Ухвала суду № 68979731, 14.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4938/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус коммодітіз» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ГУ ДФС в м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Віртус коммодітіз» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень та вересень 2016 року, за результатами якої було складено Акт № 320/26-15-14-04-01/39364245 від 29.12.2016 (далі - Акт перевірки) (а.с. 75-253, Том I, а.с. 1-24 Том II).

Вказаним Актом встановлено порушення позивачем п.п.185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, .201.1 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2016 року на 7 973 787 грн, за серпень 2016 року на 3 535 094 грн, за вересень 2016 року на 210 343 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) у вересні 2016 року на суму 3 171 562 грн.

На підставі Акта перевірки № 320/26-15-14-04-01/39364245 від 29.12.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.01.2017:

- №0003551404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2016 року на суму 7 540 094,00 грн, за серпень 2016 року на суму 3 535 094 грн та визначено штрафні санкції у розмірі 1 885 023 грн за липень 2016 року, у розмірі 883 773 грн 50 коп. за серпень 2016 року (а.с. 68 Том I);

- №0003571404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 3 171 562 грн (а.с. 69 Том I).

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, вказані податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 6662/6/99-99-11010125 залишені без змін.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про фактичне здійснення позивачем господарських операцій, належним чином оформлених первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

За правилами частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, вказані обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини справи.

Між позивачем (покупець) і ТОВ «Грін Лайт-М» (постачальник) укладено наступні договори купівлі-продажу: №05/07-16-11 від 05.07.2016 з додатковими угодами №№1-23, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 5, 6 класу врожаю 2016 року; №08/07-16-1 від 08.07.2016 з додатковими угодами №№ 1-5, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ячмінь врожаю 2016 року; №15/07-16-7 від 15.07.2016 з додатковими угодами № 1, 2 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 3 класу врожаю 2016 року (а.с.32-81 Том II).

Виконання умов вищенаведених договорів з поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями наступних документів: видаткові накладні (а.с.82-154 Том II), рахунки-фактури (а.с.137-211 Том IX), платіжні доручення (а.с.155-220 Том II), оборотно-сальдові відомості (а.с.90-92 Том XI), товарно-транспортні накладні (а.с.63-297 Том VI).

В наданих товарно-транспортних накладних зазначено, що поставка товару відбувалася на склади, визначені в додаткових угодах до вищевказаних договорів, а саме: ТОВ «Варварівський зерновий комплекс» (м. Миколаїв, вул. А.Макарова, 31), ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» (м. Маріуполь, проспект Луніна 50), ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 122), ТОВ «Деметра-Два» (м. Миколаїв, вул. Турбінна 15а).

Аналіз зазначених вище первинних бухгалтерських, податкових, перевізних та розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Грін Лайт-М», дає змогу дійти висновку про те, що:

1) за договором №05/07-16-11 від 05.07.2016 ТОВ «Грін Лайт-М» була поставлена пшениця 5 класу: в період з 09.07.2016-20.07.2016 на зерновий склад ТОВ «Варварівський зерновий комплекс» у кількості 477,822 тони; в період з 09.07.2016-09.08.2016 на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» у кількості 1434,35 тон; в період 06.07-20.07.2016 пшениця 6 класу на зерновий склад ТОВ «Деметра-Два» у кількості 2383,5 тон; в період з 11.07.2016-13.07.2016 на зерновий склад ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» у кількості 267,951 тон; в період 10.07.2016-06.08.2016 на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» у кількості 154,69 тон.;

2) за договором №08/07-16-1 від 08.07.2016 ТОВ «Грін Лайт-М» було поставлено ячмінь в період 09.07.2016-05.08.2016 на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» у кількості 801,4 т.;

3) за договором №15/07-16-7 від 15.07.2016 ТОВ «Грін Лайт-М» було поставлено пшеницю 3-го класу в період 03.08.2016-07.08.2016 на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» у кількості 353,65 тон.

Між позивачем та ТОВ «Нік-Ойл» укладено договори купівлі-продажу №23/07-16-1 від 23.07.2016 з додатковими угодами №№1-5 на поставку пшениці 3 класу врожаю 2016; №13/07-16-2 від 13.07.2016 з додатковими угодами №№1-49 на поставку пшениці врожаю 2016 року; №13/07-16-3 від 13.07.2016 з додатковими угодами №№1-26 на поставку ячменю врожаю 2016 року (а.с.222-250 Том II, а.с.1-56 Том III).

Виконання умов вищенаведених договорів з поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями наступних документів: видаткові накладні (а.с.57-144 Том III), рахунки-фактури (а.с.211-250 Том IX), платіжні доручення (а.с.145-221 Том III), оборотно-сальдові відомості (а.с.93-95 Том XI), товарно-транспортні накладні (а.с.1-222 Том VII).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що поставка товару відбувалася на склади, визначені в додаткових угодах до вищевказаних договорів, а саме: ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Маріупольський млинкомбінат».

При цьому, посилання апелянта в Акті перевірки на ті обставини, що ТОВ «Нік-Ойл» не могло здійснювати поставки позивачу вказаного вище товару в зв'язку з відсутністю джерела походження такого товару, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до договорів купівлі продажу №1007-1 від 10.07.2016 та №1007-2 від 10.07.2016 (а.с.5-8 Том X) ТОВ «Нік-Ойл» придбано у Приватного сільськогосподарського підприємства «Родіна» 2000 тон пшениці та 1000 тон ячменю.

Аналіз зазначених вище первинних бухгалтерських, податкових, перевізних та розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Нік-Ойл», дає змогу дійти висновку про те, що:

1) за договором №23/07-16-1 від 23.07.2016 ТОВ «Нік-Ойл» поставлено пшеницю 3-го класу в період з 24.07.2016-04.08.2016 на зерновий склад ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» в кількості 343,24 тони; пшеницю 5 класу у кількості 426,218 тон в період 27.07-10.08.2016; пшеницю 6 класу в кількості 863,22 тони в період 20.07.2016-04.08.2016;

2) за договором №13/07-16-2 від 13.07.2016 ТОВ «Нік-Ойл» поставлено на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» пшеницю 5 класу у кількості 2336,82 тони в період 14.07.2016-18.08.2016 та пшеницю 6 класу у кількості 397,72 тони в період 14.07.2016-13.08.2016.

3) за договором №13/07-16-3 від 13.07.2016 ТОВ «Нік-Ойл» поставлено ячмінь у кількості 1358,7 тон в період 13.07.2016-13.08.2016 на ТОВ «Маріупольський млинкомбінат».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Фірма «Сан» укладено Договір купівлі-продажу №05/07-16-8 від 05.07.2016 з додатковими угодами №№1-12 на поставку пшениці 5, 6 класів врожаю 2016 року (а.с.1-17 Том IV).

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи копіями наступних документів: видаткові накладні (а.с.18-57 Том IV), платіжні доручення (а.с.58-96 Том IV), оборотно-сальдові відомості (а.с.96-97 Том XI), товарно-транспортні накладні (а.с.223-250 Том VII, а.с.1-77 Том VIII).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що поставка товару відбувалася на склади, визначені в додаткових угодах до вищевказаних договорів, а саме: на ТОВ «Варварівський зерновий комплекс», ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Деметра-Два».

Посилання апелянта в Акті перевірки на те, що ТОВ «Фірма «Сан» не мало змоги здійснювати поставку вказаного вище товару в зв'язку з відсутністю джерела походження такого товару, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідно до договору купівлі продажу №060616/1, ТОВ «Фірма «Сан» придбано у ФГ «Деметра-2011» пшеницю 4-6 класів врожаю 2016 року в кількості 5000 тон (а.с.37-39 Том X).

У свою чергу, наявність у ФГ «Деметра-2011» посівних площ підтверджується копією Довідки ф.4-сг Державного статистичного спостереження, яка наявна в матеріалах справи (а.с.40-43 Том X).

Аналіз зазначених вище первинних бухгалтерських, податкових, перевізних та розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Фірма «Сан», дає змогу дійти висновку про те, що ТОВ «Фірма «Сан» було здійснено:

1) поставку пшениці 5 класу на зерновий склад ТОВ «Варварівський зерновий комплекс» в кількості 283,69 тон в період 09.07.2016-12.07.2016; пшениці 6 класу у кількості 47,17 тон 10.07.2016.

2) на зерновий склад ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» у кількості 72,4 тони в період 09.07.2016-13.07.2016; у кількості 1218,989 тон в період 05.07.2016-14.07.2016;

3) на зерновий склад ТОВ «Деметра-Два» у кількості 1068,98 тон в період 05.07.- 07.07.2016.

Також, як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Ауріс Трейд» укладено: договір купівлі-продажу №20/07-16-3 від 20.07.2016 з додатковими угодами №1-47 на поставку пшениці 5, 6 класу врожаю 2016 року; договір купівлі-продажу №29/07-16-4 від 29.07.2016 з додатковими угодами №№1-10 на поставку пшениці 3го класу; договір купівлі-продажу №18/07-16-1 від 18.07.2016 з додатковими угодами №№1-8 на поставку ячменю врожаю 2016 року (а.с. 97-184 Том IV).

Виконання умов вказаних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи копіями наступних документів: видаткові накладні (а.с.185-240 Том IV), платіжні доручення (а.с.241-250 Том IV; а.с.1-39 Том V), оборотно-сальдові відомості (а.с.98-101 Том XX), товарно-транспортні накладні (а.с.78-232 Том VIII).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що поставка товару відбувалася на склади, що визначені в додаткових угодах до вищевказаних договорів, а саме: ТОВ «Варварівський зерновий комплекс», ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», ТОВ «Деметра-Два», ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на те, що ТОВ «Ауріс Трейд» не могло здійснювати поставки позивачу вказаного вище товару в зв'язку з відсутністю джерела походження такого товару, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до договору поставки №16/06-2016 та специфікацій №1-7 до нього, ТОВ «Ауріс Трейд» було придбано у ПП «БАЯ» ячмінь та пшеницю 2016 року врожаю в загальній кількості 4000 тон +/- 10% (а.с.22-36 Том X).

У свою чергу, наявність у ПП «Бая» посівних площ підтверджується копією Довідки ф.4-сг Державного статистичного спостереження, яка наявна в матеріалах справи (а.с.32-36 Том X).

Аналіз зазначених вище первинних бухгалтерських, податкових, перевізних та розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ауріс Трейд», дає змогу дійти висновку про те, що ТОВ «Ауріс Трейд» було здійснено поставку:

1) пшениці 5 класу 09.09.2016 на зерновий склад ТОВ «Варварівський зерновий комплекс» у кількості 21,37 тони;

2) на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» у кількості 1044,48 тон в період 27.07.2016-09.08.2016; пшениці 6 класу в період 30.07-02.08.2016 у кількості 95,72 тон;

3) 13.09.2016 на зерновий склад ТОВ «Деметра-Два» у кількості 35,68 тон;

4) на зерновий склад ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» у кількості 95,72 тон в період 30.07.2016-02.08.2016.

Також, між позивачем та ТОВ «Венди-Юг» укладено договір купівлі-продажу №21/09-16-1 від 21.09.2016 з додатковою угодою № 1 на поставку кукурудзи врожаю 2016 року та договір купівлі-продажу №05/07-16-10 від 05.07.2016 з додатковими угодами № 1-54 про поставку пшениці 5, 6 класу врожаю 2016 року (а.с.40-50, 53-111 Том V).

Виконання умов вищенаведеного договору з поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями наступних документів: видаткові накладні (а.с.112-162 том 5), платіжні доручення (а.с.163-198 Том V), оборотно-сальдові відомості (а.с.102-104 том XI), товарно-транспортні накладні (а.с.233-250 Том VIII, а.с.1-62 Том IX).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що поставка товару відбувалась на склади, що визначені в додаткових угодах до вищевказаних договорів, а саме: ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Варварівський зерновий комплекс», ТОВ «Деметра-Два».

На підтвердження товарності господарських взаємовідносин з ТОВ «Венди-Юг» позивачем також надано до матеріалів справи рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 у справі №915/39/17 за позовом ТОВ «Венди - ЮГ» до ТОВ «Віртус коммодітіз» про стягнення заборгованості в сумі 1 427 934 грн 40 коп. (а.с.40-50 Том V).

При розгляді вищенаведеної справи Господарським судом Миколаївської області встановлено факт поставки товару за договором купівлі-продажу № 05/07-16-10 від 05.07.2016.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання апелянта в Акті перевірки на те, що ТОВ «Венди-Юг» не могло здійснювати поставки позивачу вказаного вище товару в зв'язку з відсутністю джерела походження такого товару, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до договорів купівлі-продажу №240616/1 від 24.06.2016, №250716/1 від 25.07.2016, №080916/1 від 08.09.2016 (а.с.9-15 Том X) ТОВ «Венди-Юг» придбано у ФГ «Рисовод» кукурудзу та пшеницю 2016 року врожаю в загальній кількості 8500 тон (а.с. 9-17 Том X).

У свою чергу, наявність у ФГ «Рисовод» посівних площ підтверджується копією Довідки ф.4-сг Державного статистичного спостереження, яка наявна в матеріалах справи (а.с.18-21 Том X).

Аналіз зазначених вище первинних бухгалтерських, податкових, перевізних та розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Венди-Юг», дає змогу дійти висновку про те, що:

1) на виконання умов договору №21/09-16-1 від 21.09.2016 ТОВ «Венди - Юг» було здійснено поставку кукурудзи у кількості 49,691 тон в період 21.09.2016-22.09.2016, у кількості 186,035 тон в період з 15.09.2016-22.09.2016, у кількості 677,728 тон в період з 07.07.2016-19.09.2016 на зерновий склад ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», що розташований за адресою м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 122;

2) на виконання умов договору №05/07-16-10 від 05.07.2016 ТОВ «Венди - Юг» було здійснено поставку пшениці 5 класу на зерновий склад ТОВ «Варварівський зерновий комплекс», розташований за адресою м. Миколаїв, вул. А.Макарова, 31 у кількості 477,144 тони в період 11.07.2016-16.09.2016, пшениця 6 класу на цей же зерновий склад 31 10.07.2016 року у кількості 70,65 тон.

3) на зерновий склад ТОВ «Деметра-Два», що розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15 пшениці у кількості 570,5 тон в період 06.07-13.09.2016.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Крео-Ойл» укладено договір купівлі-продажу №15/08-16-1 від 15.08.2016 ячменю врожаю 2016 року, договір купівлі-продажу №13/09-16-2 від 13.09.2016 пшениці врожаю 2016 року, договір купівлі-продажу 10/08-16-1 від 15.08.2016 на поставку пшениці 3 класу врожаю 2016 року (а.с.200-240 Том V).

В підтвердження виконання умов вищенаведених договорів, позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних документів: видаткові накладні (а.с.241-268 Том V), платіжні доручення (а.с.269-288 Том V), оборотно-сальдові відомості (а.с.105-109 Том XI), товарно-транспортні накладні (а.с.64-132 Том IX).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що поставка товару відбувалася на склади, що визначені в додаткових угодах до вищевказаних договорів, а саме: на ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Деметра-Два».

Посилання апелянта в Акті перевірки на те, що ТОВ «Крео-Ойл» не могло здійснювати поставки позивачу вказаного вище товару в зв'язку з відсутністю джерела походження такого товару, не беруться до уваги, оскільки відповідно до договорів поставки №14 від 08.08.2016, №17 від 07.09.2016 та специфікацій до них (а.с.44-52 Том X) ТОВ «Крео-Ойл» було придбано у ТОВ «Грін Смарт» ячмінь та пшеницю 2016 року врожаю в загальній кількості 2350 тон +/- 10%. В свою чергу, наявність у ТОВ «Грін Смарт» посівних площ підтверджується копією Довідки ф.4-сг Державного статистичного спостереження, яка наявна в матеріалах справи (а.с.53-56 Том X).

Аналіз зазначених вище первинних бухгалтерських, податкових, перевізних та розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Крео-Ойл», дає змогу дійти висновку про те, що:

1) ТОВ «Крео-Ойл» здійснено поставку ячменю на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» в період 16.08.2016-17.08.2016 у кількості 68,55 тон;

2) ТОВ «Крео-Ойл» було здійснено поставку на зерновий склад ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» пшениці 3 класу в період 10.08.2016-19.09.2016 у кількості 1172,88 тон.

3) в період 08.09.2016-15.09.2016 ТОВ «Крео-Ойл» здійснено поставку пшениці 5 класу у кількості 208,49 тон на зерновий склад ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»;

4) ТОВ «Крео-Ойл» було здійснено поставку пшениці 5 класу в період 15.09.2016-28.09.2016 у кількості 560,49 тон, пшениці 6 класу в період 14.09.2016-28.09.2016 у кількості 533,448 тон та пшениці 6 класу у кількості 50,62 тони 15.09.2016 на зерновий склад ТОВ «Деметра-Два».

Також, як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних, товар контрагентами позивача поставлявся на зернові склади в рамках квот двох суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та ТОВ «Аскет Шиппінг».

Факт безпосереднього прийняття ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та ТОВ «Аскет Шиппінг» зернових від контрагентів позивача підтверджується копіями реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості середньодобовою пробою, що містять в собі інформацію, в тому числі, про культуру, рік врожаю, номер ТТН, номер автомобіля, номера причепа, фізичну вагу прийнятих зернових, інформацію про лабораторний аналіз зразка, додаткові показники якості, грошовий розрахунок, вологість зернових (а.с.6-207 Том XII, а.с.6-91 Том XIII).

У свою чергу, юридичною підставою для прийняття ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та ТОВ «Аскет Шиппінг» на склади зернових від контрагентів позивача є договори, укладені між ТОВ «Юнікорн Мерітайм», ТОВ «Аскет Шиппінг» і VIRTUS AG (нерезидент) по наданню послуг з експедирування, де зазначено про право вигрузки товару (зернових) з машин і приймання товару на зберігання в квоту ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та ТОВ «Аскет Шиппінг» в інтересах нерезидента.

Разом з тим, підставою для поставки товару позивачем на ТОВ «Юнікорн Мерітайм», ТОВ «Аскет Шиппінг» в інтересах VIRTUS AG (нерезидент) та одночасно доказом наявності ділової мети у позивача на отримання прибутку від використання в рамках власної господарської діяльності придбаних у ТОВ «Грін Лайт-М», ТОВ «Нік-Ойл», ТОВ «Фірма «Сан», ТОВ «Ауріс Трейд», ТОВ «Венди-Юг», ТОВ «Крео-Ойл» зернових культур, є зовнішньоекономічні контракти, укладені між мозивачем (Продавець) та Virtus Commodities AG (Покупець), а саме: №№FВМВ-106/1 від 10.06.2016,VFWМВ-017/1 від 01.07.2016, VFW0407/01 від 04.07.2016, VFW1007/1 від 10.07.2016, FWNB-117/7 від 11.07.2016, FВМ-257/1 від 25.07.2016.

Долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі товару (а.с.38-240 Том XIV) підтверджується факт передачі зернових від позивача до нерезидента на виконання умов зазначених вище зовнішньоекономічних контрактів. Дані первинні документи містять в собі інформацію про найменування товару, кількість, одиниці виміру, вартість та загальну суму коштів за поставлений товар. Зі змісту Актів приймання передачі видно, що вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками юридичних осіб.

Згідно вантажно-митних декларацій за №№70012003/2016/003259 від 04.08.2016, 70012003/2016/003919 від 05.09.2016, 504050000/2016/105960 від 02.09.2016, 504050000/2016/107790 від 27.10.2016, 70012003/2016/004089 від 13.09.2016, 700120003/2016/003389 від 10.08.2016, 70012003/2016/003803 від 29.08.2016, підтверджується подальший експорт придбаного позивачем у постачальників товару та, відповідно, використання придбаного товару у власній господарській діяльності і наявність ділової мети у Позивача при укладенні договорів з постачальниками на подальше отримання прибутку (а.с. 8-49 Том VI).

Використання товару, що був поставлений контрагентами позивача, для його подальшої поставки позивачем на адресу Virtus Commodities AG, також підтверджується записами в товарно-транспортних накладних у графі «Вантажоодержувач» - для Virtus Commodities AG, експортер ТОВ «Віртус коммодітіз».

Крім того, копії тристоронніх актів приймання-передачі товарів (а.с.242-267 том 14), ТОВ «Аскет Шиппінг» та ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», підтверджують факт поставки зернових контрагентами позивача (ТОВ «Грін Лайт-М», ТОВ «Нік-Ойл», ТОВ «Ауріс Трейд») та приймання цих зернових ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» в рамках квот ТОВ «Аскет Шиппінг».

Таким чином, товар, отриманий від постачальників ТОВ «Віртус коммодітіз» у перевіряємий період відвантажувався для виконання контрактів, укладених позивачем з VIRTUS COMMODITIES AG. Експорт вказаного товару підтверджується зазначеними вище вантажно-митними деклараціями. Згідно з п. 3.1. контрактів Поставка товару в адресу VIRTUS COMMODITIES AG відбувалася на умовах DAP (Інкотермс 2010) - пункт призначення в точці. Відтак, позивачем зберігання товару не здійснювалось, а товар відвантажувався на VIRTUS COMMODITIES AG з залученням експедиторів - ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та ТОВ «Аскет Шиппінг».

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997, товаро-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений в тому числі для обліку на шляху їх переміщення, складського бухгалтерського обліку.

У наданих до суду першої інстанції товарно-транспортних накладних зазначено місце завантаження товару, місце вивантаження, вантажоотримувач, кількість та якість товару, що підтверджує рух товару від постачальника до покупця.

Посилання контролюючого органу на те, що при проведенні перевірки в порушення ст. 44 Податкового кодексу України на підтвердження якості товарів (зерна) не надано будь-яких документів, колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року № 848 (втратив чинність на підставі постанови Кабінету міністрів України 3405 від 03.09.2014), Порядок визначав процедуру обов'язкової видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, при здійсненні експортно-імпортних операцій, включаючи транзит територією України при перевантаженні через зерноперевантажувальні місткості, переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а також за вимогою однієї з сторін договору (контракту) у випадках, коли його видача не є обов'язковою, і обігу бланків сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки. Оскільки насіння соняшника було придбане позивачем за власні кошти, а у договорах з контрагентами була відсутня умова про оформлення сертифікату якості, то в рамках досліджуваних поставок сертифікати якості не повинні були оформлятися.

Однак, сертифікати якості товару позивачем не вимагались у зв'язку зі скасуванням їх Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів україни щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 №1193-VII та з метою зменшення документального навантаження.

У той же час, якісь зернових підтверджується дослідженими судом першої інстанції вищевказаними копіями реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості середньодобовою пробою, які містять в собі інформацію, в тому числі, про лабораторний аналіз зразка, додаткові показники якості.

Отже, в ході розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено, що операції позивача з контрагентами відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо підробки документів, або складання фіктивних документів на підтвердження господарських операцій, у зв'язку із чим його твердження про фіктивність проведення позивачем господарських операцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Також, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за фіктивне підприємництво, а господарські договори укладені з контрагентами позивача на час розгляду справи не визнані в установленому порядку недійсними, та не визнано недійсними проведення тендеру або тендерної документації.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем первинні документи, оформлені у відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Відтак, доводи, викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Разом з тим, колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарської діяльності товариства-контрагенти позивача ТОВ «Грін Лайт-М», ТОВ «Нік-Ойл», ТОВ «Фірма «Сан», ТОВ «Ауріс Трейд», ТОВ «Венди-Юг», ТОВ «Крео-Ойл» були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, тому посилання відповідача на внесення до ЄДР записів на момент перевірки про відсутність за місцезнаходженням (стан - 8) або про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (стан - 9) колегією суддів не приймаються до уваги. Крім того, відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено їх господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003551404, №0003571404 від 30 січня 2017 року є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Файдюк В.В.

Бужак Н.П.