєю, молодий вій обвинуваченого, відсутність судимості, наявність на його утриманні та виховані малолітньої дитини, позитивну поведінку та думку потерпілого про призначення більш мякого покарання, яка у рішенні суду взагалі не відображена.

Потерпілий ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає про примирення із обвинуваченим та просить застосувати останньому більш мяке покарання, на підставі положень ст.75 КК України, так як виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційних скарг сторін провадження, пояснення обвинуваченого, захисника та потерпілого на підтримку власних апеляційних скарг з підстав наведених у них, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при зазначених у вироку обставинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту не спростовані.

З'ясування обставин у справі та перевірку їх доказами проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягнули за собою скасування судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено.

Зібрані по справі докази досліджені судом безпосередньо, обєктивно та з достатньою повнотою, оцінка їм в їх сукупності дана відповідно до вимог кримінального процесуального закону, правильно вирішено питання про їх належність й допустимість.

Так, обвинувачений як в суді першої інстанції так і в апеляційній визнав вину у вчиненні інкримінованому йому злочину, однак не погодився із усіма фактичними обставинами ДПТ, встановленими місцевим судом, а саме з порушенням ним пунктів 10.1, 11.4, 13.3 та вимог лінії горизонтальної розмітки 1.3 ПДР України.

Однак така позиція сторони захисту повністю спростовується дослідженими по справі доказами, які ретельно перевірені місцевим судом.

Зокрема, даними висновку автотехнічної експертизи №474А від 09.12.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_3 порушив вказані вище вимоги ПДР України, які серед інших, перебували у причинному звязку з ДТП та її наслідками.

Даними слідчого експерименту від 24.10.2016 року з участю ОСОБА_3, який підтверджує обставини виїзду обвинуваченого на зустрічний напрямок руху, перетин лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР та зіткнення із пішоходом ОСОБА_6 на лінії дорожньої розмітки.

Даними показань свідка ОСОБА_9, наданими в суді першої інстанції, який вказував на те, що потерпілий перед зіткненням з автомобілем перебував на суцільній смузі розмітки.

Наведені докази є взаємопов'язаними та узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.

В свою чергу сторона захисту у поданих апеляційних скаргах не наводить аргументів на спростування вище наведених доказів, як і не ставить перед судом вимогу у повторному їх дослідженні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє вимогу сторони захисту щодо виключення із обвинувачення ОСОБА_3 порушення ним пунктів 10.1, 11.4, 13.3 ПДР України, вважаючи її безпідставною.

Не ґрунтуються на матеріалах провадження доводи захисту про те, що суд не правильно оцінив показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з приводу того, що потерпілий не стояв на роздільній смузі руху, а рухався по проїжджій частині. Фактичні обставини події, встановлені місцевим судом, не свідчать про перебування потерпілого в статистичному положенні під час ДТП, навпроти, згідно з фабули обвинувачення, потерпілий ОСОБА_6 переходив дорогу і в момент знаходження на лінії дорожньої розмітки 1.3 був збитий. Про те, що потерпілий до моменту ДТП перебував в динамічному положенні вказували і свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що і було викладено судом у своєму рішенні, та стало підставою для виключення із обвинувачення ОСОБА_3 вказаної обставини. При цьому дані свідки не бачили самого моменту ДТП, а тому не змогли суду пояснити на якій ділянці дороги перебував потерпілий в момент події.

Разом з тим, висновки місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції його від суспільства, з реальним відбуттям основного покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки даний вид покарання є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його суворості.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має буди відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_3 реальне основне покарання у видіпозбавлення волі, місцевий суд виходив, насамперед, із ступеня тяжкості вчиненого злочину та наслідків що настали.

Разом з тим, суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, хоча навів їх у вироку.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 після вчинення злочину вживав достатніх заходів для спокути своєї провини, активно співпрацював з правоохоронними органами, щиро покаявся у скоєному, визнав свою вину, що свідчить про його готовність понести кримінальну відповідальність.

ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем навчання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обвинувачений відшкодував заподіяну злочином шкоду у повному обсязі, примирився із потерпілим, вчинене ним діяння за формою вини є необережним.

Крім того, місцевим судом не враховано позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого.

Позиція потерпілого викладена і в його апеляційній скарзі, та в поясненнях, наданих апеляційному суду, в яких він наполягав на застосуванні обвинуваченому покарання не повязаного з ізоляцією від суспільства, оскільки саме таке покарання, на його переконання, зможе ефективно перевиховати обвинуваченого та запобігти вчиненню ним нових злочинів.

Колегія суддів враховує і поведінку потерпілого ОСОБА_6, який у темну пору доби, в стані сильного алкогольного спяніння (4.25 проміле), в умовах недостатньої видимості, перетинав проїжджу частину дороги поза межами пішохідного переходу.

Наведені вище обставини, на думку колегії суддів, дають підстави зробити висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного йому судом першої інстанції основного покарання реально, застосувавши до нього положення ст.75 КК України.

Про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком свідчить наявність декількох помякшуючих покарання обставин, зокрема, щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, а також вище наведені позитивні характеризуючі дані особи обвинуваченого.

Відповідно до ст.408 ч.1 п.1 КК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вище викладені фактичні дані, які могли істотно вплинути на його висновки, та не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який в даному випадку підлягав застосуванню, у зв'язку з чим, вирок суду першої інстанції необхідно змінити на підставі п.1 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, задовольнивши подану апеляційну скаргу потерпілого у повному обсязі, а обвинуваченого та його захисника частково.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407-409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 вимоги ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обовязки періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи або навчання.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання термін утримання його під вартою з 23 червня 2017 року по 14 вересня 2017 року включно.

В решті вирок суду залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_3 з під варти в залі суду негайно.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_10