Рішення № 68983515, 15.09.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1605/17

Провадження № 2/185/1869/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 вересня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря Мерцалової Н.В., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 28520 грн. 60 коп. та судові витрати по справі у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20 грудня 2012 року між банком та ОСОБА_2 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Відповідачем було отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 9231 грн. 20 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, тарифами складають між нею та банком кредитний договір.

Банк свої зобовязання по наданню кредиту виконав в повному обсязі. Однак, ОСОБА_2 не виконала належним чином умови Генеральної угоди і станом на 16 лютого 2017 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 28520 грн. 60 коп., з яких 8822.43 грн. - заборгованість за кредитом; 6397.74 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9880.92 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3419.51 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по справі.

10 травня 2017 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло письмове заперечення на позов, в якому вона зазначила, що доводи викладенні у позовній заяві є безпідставними, тому позовні вимоги вона не визнає у повному обсязі. Крім того, цього ж числа нею було подано заяву, в якій вона просить застосувати до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» наслідки пропуску позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі, щодо заперечень відповідачки зазначив, що вони є необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на письмові заперечення надані відповідачкою, також просили застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що 20 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (арк.с.9-15).

Зазначеною угодою сторони погодили реструктуризацію боргу за раніше укладеними між ними кредитними договорами, а саме № DNH4KP88120380 від 15 лютого 2006 року, № DNH4KP88120381 від 15 лютого 2006 року та № SAMDN34000006083415 від 06 березня 2006 року.

Підписання зазначеної угоди не є рішенням Банку про анулювання заборгованості Позичальника.

Відповідно до п.2.1 зазначеної угоди - Банк надав Позичальнику строковий кредит у сумі 9231 грн. 21 коп. на строк 60 місяців, а саме з 20 грудня 2012 року по 31 грудня 2017 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, в обмін на зобовязання Позичальника повернути кредит, сплати відсотки розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у зазначенні в заяві, Умов та правил строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 235 грн. 67 коп. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, а також інших платежів у відповідності до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31 грудня 2017 року.

Датою укладення кредитного договору є дата підписання зазначеної Генеральної угоди, а саме 20 грудня 2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідач була ознайомлена із вищезазначеною угодою та Умовами і правилами. Своїм підписом (арк.с.9 зворотній бік) вона підтвердила факт надання їй інформації у повному обсязі про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином відповідач підтвердила свою згоду на укладення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Договір було укладено у належній письмовій формі.

Крім того, судом встановлено, що при укладанні Генеральної угоди сторони уклали договір про приєднання, керуючись ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак відповідач порушила взяті на себе зобовязання по виконанню Генеральної угоди та перестала належним чином сплачувати борг, внаслідок чого станом на 16 лютого 2017 року має заборгованість у розмірі 28520 грн. 60 коп., з яких 8822.43 грн. - заборгованість за кредитом; 6397.74 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9880.92 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3419.51 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди, що підтверджується розрахунком заборгованості (акр.с.6),

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.629 ЦК України.

Також відповідач порушила зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту, тому позивач має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Заява відповідача щодо застосування до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» наслідків пропуску позовної давності не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252- 255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з умов Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20 грудня 2012року, кредитні кошти були надані позичальнику ОСОБА_2 на строк 60 місяців, а саме з 20 грудня 2012 року по 31 грудня 2017 року та погашення заборгованості за кредитом необхідно здійснювати з «1» по «25» число кожного місяця у порядку та розмірах, визначених зазначеною угодою.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами Генеральної угоди погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Враховуючи те, що з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду у лютому 2017 року, тобто в межах позовної давності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування позовної давності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 28520 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено судові витрати у розмірі 1600 грн., понесені позивачем при подачі позовної заяви і які підтверджуються платіжним дорученням (арк.с.1)

Керуючись ст. ст.10, 60, 212 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн.2125521403) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 грудня 2012 року в сумі 28520.60 гривень, яка складається з наступного:

8822.43 грн. - заборгованість за кредитом;

6397.74 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

9880.92 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

3419.51 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі 1600.00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: В.О. Головін