Рішення № 68990007, 11.09.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/13876/16-ц

Провадження № 2/643/1411/17

11.09.2017 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Скотар А.Ю.,

за участю секретаря Кречетової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 Мондей про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до кредитного договору ML-701/341/2008 від 03.06.2008, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 68984,00 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 03.04.2008 між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якої є трикімнатна квартира за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 145, кв. 101, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2

В звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2012 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3170998,78 грн., з яких заборгованість за користування кредитом 573982,49 грн., заборгованість за відсотками 139344,00 грн., пеня 2457672,17 грн.

18.03.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшли усі права іпотекодержателя за договором іпотеки. Постановою Господарського суду Харківської області від 20.02.2012 боржника ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в межах якої реалізовано іпотечне майно за договором ML-701/341/2008. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2014 провадження у справі про визнання ФОП ОСОБА_3 припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений в дію ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2012. Власником іпотечного майна на даний час є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2015, тобто він є іпотекодавцем за договором іпотеки. Позивач посилається, що відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача, тому позивач як іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки. Просить позов задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки, трикімнатну квартиру № 101 в будинку 145 по Салтівському шосе в м. Харкові, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання позивачу права продажу та розпорядження предметом іпотеки в рахунок погашення заборгованості з у розмірі 3170998,78 грн., яка встановлена Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2012, передати предмет іпотеки в управління позивача, стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду письмову заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, провести розгляд справи за його відсутністю.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_1 подав заперечення на позов, в яких посилався, що позивач вводить суд в оману, оскільки було декілька рішень господарських судів про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 банкрутами, спірна квартира була продана на прилюдних торгах в межах ліквідаційної процедури, ОСОБА_4 є третім власником спірної квартири, тобто добросовісним набувачем, спірна квартира є єдиним житлом його родини. Посилався на недоведеність позивачем позовних вимог, на дію мораторію, на пропуск строку позовної давності, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03.06.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № МL 701/341/2008, згідно з яким ОСОБА_3 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 68984,00 доларів США строком до 05.06.2023 (а.с.6).

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 перед ЗАТ «ОТП Банк», 03.06.2008 укладений договір іпотеки (майнова порука) між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_2, предметом іпотеки є трикімнатна квартира № 101 в будинку № 145 по Салтівському шосе в м. Харкові, яка належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2004 (а.с. 11-13).

03.06.2008 до Єдиного реєстру заборон відчуження внесений запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна (а.с.14).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03.06.2015 скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2013 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставою скасування вказаного рішення про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки стало порушення норм процесуального права, а саме, не залучення до участі у справі нового власника квартири ОСОБА_5 (а.с. 59-60).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2013 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у звязку з нововиявленими обставинами. Ухвалою суду встановлено: заявник вважав нововиявленою обставиною те, що на момент предявлення позову до суду позивачу не було відомо, що предмет іпотеки фактично належить не відповідачам, а іншій особі ОСОБА_5 і перехід права власності відбувся в процесі ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_3 без згоди банку як іпотекодержателя (а.с.61).

Згідно договору дарування від 06.09.2012, ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла у дар квартиру № 101 у будинку № 145 по Салтівському шосе у м. Харкові (а.с. 71-72).

Згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2012, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_5 придбала квартиру № 101 у будинку № 145 по Салтівському шосе у м. Харкові (а.с. 68-69).

Згідно договору купівлі-продажу від 07.12.2015, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 придбав квартиру № 101 у будинку № 145 по Салтівському шосе у м. Харкові (а.с. 66-67).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18.04.2017 скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2012 року про задоволення позовних вимог у справі за позовом Ліквідатора фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого ОСОБА_8 до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 про скасування постанов, зобовязання вчинити нотаріальні дії. Вказаним рішенням встановлено, що 18.03.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права іпотекодержателя за договором іпотеки PML-701/341/2008. Підставою скасування рішення місцевого суду є незалучення до участі у справі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що порушило його права як іпотекодержателя (а.с. 127-128).

На підставі наданих доказів, судом встановлено, що позивач в наслідок укладення договору купівлі кредитного портфелю набув права іпотекодержателя за іпотечним договором від 03.06.2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_10 Спірна квартира на час розгляду справи в суді належить ОСОБА_1, який придбав її на підставі угоди купівлі-продажу від 07.12.2015.

Інші докази копії рішень судів (а.с. 15-21, 41-58), надані як позивачем, так і представником відповідача, не є належними доказами по вказаній справі, оскільки отримані шляхом друку з Єдиного державного реєстру судових рішень, тобто з закритими персональними даними (прізвищами, іменами, адресами), з яких можливо однозначно встановити, щодо кого розглядалися судові справи, неможливо.

Намагаючись сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, на виконання положень ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд ухвалою від 30.05.2017 поновив судовий розгляд справи, у тому числі і через відсутність належним чином завірених копій судових рішень. Проте після поновлення розгляду справи вказані судом документи подані не були.

Враховуючи викладене, встановити суму заборгованості, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, недотримання вимог закону під час продажу спірної квартири в процесі ліквідаційної процедури та при купівлі спірної квартири іншими власниками, на чому наполягає в позивач, дійсність іпотеки згідно вимог ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», неможливо.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано суду належних та допустимих доказів.

Крім того судом встановлено, що згідно ч. 1 ст.ст. 33, 39ЗУ «Про іпотеку», право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічні вимоги містить договір іпотеки укладений між сторонами.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 ЗУ «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 6.4. «Позасудове врегулювання» договору іпотеки від 03.06.2008, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання, визначені п. 6.4.1, 6.4.2 договору іпотеки. Положення пункту 6.4. з підпунктами договору, разом з іншими положеннями договору, являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами договору є позасудовим способом захисту, жодних доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених умовами договору для позасудового врегулювання спору, зокрема надсилання іпотечного повідомлення, а також дій, необхідних для реєстрації права власності на предмет іпотеки та подальшої його реалізації від свого імені (п. 6.4), позивач не надав, тому суд дійшов до висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій він посилається на те, що строк позовної давності для позивача закінчився у березні 2014 року. Суд вважає, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 ЗУ «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,58,59,60,88,169,197,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст. 267,512-514, 526,530,543,554,549,550,551,610,612,1046,1048-1050,1052,1054 ЦК України, ст.ст. 23,33,36,37,39 ЗУ «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 Мондей про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.Ю. Скотар