Ухвала суду № 68980043, 19.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства культури України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року у справі за позовом Національного університету “Львівська політехніка” до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИЛА :

На розгляд суду надійшла позовна заява Національного університету “Львівська політехніка” до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким вимагається від Національного університету “Львівська політехніка” та ТОВ БРП “ТЕХНОБУД” зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єкті будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_1 – ОСОБА_2Засядька для працівників університету”.

24 липня 2017 року представником позивача до Львівського окружного адміністративного суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд:

-зупинити дію припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким зупинено проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єкті будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_1 – ОСОБА_2Засядька для працівників університету”, до набрання постановою суду в адміністративній справі законної сили.

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року заяву – задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що земельна ділянка на розі вул. ОСОБА_1 - ОСОБА_2 Засядька на якій Позивачем проводяться будівельні роботи, розташована в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311), в межах охоронної (буферної) зони об’єкту «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та в безпосередній близькості до пам’ятки архітектури місцевого значення - будинку 1929 р. на вул. Бой-Желенського, 14 (рішення Львівського облвиконкому від 13.12.1991 № 671, охорон. № 2029).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що за наведених обставин та із врахуванням доводів заявленого клопотання та достатності його обгрунтування суд приходить до висновку, що без вжиття заходів забезпечення позову для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, тому заявлене клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

На розгляд суду надійшла позовна заява Національного університету “Львівська політехніка” до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким вимагається від Національного університету “Львівська політехніка” та ТОВ БРП “ТЕХНОБУД” зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єкті будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_1 – ОСОБА_2Засядька для працівників університету”.

24 липня 2017 року представником позивача до Львівського окружного адміністративного суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд:

- зупинити дію припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким зупинено проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єкті будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_1 – ОСОБА_2Засядька для працівників університету”, до набрання постановою суду в адміністративній справі законної сили.

Подане клопотання представник позивача мотивує тим, що припис №10/10/74-17 від 01.07.2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, який виданий Міністерством культури України, містить очевидні ознаки протиправності та вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову позивачу для відновлення своїх прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В обґрунтування цього зазначає, що Міністерство культури України винесло припис від 01.07.2017 року з порушенням п.18 ч.2 ст.5 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, якою воно керувалося при винесенні припису, оскільки не має повноважень виносити приписи щодо пам’яток місцевого значення, а тільки щодо пам’яток національного значення. До того ж, будинок на вул. Бой-Желенського, 14 (в приписі від 01.07.2017 року помилково вказано номер 15) у м. Львові не належить ні до пам’яток національного значення, ні до пам’яток місцевого значення в розумінні ст. 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, а тому щодо цього будинку не можуть виноситися приписи стосовно його охорони, як це передбачено п.18 ч. 2 ст. 5, п.14 ч.1 ст. 6, п.9 ч.2 ст. 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Крім того, ні в акті обстеження, ні в приписі від 01.07.2017 року не наведено та не зафіксовано жодних обставин, які б вказували на загрозу будинку на вул. Бой-Желенського, 14 у м. Львові, в безпосередній близькості до якого проводяться будівельні роботи.

Також представник позивача звертає увагу на те, що зазначеними законодавчими нормами передбачено “припинення” робіт, а не “зупинення” робіт – як вказано у Приписі від 01.07.2017 року. Крім цього в акті обстеження та приписі від 01.07.2017 року зазначено, що будівництво проводиться в історичному ареалі. Однак, як стверджує представник позивача, межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому законодавством порядку.

В попередньому судовому засіданні 26.07.2017 року представник позивача клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підтримала у повному обсязі.

Предметом позовних вимог у даній справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування припису № 10/10/74-17 від 01.07.2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, який виданий Міністерством культури України.

Позивач – Національний Університет “Львівська політехніка” - є замовником об’єкта будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_1 – ОСОБА_2Засядька для працівників університету”, а ТзОВ БРП “Технобуд” - підрядником.

Як зазначено в адміністративному позові, 11.07.2017 року на адресу Національного університету “Львівська політехніка” надійшов припис Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, (далі – припис від 01.07.2017 року) та акт обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова (далі – акт обстеження).

Відповідно до припису від 01.07.2017 року Міністерство культури України з посиланням на порушення вимог ч. 3 ст. 32, ст. 35 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про охорону культурної спадщини” і Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495, зобов’язало Національний Університет “Львівська політехніка” та ТзОВ БРП “Технобуд” негайно зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об’єкті будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_1 – ОСОБА_2Засядька для працівників університету”, які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року № 1311), в межах охоронної (буферної) зони об’єкту “Архітектурний ансамбль історичного центра Львова”, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, та в безпосередній близькості до пам’ятки архітектури місцевого значення – будинку 1929 року на вул. Бой-Желенського, 15 (рішення Львівського облвиконкому від 13.12.1991 року № 671, охорон. № 2020), як таких, що ведуться без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України).

Аналізуючи приписи законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про необґрунтованість клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з врахуванням такого.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства (надалі – КАС України), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1)зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2)заборони вчиняти певні дії.

У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” № 2 від 06.03.2008 року, Пленум надав роз’яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльністі суб’єкта владних повноважень.

З припису ч.1 ст.117 КАС України вбачається, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

1)існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2)захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

3)наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

З аналізу даної норми права вбачаються чотири окремі підстави для забезпечення позову:

- очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення права та інтересів позивача;

- неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів;

- якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно, тощо;

-очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Суд не погоджується з твердженням представника позивача про те, внаслідок припинення робіт на об’єкті будівництва “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вулиць І.ОСОБА_3Засядька для працівників університету”, позивач як замовник зобов’язаний виконати заходи передбачені Положенням консервації та розконсервації об'єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 21.10.2005 №2 (далі - Положення).

Суд керуючись статтею 117 Кодексу прийшов до необгрунтованого висновку, що позивачу приписом Міністерства про зупинення робіт буде завдано значних матеріальних збитків, разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що при винесенні припису Міністерством були дотриманні норми чинного законодавства; позивач розпочав будівництво без одержання відповідних погоджень та дозволів, які визначенні законодавством у сфері охорони культурної спадщини, продовження робіт на об’єкті будівництва завдасть значної шкоди історичному ареалу міста Львова (знищення культурного шару), яку не неможливо буде усунути навіть з залученням значних матеріальних ресурсів.

Крім того, земельна ділянка на розі вул. ОСОБА_1 - ОСОБА_2 Засядька на якій позивачем проводяться будівельні роботи, розташована в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311), в межах охоронної (буферної) зони об’єкту «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та в безпосередній близькості до пам’ятки архітектури місцевого значення - будинку 1929 р. на вул. Бой-Желенського, 14 (рішення Львівського облвиконкому від 13.12.1991 № 671, охорон. № 2029).

Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 495 (далі - Положення) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини

Відповідно до пунктів 17, 18 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить:

- надання дозволів на проведення робіт на пам’ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць:

видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам’яток національного значення, припинення робіт на цих пам’ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них.

Згідно із підпунктом 57 пункту 4 Положення Міністерство відповідно до покладених на нього завдань:

видає розпорядження і приписи щодо охорони пам’яток

національного значення, припинення робіт на таких пам’ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до підпункту 67 пункту 4 Положення Міністерство видає дозволи на:

проведення робіт на пам’ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охорошованих археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

Як вбачається з вищевикладеного:

об’єкт будівництва знаходиться в історичному ареалі міста Львова;

позивачем не було отримано відповідного дозволу на проведення робіт у Міністерстві;

Міністерство відповідно до пункту 18 частини другої статті 5 Закону видало приписів щодо припинення робіт в історичному ареалі міста Львова у зв’язку з тим, що ці роботи здійснюються за відсутності дозволу виданого Міністерством.

Крім того, відповідно до статті 30 Закону органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, за наведених обставин та із врахуванням доводів заявленого клопотання та достатності його обґрунтування колегія суддів приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову для відновлення своїх прав позивачу не буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, тому заявлене клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ч. 3 160 ст. 195, 196, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства культури України – задовольнити.

ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року у справі № 813/2641/17 – скасувати та в задоволенні заяви Національного університету “Львівська політехніка ” про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_4