Ухвала суду № 68980490, 18.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2017 року м. Київ К/800/30863/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Мойсюка М.І., Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Дружківці Донецької області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії УПФУ в м. Дружківці Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 07 червня 2016 року № 18-57-1063 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано норми статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ в м. Дружківці Донецької області та отримує з 06 травня 2003 року пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90 % заробітної плати прокурора відділу Генеральної прокуратури України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» затверджено, зокрема, нові схеми посадових окладів працівників прокуратури. Так, з 01 грудня 2015 року відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

05 липня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до УПФУ в м. Дружківці Донецької області із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 року та довідки Прокуратури Донецької області від 07 червня 2016 року № 18-57-1063.

Рішенням від 07 липня 2016 року за № 164650 року відповідач відмовив в проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і призначені раніше пенсії не перераховуються.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набув чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (22 червня 2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно із частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що вказані зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

На час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено умов і підстав перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не свідчить про неправомірність дій відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом рішення «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, суди правильно вважали, що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук М.І. Мойсюк І.В. Штульман