Ухвала суду № 68980117, 20.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3159/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрія Олександровича, треті особи філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, комунальне підприємство «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Державна реєстраційна служба України в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання протиправним і скасування рішення, скасування запису щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенко А.О. про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017р. №35056413, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №20265830 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1, за ПАТ «Перший Український Міжнародний банк».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2017р. провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України та роз'яснено позивачу, що даний спір має вирішуватися судом за правилами цивільного процесуального законодавства України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 16.08.2017р. скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильних дій суду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність реалізації права позивача на захист в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень про оскарження рішення останнього з підстав не дотримання ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України, відповідно до якої це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Предметом спору є оскарження ОСОБА_1 рішення державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенко А.О. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017р. №35056413 щодо державної реєстрації ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1.

За висновком суду першої інстанції, у даній справі спірні правовідносини пов'язані із цивільно-правовою угодою та стосуються права власності на спірне нерухоме майно, тобто цивільного права, відтак, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу.

Поряд із цим, у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує, серед іншого, недотриманням реєстратором, при вчиненні відповідної реєстраційної дії, вимог статей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», щодо перевірки наявності/відсутності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, що є підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, позивач посилалася на те, що 15.02.2017р., на підставі постанови державного виконавця Київського відділу ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кіптікова І.О. від 15.02.2017р., у Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1) у формі арешту, номер запису про обтяження 20265470.

Тобто, доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мав права прийняти спірне рішення, оскільки на момент проведення державної реєстрації існувала підстава для відмови в реєстрації, визначена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Даний спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень про оскарження рішення останнього з підстав не дотримання процедури його прийняття і має публічно-правовий характер та за характером підпадає під дію статті 17 КАС України. Предметом спору є виключно правовідносини, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими прийнятими на його підставі нормативно-правовими актами, якими передбачені умови, підстави та порядок (процедура) дій державного реєстратора при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень.

А відтак, колегія суддів доходить висновку, що у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Аналогічну правову позицію в подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом України в постанові від 25.04.2017р. справа № 21-3197а16.

Щодо посилань суду першої інстанції на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016р. №826/4858/15, то вони безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано.

Тобто, правовідносини, що виникли у даній справі, є відмінними від тих, які мають місце у справі, за якою Верховний Суд України прийняв згадане рішення, а тому посилання на нього суду першої інстанції є необґрунтованим.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмету спірних правовідносин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі та зазначає, що у даній справі дослідженню підлягають виключно рішення та дії відповідача як суб'єкта владних повноважень.

А відтак, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу в порушення пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції від 16 серпня 2017 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст.199 ч.1 п.3, 204 ч.1 п.4, 206, 211 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрія Олександровича про визнання протиправним і скасування рішення, скасування запису щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 20.09.2017р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Джабурія О.В.

Шляхтицький О.І.