Ухвала суду № 68980863, 15.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 вересня 2017 року м. Київ К/800/30523/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Штульман І.В., перевіривши касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «ОСАН» про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Приватного підприємства «ОСАН» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у 2016 році.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХII щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому підстав для притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності немає.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що Приватним підприємством «ОСАН» протягом січня-грудня 2016 року до центру зайнятості щомісячно подавалася інформація про наявність вільних робочих місць шляхом направлення звітів за формою № 3-ПН. Докази того, що до відповідача звертались особи з обмеженими можливостями з питань працевлаштування і їм було відмовлено у прийнятті на роботу, в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, Приватним підприємством «ОСАН» самостійно здійснювався пошук та прийняття на роботу інвалідів, що підтверджується відповідними наказами.

Оскільки відповідач вживав усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення адміністративно-господарського правопорушення, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, тощо.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є правильними.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України у даній категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтею 211, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «ОСАН» про стягнення заборгованості.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Штульман