Ухвала суду № 68993190, 18.09.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 330/1312/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/778/1049/17 Головуючий в 1-й інстанції Куценко О.О.

Єдиний унікальний номер 330/1312/17 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Білоконева В.М.

суддів: Тютюник М.С., Рассуждая В.Я.

при секретарі Михайловській Т.І.

за участю:

прокурора Проценко А.Є.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, дистанційно, в режимі відеоконференції, матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Якимівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року, якою клопотання слідчого Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12017081140000209 від 7 липня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, задоволено.

Продовжено підозрюваному ОСОБА_2, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в СІЗО №10 м. Запоріжжя, строком на 32 дні, тобто до 07 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що клопотання слідчого Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4, мотивується лише тяжкістю інкримінованого (ще не доведеного) підозрюваному злочину. Однак, сама лише тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, не може бути підставою для обрання щодо нього самого суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти "України»).

Слідчим у клопотанні зазначено, що провести вказані слідчі дії протягом встановленого строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 неможливо у зв'язку зі складністю та тривалістю проведення слідчих (розшукових) дій.

Це є лише необґрунтована точка зору слідчого без наведення причин та обґрунтованості складності справи. Не надано жодного доказу того, чому саме зазначена справа є більш складною від усіх.

На думку захисника, під складністю та тривалістю проведення слідчих (розшукових) дій, як винятковий випадок, слід розуміти: великий обсяг роботи, яку необхідно провести, необхідність проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій у декількох районах, областях, відсутність у місці проведення більшості свідків, хвороба підозрюваного або потерпілого, призначення та проведення особливо складних і тривалих експертиз та інших дій, яких об'єктивно не існує.

Слідчий стверджує, що підстави для зміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він розуміє, що за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років позбавлення волі. Жодних доказів слідчим не наведено, знов лише припущення.

ОСОБА_2 у повній мірі розуміє, що за положеннями ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Обґрунтовуючи ризик того, що, знаходячись на свободі, ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_5, оскільки він знає, де вона проживає, слідчий знов вдається до необґрунтованих припущень без наведення доказів. Сторона захисту вважає, що ОСОБА_2 не буде незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_5, хоча він знає, де вона проживає, тому що відсутні будь-які негативні характеристики підозрюваного як особистості. Він не притягався до кримінальної відповідальності, не має приводів в поліцію, за місцем проживання характеризується позитивно.

Те. що підозрюваний не працював на момент затримання, жодним чином не доводить його соціальної небезпеки або можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Те, що підозрюваний не має офіційного постійного джерела доходу, жодним чином не підтверджує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В справі, як і в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не міститься прямих доказів вчинення ОСОБА_2 злочинів, окрім показів потерпілої ОСОБА_5, яка нібито підтверджує вину останнього у скоєнні вказаних вище суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки та склад злочину.

Також в клопотанні слідчого відсутні достатні дані, підтверджені документально, та відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, ОСОБА_2, перебуваючи на волі, порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки та займатиметься злочинною діяльністю. Клопотання слідчого містить лише посилання на вказані вище факти, при цьому не підтверджені жодними достатніми та необхідними відомостями, що становлять необхідний критерій та умову для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (продовження строку тримання під вартою).

Слідчим зазначено, що застосування особистої поруки до ОСОБА_2 не є можливим, оскільки під час досудового розслідування не встановлено осіб, які виявили бажання поручитися за підозрюваного ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні, але слідчий не зазначає, яким чином він намагався встановити коло осіб, які виявили бажання взяти ОСОБА_2 на поруки.

Слідчий також встановив, що двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному проваджені закінчується, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється можливим, оскільки з метою встановлення деталей та обставин вчиненого злочину, проведення повного та об'єктивного досудового розслідування для подальшого його завершення необхідно виконати низку слідчих і процесуальних дій.

Якби під час досудового розслідування, яке вже триває два місяці, були б встановлені нові обставини твердження слідчого було б логічне, а на момент подання клопотання сторона захисту у цьому пункті вбачає порушення вимог КПК України, а саме ст. 17.

Слідчий при поданні клопотання про продовження строку тримання під вартою від 28 серпня 2017 року не обґрунтував жодних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не надав жодних нових доказів або підстав того, що дійсно є необхідність тримати ОСОБА_2 під вартою.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; захисника, підозрюваного ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Згідно зі змістом судового рішення, слідчий Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2

В клопотанні зазначено, що 27.06.2017 року, приблизноо 08 годині 20 хвилин, знаходячись на перехресті вулиць Носкова та Калініна в смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, маючи умисел на незаконне позбавлення волі людини, діючи з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, за попередньою змовою групою осіб, попередньо розподіливши між собою ролі, примусово посадили потерпілу на заднє сидіння автомобіля марки «ВАЗ 221099», в кузові зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, тим самим позбавили її волі, утримуючи її в автомобілі, поїхали з місця вчинення злочину до місця мешкання потерпілої ОСОБА_5, а саме за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Косих, вул. Лиманська, буд. № 12. В ході пересування з місця події, а саме з перехрестя вулиць Носкова та Калініна в смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, до місця мешкання потерпілої, ОСОБА_8 наніс потерпілій тілесні ушкодження, погрожував їй фізичною розправою, тим самим подавив волю потерпілої до активного опору.

Після цього, здійснивши вимоги майнового характеру, залишили потерпілу за місцем її мешкання.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 27.06.2017 року, приблизно о 08 годині 20 хвилин, знаходячись на перехресті вулиць Носкова та Калініна в смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, маючи спільний злочинний умисел на незаконне позбавлення волі людини, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи спільний злочинний намір, з метою реалізації подальшої протиправної вимоги до потерпілої ОСОБА_5 щодо передачі її майна на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 та невстановленої в ході досудового розслідування особи, шляхом загибу руки потерпілої ОСОБА_5 за спину примусово посадили потерпілу ОСОБА_5 на заднє сидіння автомобіля марки «ВАЗ 21099», в кузові зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, тим самим, реалізуючи спільний злочинний намір, незаконно позбавили волі потерпілу ОСОБА_5

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, реалізуючи спільний злочинний намір, незаконно утримуючи потерпілу ОСОБА_5 на задньому сидінні в автомобілі «ВАЗ 21099», в кузові зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, поїхали з місця незаконного позбавлення волі потерпілої ОСОБА_5 до місця мешкання потерпілої ОСОБА_5, а саме за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Косих, вул. Лиманська, буд. № 12. Знаходячись за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, висловив до потерпілої ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_9 вимоги передачі її майна, а саме грошей в сумі 30 000 гривень.

Отримавши відмову у передачі майна потерпілою ОСОБА_5, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, продовжуючи свої злочинні дії, на автомобілі «ВАЗ 21099», в кузові зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, підїхали до магазину «Ренат», який знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Центральна, 28-а. Знаходячись біля вказаного магазину, в автомобіль до потерпілої ОСОБА_5 сів ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та, шляхом висловлення на адресу потерпілої ОСОБА_5 погроз нанесення тяжких тілесних ушкоджень та залякування, вчинили психологічний тиск на потерпілу, тим самим сприяли у подавленні активного опору потерпілої ОСОБА_5, з метою реалізації подальшої протиправної вимоги до потерпілої ОСОБА_5 щодо передачі її майна на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_2, та невстановленої в ході досудового розслідування особи.

Після цього, ОСОБА_8, реалізуючи спільний злочинний намір, разом із ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, на автомобілі «ВАЗ 21099», в кузові зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, разом із потерпілої ОСОБА_5 поїхали в смт Кирилівка, до будівлі дельфінарію, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Першотравнева, 1В. Біля будівлі дельфінарію ОСОБА_8, реалізуючи спільний злочинний намір, разом із ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, знову зустріли ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Продовжуючи спільні злочинні дії, направлені на незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_5 та вимогу передачі майна потерпілої ОСОБА_5 (вимагання) на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, реалізуючи спільний злочинний намір, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, шляхом висловлення на адресу потерпілої ОСОБА_5 погроз та залякування, вчинили психологічний тиск на потерпілу ОСОБА_5,у вимаганні передачі майна потерпілої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, шляхом погрози нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.

08 липня 2017 рокуОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

10липня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченогоч. 2ст. 189КК України.

З часу обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заявлені ризики не зменшились, а по справі протягом встановленого строку тримання під вартою провести всі слідчі дії неможливо у зв`язку з їх складністю та тривалістю.

Слідчий просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 жовтня 2017 року.

Так, як вбачаєтьсяз клопотання та матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Якимівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО №10 м. Запоріжжя, строкомна 60 днів, тобто до 05 вересня 2017 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області від 27 липня 2017 року, ухвала слідчого судді Якимівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року, залишена без змін.

31 серпня 2017 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області виніс постанову про продовження строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 07 жовтня 2017 року.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

Слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого, посилаючись на те, що на цей час є достатньо підстав вважати,що продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілу та свідків, відсутні передумови для застосування підозрюваному менш суворого виду запобіжного заходу, також необхідно проведення великого обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій відповідно до постанови про продовження строку досудового розслідування від 31 серпня 2017 року.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.

Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_2у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_2 із вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього ухвали про продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою. Також судом з'ясовано, що у порядку, передбаченому законом, строк досудового розслідування продовжено до 07 жовтня 2017 року .

Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, суд, всупереч доводам апеляційної скарги, врахував дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що підозрюваному ОСОБА_2 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 32 дні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_2, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Наявність обставин, визначених ст. 178 КПК України, які, на думку сторони захисту, не враховані слідчим суддею, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_2під вартою, матеріали судового провадження не містять.

Доводи апелянта щодо відсутності у матеріалах провадження доказів, які б вказували на існування заявлених слідчим ризиків та про недостатність застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Наявність даних, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, зокрема, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, порядний, вихований, врівноважений,на які посилається захисник і які, на його думку, не взяті до уваги слідчим суддею, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

З вказаних підстав, апеляційна скарга захисника визнана необґрунтованою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Якимівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 жовтня 2017 року включно без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: