Ухвала суду № 68980090, 13.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Довгої О.І., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, Начальника Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Личаківського ВДВС м. Львова, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, Начальника Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Личаківського ВДВС м. Львова, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про:

- відкриття провадження у справі щодо невиконання виконавчого провадження №6-а-1/2011 Державної виконавчої служби у Львівській області, Державної виконавчої служби Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції;

- накладення штрафу у розмірі 10-30 мінімальних заробітних плат після встановлення невиконання рішення Державної виконавчої служби у Львівській області, Державної виконавчої служби Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на начальників відповідних підрозділів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у даній справі;

- відкриття провадження щодо невиконання рішення суду та виконавчого листа №6-а-1/2011, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 02.12.2010 року;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.04.2017 року ВП №42074934;

- зобов'язання відділу примусового виконання рішень Личаківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів направити виконавчий лист №6-а-1/2011, виданий 08.11.2012 року в Державну виконавчу службу у Львівській області для подальшого виконання судового рішення;

- зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання окремої ухвали ЛААС від 12.10.2016 року та рішення по справі №813/4463/16 після остаточного рішення по даній справі згідно ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України;

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного державного виконавця відділу примусового виконання, керівництва Державної виконавчої служби у Львівській області, начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень Личаківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів та відреагувати окремою ухвалою;

- зобов'язання відповідачів зробити індексацію боргу у зв'язку з довготривалим невиконанням судового рішення і збільшенням мінімальної заробітної плати в державі;

- зобов'язання відповідачів відновити виконавче провадження ВП №35198945, ВП №42074934;

- зобов'язання відповідачів зробити оцінку половини 1/3 житлових приміщень майна боржника за адресою АДРЕСА_1, знайти інше майно, кошти, частки бізнесу, земель, нерухомості, транспортних засобів тощо боржника для повернення боргу;

- стягнення 15 тисяч моральної шкоди з відповідачів сумарно.

Під час розгляду справи 17.05.2017 року позивачем подано до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову шляхом:

- заборони начальнику відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, начальнику відділу примусового виконання рішень Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова вчиняти примусові дії щодо стягувача ОСОБА_1 про оплату боргу боржника ОСОБА_2 за державу Україну, половину суми від 100 мінімальних заробітних плат та інші оплати;

- зупинення до остаточного рішення у даній справі і до повного виконання даних виконавчих проваджень ВП №35198945, ВП №42074934 Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова закривати виконавчі провадження з метою відновлення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» ст.51 п.1;

- зупинення дії постанов Відділу примусового виконання рішень Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова, начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про повернення виконавчих проваджень до повного виконання рішення суду;

- зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова відновити виконавчі дії щодо виконавчих проваджень ВП №35198945, ВП №42074934;

- заборони Личаківському відділу Державної виконавчої служби м. Львова знімати арешт з арештованого майна боржника - квартири по АДРЕСА_1.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що у випадку незабезпечення позову буде неможливим виконати судове рішення через невиконання відповідачами рішень Вищого адміністративного суду України та інших судів України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково: зупинено дію постанови Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №42074934 від 07.04.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу - до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що оскільки рішення ВАСУ та інших судів України не виконані відповідачами, то слід забезпечити позов, оскільки існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача згідно ст.117 КАСУ до ухвалення рішення в адміністративній справі по суті.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що у Личаківському відділі державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №42074934 з виконання виконавчого листа №6-а-1/2011, виданого 08.11.2012 року Шевченківським районним судом м. Львова, про накладення штрафу на голову міської ради м. Винники ОСОБА_2 в розмірі ста мінімальних заробітних плат за невиконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міської ради м. Винники про відшкодування моральної шкоди, зобов'язання до вчинення дій. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного бюджету України.

Згідно постанови державного виконавця ВП №35198945 від 06.12.2012 року на майно боржника - голову міської ради м.Винники ОСОБА_2 накладено арешт.

07.04.2017 року державний виконавець виніс постанову ВП №42074934 про повернення виконавчого документа стягувачу та роз'яснив право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом встановлених законом строків. Виконавчий документ повернуто стягувачу ОСОБА_1на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 відмовилася залишити за собою майно боржника ОСОБА_2 (1/3 частки квартири АДРЕСА_2 - Винники), що не реалізоване під час виконання рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем встановлено відсутність будь - якого іншого належного боржнику ОСОБА_2 майна, на яке можливо звернути стягнення, тому, у випадку вибуття майна боржника ОСОБА_2 - 1/3 частки квартири по АДРЕСА_1, вимоги стягувача ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження ВП №42074934 залишаться незадоволеними.

Виходячи з цього, суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов до цілком вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії рішення державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №42074934 від 07.04.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відмовляючи у застосуванні решти заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку має місце непов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову та їх неспівмірність і невідповідність заявленим позивачем вимогам.

Способи, в які позивач просить суд забезпечити адміністративний позов - такі як: заборона відповідачам вчиняти примусові дії щодо стягувача ОСОБА_1 про оплату боргу боржника ОСОБА_2 за державу Україну, зупинення закриття виконавчих проваджень ВП №35198945 та ВП №42074934, заборона знімати арешт з арештованого майна боржника: квартири по АДРЕСА_1 - не відповідають змісту заявлених позовних вимог. Тобто, вони не пов'язані з предметом спору, який полягає, зокрема, у визначенні правомірності чи неправомірності дій/бездіяльності відповідачів щодо виконання виконавчого провадження ВП №42074934 з виконання виконавчого листа №6-а-1/2011; визнання протиправною та скасування постанови ВП №42074934 від 07.04.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов'язання вчинити дії, а саме: направити виконавчий лист №6-а-1/2011, виданий 08.11.2012 року, в Державну виконавчу службу у Львівській області; зробити індексацію боргу; відновити виконавчі провадження ВП №35198945 та ВП №42074934.

Крім цього, така форма забезпечення позову як зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень може застосовуватися лише у разі наявності ознак його протиправності, тобто при його оскарженні. Втім, у межах даного спору відсутні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування будь-яких рішень (постанов) державного виконавця у межах виконавчого провадження ВП №35198945. Предметом позову є, зокрема, рішення та дії/бездіяльність державного виконавця з виконання виконавчого листа №6-а-1/2011у виконавчому провадженні ВП №42074934.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд не може заборонити Личаківському відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області знімати арешт з арештованого майна боржника - квартири по АДРЕСА_1 оскільки такий арешт накладено у виконавчому провадженні ВП №35198945, рішення та дії щодо якого не є предметом оскарження у даній справі.

Крім того, Законом України «Про виконавче провадження», як в редакції від 21.04.1999 року №606-XIV, так і в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII, не передбачено такої форми рішення державного виконавця, як постанова про закриття виконавчого провадження.

Такі способи забезпечення адміністративного позову, як зобов'язання вчинити дії (як заявляє позивач - зобов'язання відповідачів відновити виконавчі дії щодо виконавчих проваджень ВП №35198945, ВП №42074934), процесуальним законом не передбачені. До того ж, з аналізу ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII слідує, що підставою для відновлення виконавчого провадження є визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу. Тобто правовим наслідком скасування судом постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є обов'язок виконавця відновити виконавче провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає такі висновки обґрунтованими, такими, що зроблені з належним з'ясуванням обставин питання про забезпечення позову.

Враховуючи вимогу ст.ст. 117, 118 КАС України щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, апеляційний суд зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчинити певні дії.

Таким чином, враховуючи предмет позову, обставини заявленого клопотання, зміст інституту забезпечення позову та мету вжиття відповідних заходів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні заходи повинні стосуватись предмету позову.

Апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (далі - Постанова).

Згідно ч. 2 п.17 Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що про те захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відтак, аналіз норм чинного законодавства та судової практики свідчить, що заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 69-72 КАС України. При цьому обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта вчиняти дії може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини щодо забезпечення позову та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 813/4463/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Постанова складена в повному обсязі 20.09.2017 року