Рішення № 68993705, 14.09.2017, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1449/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, свої вимоги мотивує тим, що 18.07.2011р. біля 24год. 30хв. відповідач керуючи мотоциклом марки «Днепр-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та їдучи автодорогою сполучення Червоноград - Рава Руська, в м. Белз, Сокальського району, без захисного мотошолома, проявив злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, виїхав на зустрічну смугу, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1. Внаслідок наїзду позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, і з спричиненими травмами був госпіталізований у Червоноградську міську лікарню. Зазначає, що вина відповідача у вчиненні вказаного злочину доведена повністю та його дії кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України. Внаслідок даної ДТП позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Щодо моральних збитків зазначає, що він закінчив навчання у військовій академії та був направлений на постійне місце служби у військову частину. В результаті ДТП він не зміг приступити до виконання своїх службових обов'язків і з огляду на тілесні ушкодження ще довго не зможе приступити до служби. Позивач не був поставлений на фінансове та матеріальне забезпечення у військовій частині і на сьогодні не отримує зарплати. Таким чином, внаслідок ДТП йому завдано збитки в розмірі не отриманої заробітної плати в розмірі 10000грн. Також ним понесено затрати на лікування, що становлять 10000грн. З метою надання правової допомоги він був також змушений укласти угоду із адвокатом та сплатити йому гонорар в сумі 4000грн. Вважає, що дані кошти мають бути відшкодовані йому відповідачем. Що стосується моральної шкоди, зазначив, що у зв'язку із отриманими чисельними травмами в наслідок вказаної ДТП, він зазнав великого фізичного болю і душевних страждань. Терпить сильні болі і по сьогоднішній день. Будучи цілком здоровим, позивач планував присвятити себе військовій службі, однак внаслідок злочинних дій відповідача, його плати не реалізувалися. Крім цього, спричиненої шкоди відповідач так йому і не відшкодував. Просить стягнути із відповідача в його користь 24000грн. відшкодування майнової та 500000грн. відшкодування моральної шкоди.

В заяві про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що крім мотивів наведених у первинному позові хоче повідомити, що в результаті незаконних дій відповідача він зазнав значних матеріальних затрат щодо відновлення стану свого здоров»я, а саме в тому, що додатково 14.02.2012р. проходив у ТОВ «Медичний центр СВ.Параскеви» медичні обстеження і за які було затрачено кошти в сумі 1799,45грн. Що стосується моральної шкоди, додатково повідомляє, що з часу вчинення відповідачем злочину, він проходив неодноразові лікування у різних медичних установах щодо відновлення свого стану здоров»я. Крім цього, проходить лікування у психоаналітика. Просить стягнути із відповідача у його користь 21799,45грн. відшкодування матеріальної шкоди та 2000000грн. відшкодування моральної шкоди.

В заяві про доповнення позовних вимог, представник позивача ОСОБА_6 просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 21799,45грн. відшкодування матеріальної шкоди та 2000000грн. відшкодування моральної шкоди. Та крім цього, додатково зазначає її син ОСОБА_1 на час скоєння злочину так і на даний час є військовослужбовцем Збройних сил України (підполковник) і йому завдано матеріальної та моральної шкоди. Так, в період з 18.07.2011р. по 17.08.2011р. він знаходився на стаціонарному лікуванні у Львівському військовому госпіталі і був виписаний на амбулаторне лікування. Також в період жовтня 2011р. він 21 день знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі м. Сімферополя в АР Крим. З 18.11.2011р. по 14.12.2011р. лікувався у Львівському військовому госпіталі. В березні 2012р. він 21 день знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі м. Сімферополя в АР Крим. З 10.05.2012р. по 01.06.2012р. лікувався у ВМКЦ Кримського регіону. У вересні 2012р. він 21 день знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі в м. Севастополь. Далі частково виходив на службу, пересувався за допомогою милиць. В лютому 2013р. знаходився 21 день на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі м. Сімферополя в АР Крим. В 2014р. знаходився на амбулаторному лікуванні та у зв'язку із анексією Криму переїхав із сім»єю в м. Белз. Документи щодо його лікування в АР Крим знаходяться в Криму. З 11.03.2015р. по 20.03.2015р. він знаходився на лікуванні в Одеському військовому госпіталі. Зазначає, що на даний час стан здоров»я її сина є поганим, він має постійні головні болі, поперекового відділення хребта, кволість та поганий стан здоров»я при зміні погоди.

В запереченні на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що вказуючи у позовній заяві розмір упущеної вигоди на суму 10 000грн. позивач наводить тільки довідку з в/ч А 3674 по те, що він не отримав заробітну плату на суму 8214грн. В даній довідці не зазначено, чи така заробітна плата не буде виплачуватися взагалі, чи це тільки тимчасова заборгованість на час лікування. До того ж упущена вигода заявлена на суму 10000грн., тобто на 1786грн. більше ніж вказано у представленій довідці. В позовній заяві не ставиться питання про відшкодуванню витрат понесених на транспортування на суму 5364грн. Тому незрозуміло чому потерпілий ОСОБА_1 надає чеки пов'язані з купівлею бензину на таку суму. Крім цього, незрозуміло хто купляв бензин і з якою метою використовував автомобіль. Серед великої кількості чеків є тільки 6 чеків в яких вказано, що бензин купляв ОСОБА_7, батько потерпілого, але незрозуміло з якою метою цей бензин використовувався. Географія заправок на яких куплялися чеки є великою: м. Великі Мости, смт. Жвирка, м. Рава-Руська, м. Червоноград. Зазначає, що багато чеків є затертими, які неможливо прочитати і тому незрозуміло за що були сплачені кошти, чи це за бензин, чи за лікування, чи за посилене харчування. Є чек в якому зазначено, що в м. Великі Мости ОСОБА_8 купив бензин на суму 300,01грн. Незрозуміло яке відношення він має до потерпілого. Є чек в якому зазначено, що в м. Києві на вул. М. Раскової, 1 в ПП «МакДональдз Юкрейн ЛТД» в закусочній «Літне», 31.08.2011р. в 16.22год., хтось замовив харчування на суму 64,50грн. Незрозуміло яке відношення має потерпілий до цього чеку. Також є чек в якому зазначено, що на автозаправочній станції м. Рава-Руська, хтось придбав мінеральну воду «Миргородську» - 4.95грн. та шоколадний батончик - 5.10грн., а всього на суму 10.05грн. Незрозуміло також яке відношення має потерпілий до цього чеку. Вважає, що суд не може брати до уваги дані платіжні документи через сумнівність їхнього походження. Також жодним документом не підтверджується матеріальна шкода на суму 4000грн. витрат понесених на правову допомогу. Так як в матеріалах справи є договір № 912/27 від 5.09.2011р. про надання правової допомоги, в якому зазначено, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокатові гонорар в розмірі 4000грн. Клієнт компенсує адвокатові інші витрати, що пов'язані з наданням правової допомоги/витрати на транспорт, організацію дослідження, тощо». В договорі йдеться про наміри виплатити адвокатові гонорар і компенсувати інші витрати і не йде мова про реальні грошові кошти виплачені адвокатові клієнтом, оскільки відсутні будь-які докази такої оплати, як квитанцій до прибуткового касового ордеру про отримання коштів. Крім того, адвокат ОСОБА_9, представник ОСОБА_1, під час попереднього розгляду в суді першої інстанції, відмовився від гонорару в 4 000грн., оскільки гонорар йому не був заплачений. Також у позовній заяві зазначено, що витрати на лікування становлять 10000грн., хоча в матеріалах справи є чеки пов'язані з купівлею ліків на загальну суму 1391,35грн. та чеки в яких зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 використовували громадський транспорт для поїздки до м. Львова та в зворотному напрямку до м. Белза на загальну суму 58,27грн. Відтак, вважає, що з такими витратами варто погодитися, оскільки вказано прізвище батьків потерпілого. Таким чином документально підтверджено витрати пов'язані з лікуванням потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 1 449,62грн. (1391,95+58,27), з якими він погоджується. Крім цього, вважає, що сам потерпілий внаслідок порушення правил дорожнього руху винний у дорожній пригоді, внаслідок якої отримав тілесні ушкодження, так як згідно наданих ним показів в супереч п.п. 4.1, 4.4. ПДР рухався не тротуаром чи узбіччям, а ближче до середини дороги. Що стосується відшкодування моральної шкоди, зазначає, що позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння моральної шкоди та відповідно розмір її компенсації в сумі, яка становить саме 2 000 000грн., а тому вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди. Крім того зазначає, що визнаючи позов частково, ним в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачу сплачено кошти на загальну суму 20000грн., що становить приблизно 3000дол. США і підтверджується розпискою, яка є в матеріалах справи. Також просить звернути увагу і на виписний епікриз №4280 в якому зазначено, що ОСОБА_1 19.04.2007р. впав на території військової частини, отримавши закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку ще до ДТП, що вплинуло на хворобливий стан позивача. Крім цього, в матеріалах справи є доповнення та уточнення до позовної заяви, які підписані представником позивача в рамках розслідування та розгляду кримінального провадження по суті ОСОБА_6, яка не могла бути представником потерпілого, оскільки не є адвокатом. Тому такі заяви просить не розглядати. Таким чином стверджує, що ним повністю компенсовано матеріальні та моральні збитки завдані потерпілому ОСОБА_1 і просить врахувати даний факт. Відтак, просить відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 повністю.

У поясненні на заперечення відповідача представник позивача ОСОБА_6 зазначила, що доводи відповідача у запереченні є спрямованими на уникнення відповідальності щодо відшкодування спричиненої ним шкоди. Зазначає, що факт перебування її сина ОСОБА_1 на лікуванні є повністю підтвердженим, додатково надає підтвердження щодо проходження лікування та його вартості, а саме проходження МРТ в сумі 950грн., 185грн. та 164грн. та надання інших медичних послуг згідно акту в сумі 1799,45грн. Щодо витрат на правову допомогу вважає такі підтвердженими повністю, з приводу чого долучає квитанцію до прибуткового касового ордера. Крім цього, зазначає, що витрати на транспортування в сумі 5364грн. є малими так як всі підтверджуючі документи не збереглися, а крім цього за послуги таксі чеки не видавалися. Також для лікування сина були необхідні значні кошти з приводу чого нею позичено кошти в сумі 5000дол. США, дружиною її сина у батька позичено кошти в сумі 20000 дол. США, які він в сувою чергу позичив у друзів. Та згодом, щоб повернути дані кошти був змушений продати квартиру. Суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000грн. вважає цілком обґрунтованою, так як позивач періодично знаходився на лікуванні у різних медичних закладах.

В додатковому запереченні на позовну заяву відповідач зазначив, що до матеріалів справи додатково додано копії фіскальних чеків про проходження МРТ головного мозку та інші документи про надані медичні послуги в ТОВ «Науково-медичний центр Святої Параскеви» в м.Львові. В зазначених документах немає жодного посилання на підстави та причини зазначених обстежень. Невідомо з приводу чого такі обстеження проводилися і яке відношення мають до даної цивільної справи. З приводу гонорару адвоката зазначає, що через п'ять з половиною років появилася копія квитанції до прибуткового касового ордеру №17 від 25.09.2011 року. На його думку дана копія не може бути доказом у даній справі, оскільки незрозуміло хто і за що отримав кошти в сумі 4000 гривень. Більше того, адвокат ОСОБА_9, представник ОСОБА_1, під час попереднього розгляду в суді першої інстанції ще в 2012 році, в судовому засіданні під звукозапис пояснив, що він відмовляється від гонорару в сумі 4000грн., оскільки гонорар йому не був заплачений і підтверджуючих документів він немає. Крім того, зазначає, що в справі відсутній акт виконаних робіт між замовником та виконавцем - адвокатом, відсутня розшифровка виконаної роботи. Додатково додано до справи дві розписки від 22.07.2011 року та 25.07.2011 року. Знову ж таки на протязі 5,5 років ніхто про такі розписки не згадував і до матеріалів справи їх не долучали. Це дає підстави говорити про те, що вони також заповнені «заднім числом». Все це на його думку говорить про те, що представники позивача намагаються штучно створити доказову базу по даній справі, що суперечить чинному законодавству. Щодо долученого до справи договору купівлі-продажу сім'єю ОСОБА_11 квартири ОСОБА_12 Зазначається, що ОСОБА_11 позичив гроші в своїх друзів, але немає жодної про це розписки. Невідомо з якою метою позичені кошти. В даному контексті звертає увагу на те, що суд не може брати до уваги копії вище зазначених документів, через сумнівність їхнього походження. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити, в обґрунтування навів доводи як і в позові та доповненнях до позову. Крім цього, зазначив, що вина відповідача у спричиненні позивачу матеріальних та моральних збитків є доведена повністю. Відповідач вироком суду визнаний винним у ДТП внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження, чим йому також і спричинено значну моральну шкоду.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить задовольнити. Зазначила, що на відновлення здоров»я її сина сім»єю затрачено значні кошти, документальне підтвердження усіх витрат нажаль зберегтися не могло. Доводи відповідача в заперечення позовних вимог вважає такими, що спрямовані на уникнення відповідальності щодо відшкодування спричиненої ним шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_14 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що стороною позивача значно завищуються витрати понесені на лікування позивача, які крім цього не є документально підтвердженими крім небагатьох. Розмір відшкодування моральної шкоди вважає безпідставним, повністю заперечує щодо задоволення даної вимоги. Також зазначає, що представник позивача ОСОБА_9 в ході розгляду кримінальної справи відмовився від гонорару в сумі 4000грн., оскільки таких коштів від позивача не отримував. Крім цього, як і він так і позивач не заперечують факту спричинення відповідачу шкоди його здоров»ю, однак просять врахувати, що ДТП відбулась із необережності та і порушення самим позивачем ПДР. Також зазначає, що відповідачем в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачу вже сплачено кошти на загальну суму 20 000грн., що становило приблизно 3000дол. США на час їх сплати і підтверджується розпискою, що є в матеріалах кримінальної справи.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вироку Сокальського районного суду від 27.11.2014р. ОСОБА_2 визнано винним в тому він 18.07.2011р. біля 24год. 30хв. керуючи мотоциклом марки «Днепр-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та їдучи автодорогою сполучення Червоноград - Рава Руська, в м. Белз, Сокальського району, без захисного мотошолома, проявив злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, виїхав на зустрічну смугу, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1. Внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014р. ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2016р. вирок районного суду від 27.11.2014р. в частині вирішення цивільного позову скасовано, кримінальне провадження в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.

Відповідно до положень ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок (ухвала) у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже факти, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, а саме факт спричинення відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, що встановлені вказаним вироком суду не підлягає доказуванню за даною справою.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, виходячи із змісту зазначеної норми, для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Крім цього, згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позивачем ставиться вимога щодо відшкодування відповідачем втраченого ним заробітку в сумі 10 000грн.

Із довідки, що міститься у досліджених матеріалах кримінальної справи №454/2725/13-к, (Т. 1 а.с. 155) за №1728 від 02.11.2011р., що видана НОМЕР_2, встановлено, що заробіток який мав отримати майор ОСОБА_1 в період серпня-жовтня 2011р. складає 8241,01грн.

Крім цього, із відповіді на запит адвоката, що міститься у (Т.2 а.с. 109), наданої НОМЕР_2, вих. 1531 від 09.10.2012р., зокрема встановлено, що ОСОБА_1 мав можливість отримати грошове забезпечення в сумі 8241грн., якщо б прийняв посаду згідно припису. Посаду прийняв після лікарняного 19.10.2011р.

Інших документально підтверджених даних щодо заробітку позивача та його втрати з причин лікування чи реабілітації після ДТП позивачем не надано.

Згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відтак вимоги позивача щодо відшкодування йому відповідачем матеріальної шкоди у виді втраченого заробітку (упущеної вимоги) є підставними на суму 8241,01грн.

Також позивачем ставиться вимога щодо відшкодування відповідачем транспортних витрат, зокрема придбання пального на суму 5364грн., однак дослідивши фіскальні чеки (Т. 1 а.с. 156) встановлено, що їх більша частина не читається, лише із шести встановлено, що пальне купував ОСОБА_7, батько потерпілого, однак не доведено з якою метою придбане пальне, ким використовувалося, та у який період, а також із чеків не можливо встановити загальної суми витраченої на пальне.

Крім цього, в ході розгляду справи позивачем не конкретизовано вказаних витрат на пальне, їх обсягу та мети використання.

Дослідженими квитками на проїзд, встановлено, що у таких відсутні дані щодо осіб якими їх придбано, лише із декількох встановлено, що такі придбані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для поїздки до м. Львова та в зворотному напрямку до м. Белз на загальну суму 58,27грн.

Відтак документально підтвердженим є використання коштів на придбання квитків на вище вказану суму.

Дослідивши фіскальні чеки, що датовані після ДТП в 2011р., встановлено, що на придбання позивачем медикаментів затрачено кошти в загальній сумі 2190,91грн.

Також із акту про надані медичні послуги від 25.11.2014р. (Т.3 а.с. 206), що наданий ТОВ «Медичний центр СВ.Параскеви», встановлено, що ОСОБА_1 надані медичні послуги, загальна вартість яких становить 1799,45грн.

Крім цього, із копій фіскальних чеків, від 14.02.2012р. та 17.02.2012р., виданих ТОВ «Медичний центр СВ.Параскеви», встановлено, що ОСОБА_1 затрачено кошти в загальній сумі 1299грн. за ряд медичних послуг.

Що стосується чеків з придбання мінеральної води, шоколаду, картки поповнення мобільного оператора та харчування у ПП «МакДональдз Юкрейн ЛТД», такі до уваги взятими бути не можуть, оскільки в ході розгляду справи позивачем не доведено його відношення до їх придбання.

Також в ході розгляду справи не здобули підтвердження та необхідність позики матір»ю позивача 5000 дол. США та його дружиною коштів в сумі 20000 дол. США для лікування позивача, оскільки жодного документального підтвердження затрати таких коштів позивачем суду не надано.

Відтак документально підтвердженими є: втрачений заробіток позивача в період серпня-жовтня 2011р. в сумі 8241,01грн.; витрати на лікування та придбання ліків в загальній сумі - 5289,36грн. (2190,91грн. + 1799,45грн. + 1299грн.); витрати на придбання квитків - 58,27грн., а всього - 13588,64грн.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, згідно із положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та звернення із клопотаннями.

Однак позивачем в ході розгляду справи не було надано суду документального підтвердження щодо понесених усіх заявлених майнових витрат.

Що стосується вимоги про відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 4000грн., судом встановлено наступне.

Дослідженим договором про надання правової допомоги №912/27 від 05.09.2011р. (Т 1 а.с. 143), встановлено, що такий укладено між адвокатом ОСОБА_9 та ОСОБА_1. Предметом договору є те, що адвокат бере на себе зобов'язання щодо виконання функцій представника в цивільному (кримінальному) процесі та надання правової допомоги при захисті прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_1.

За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 4000грн.

Із досліджених матеріалів кримінального провадження №454/2725/13-к, встановлено, що у таких відсутній платіжний документ, що підтверджує сплату вказаних коштів позивачем.

Натомість, в ході розгляду цивільної справи представником позивача долучено копію квитанції до прибуткового касового ордера №17 від 05.09.2011р. щодо сплати адвокату коштів в сумі 4000грн.

В свою чергу, судом зобов'язано представника позивача надати суду підтвердження щодо виконаних робіт адвокатом (розрахунок, акт тощо), однак такого не надано, жодних спростувань не наведено.

Згідно роз'яснень, наданих у п.48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, №10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відтак, у зв'язку із відсутністю розрахунку витрат на правову допомогу та доведення понесення таких, у задоволенні вимоги про відшкодування правової допомоги слід відмовити.

Разом з тим, судом встановлено, що в ході розгляду кримінальної справи відповідачем позивачу сплачено кошти в сумі 20 000грн. на відшкодування спричиненої шкоди.

Дослідивши розписку, що міститься у матеріалах кримінальної справи (Т.1 а.с. 157), встановлено, що таку надано 18.11.2011р. матір»ю позивача ОСОБА_6 про те, що вона в приміщенні суду отримала від ОСОБА_15 (матір відповідача) суму 20 000грн. в рахунок часткового погашення майнової шкоди.

Таким чином, враховуючи документальне підтвердження позивачем понесених майнових витрат на загальну суму 13588,64грн., його твердження про не збереження із об'єктивних підстав документів щодо підтвердження суми реальних витрат, що становлять майнову шкоду, а також компенсацію сплачену йому відповідачем згідно розписки в сумі 20 000грн., суд приходить до висновку, що відповідачем в повній мірі відшкодовано позивачу майнову шкоду.

Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду внаслідок завдання фізичного болю в результаті ДТП, а також вимушеного перебування на лікуванні з приводу отриманих травм під час ДТП.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер вчиненого діяння відповідачем, яке характеризується необережною формою вини, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000000грн., суд задовольняє частково на суму 10000грн.

Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 243 (двісті сорок три) грн. 60коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час оголошення рішення, протягом 10 днів з часу отримання копії рішення.

Головуючий: Т. В. Струс