Ухвала суду № 68991923, 18.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8438/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до СПД ФО Поляк ОСОБА_2, Приватного підприємства «Піраміда», треті особи на боці відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобовязання (спонукання) виконати умови договору щодо передачі у власність квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів СПД ФО Поляк ОСОБА_2, Приватного підприємства «Піраміда», треті особи на боці відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобовязання (спонукання) виконати умови договору щодо передачі у власність квартири, в якій просить: ухвалити рішення, яким зобовязати СПД ФО Поляк ОСОБА_2 та ПП «Піраміда» згідно договірних умов передати ОСОБА_1 у власність вільну на сьогоднішній день квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса за договором: м.Ужгород, Словянська набережна позиція 3 генеральним планом 201) по акту прийому-передачі, підписаному 3-ма сторонами договору, відповідно до їх зобовязань, викладених в укладеному між ними договорі про дольову участь у будівництві житлового будинку від 13.01.2006 року, склавши та підписавши відповідний акт прийому-передачі та надавши необхідні документи на неї, із сприянням ОСОБА_1 у оформлені права власності на цю квартиру.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року дана позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.119, 120 ЦПК України, з зазначенням недоліків, які слід усунути, для цього був встановлений термін та розяснені наслідки невиконання ухвали судді. А саме вказано, що: позивачем заявлено вимогу майнового характеру, проте, ціну позову не визначено та відповідно не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 8000,0 грн. (враховуючи, що позивачем при зверненні до суду згідно квитанції №63 від 29.08.2017 року сплачено судовий збір в розмірі 640,0 грн., позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 7360,0 грн.). Крім того, на обґрунтування викладених у позовній заяві фактів позивачем надано ряд копій документів, разом з тим, такі є нечитабельними, що позбавляє можливості встановити їх зміст.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, згідно якої позивач вважає, що подана нею позовна заява відповідач вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України. Позивач вказує, що нею вірно сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., як з немайнової вимоги, а тому необхідності у проведенні доплати судового збору в розмірі 7360 грн. не має. Тим не меш, якщо суд вважатиме по іншому, позивач просить відповідно до ст.82 ЦПК України відстрочити їй сплату судового збору до ухвалення судового рішення через її вкрай важке матеріальне становище. Щодо недоліків позовної заяви зазначених у ухвалі без руху в частині надання ряду нечитабельних документів, позивач вказує, що це не ряд нечитабельних документів, а лише копія ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2012 року про повернення коштів з депозитного рахунку суду, і надала вона її копію у тому вигляді, яка у неї наявна.

Частиною 1 статті 122 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви на виконання ухвали без руху, вважаю, що така позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.119, 120 ЦПК України.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі вимоги передбачені ст. 119, 120 ЦПК України. А саме, в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого предявлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Згідно ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством ,справляється судовий збір. Згідно ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1.1.2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлюється розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.

Враховуючи, що згідно змісту позовної заяви заявлено вимогу майнового характеру, позивач за звернення до суду мав сплатити судовий збір у розмірі 8000,0 грн., проте до матеріалів позовної заяви приєднано квитанцію №63 від 29.08.2017 року про сплату судового збору в розмірі 640,0 грн. Тобто, позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 7360,0 грн.

15 вересня 2017 року позивачем подано заяву про відстрочення судового збору до ухвалення судового рішення, враховуючи його матеріальне становище.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно розяснень, що містяться в пункту 29 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

Відповідно до розяснень, наданих у пункті 1 ПостановиВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 10 від 17.10.2014р.«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»з подальшими змінами, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язаніз судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненнісудового збору за розглядсправ, з одного боку, таінтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_5 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи, що позивачем до заяви не надано суду безспірних доказів на підтвердження того факту, що сплата судового збору призведе до значного зниження рівня його життя, а також не наведено обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів, приходжу висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030101, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ38015610 (суду, де розглядається справа).

Відповідно до п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Статтею 120 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

На обґрунтування викладених у позовній заяві фактів позивачем надано ряд копій документів, зокрема копію договору підряду, договору про дольову участь у будівництві житлового будинку, розписки, ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2012 року, які є нечитабельними (фотокопії поганої якості), що позбавляє можливості встановити їх зміст.

Дослідивши матеріали заяви, приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, а тому вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. ст. 121, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до СПД ФО Поляк ОСОБА_2, Приватного підприємства «Піраміда», треті особи на боці відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобовязання (спонукання) виконати умови договору щодо передачі у власність квартири - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 27 вересня 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5