Постанова № 68978835, 12.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року Чернігів Справа № 825/1280/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій та металооснастки" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

16.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій та металооснастки" (далі ПрАТ "Завод МК і МО") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась в тому, що ним не було направлено або вручено позивачу оформленого відповідно до вимог чинного законодавства примірника акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 19.06.2017 № 317/14/01267930, призначеного для підписання та повернення контролюючому органу із запереченнями, у період з 13.06.2017 по час звернення з цим позовом до суду;

- визнати незаконним та протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.07.2017 № 0002231400, як таке, що винесене на підставі складеного з порушенням закону акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 19.06.2017 № 317/14/01267930.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що складений за результатами проведеної перевірки Акт не може бути застосований при прийнятті будь-яких рішень як такий, що складений з порушеннями податкового законодавства, а викладені в ньому доводи для застосування санкцій є неправомірними. Позивач вважає, що примірник Акта перевірки не підписано ним з вини відповідача, тобто зазначений акт не містить обов'язкового реквізиту підпису посадової особи або представника позивача, а відтак не є документом і не може бути підставою для складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, позивач зазначає, що у Акті перевірки відсутні відомості про направлення запитів та отримання на них відповідей. Зазначена обставина, на його думку, є безумовною підставою для визнання протиправними дій відповідача в частині зазначених порушень. Складений та підписаний 19.06.2017 Акт перевірки в день його складення позивачеві не надано та не надіслано. Актперевірки направлено лише 20.06.2017, що на його думку, є очевидним і беззаперечним порушенням відповідачем встановлених законодавством порядку та строків складання, підписання і вручення Акта перевірки. Оскільки Акт перевірки за наслідками перевірки позивачеві на момент звернення до суду з цим позовом не вручено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з очевидним та грубим порушенням норм Податкового кодексу України, що є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Позивач також вважає, що наведена у податковому повідомленні-рішенні сума заниження податкового зобов'язання є помилковою, оскільки до неї незаконно включено суми, за якими минув строк позовної давності, зокрема 2 117,00 грн у лютому 2014 року. Крім того, відповідачем застосовано штрафну санкцію за виявлені порушення, починаючи з червня 2014 року, попри те, що неустойка може бути стягнута за період не більше року, тобто не пізніше ніж з 10.07.2017. При цьому, позивача звільнено від оподаткування операції з постачання відходів та брухту чорного і кольорових металів.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою суду. При цьому, через канцелярію суду представник позивача надав клопотання, в якому розгляд справи просив провести без його участі та участі позивача.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. При цьому, через канцелярію суду надав клопотання про долучення додаткових доказів, в якому просив розгляд справи провести без його участі.

За таких обставин, враховуючи ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлень від 15.06.2017 № 827, № 828, № 829, № 830, № 831, № 832 згідно ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 та згідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.04.2017 №619, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Завод МК і МО" (код за ЄДРПОУ 01267930) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено Акт від 19.06.2017 №317/14/01267930 (а.с.9-56).

В розділі 4 "Висновок" Акту перевірки встановлено порушення, в тому числі:

- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 зі змінами та доповненнями, в результаті чого ПрАТ "Завод МК і МО" занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 30 093,00 грн у т.ч.: лютий 2014 року 2 117,00 грн, березень 2014 року 369 грн, квітень 2014 року 2 490,00 грн, травень 2014 року 570,00 грн, червень 2014 року 2 725,00 грн, серпень 2014 року 2 731,00 грн, листопад 2014 року 869,00 грн, лютий 2015 року 2 190,00 грн, березень 2015 року 995,00 грн, червень 2015 року 2 311,00 грн, серпень 2015 року 1 021,00 грн, грудень 2015 року 2 709,00 грн, березень 2016 року 646,00 грн, червень 2016 року 3 106,00 грн, серпень 2016 року 571,00 грн, листопада 2016 року 3 996,00 грн, грудень 2016 року 677,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом даного спору:

- від 10.07.2017 № 0002231400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальною сумою 33 330,00 грн, з яких 26 664,00 грн за податковим зобов'язанням, 6 666,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

З вказаного вище Акту перевірки вбачається, що на протязі перевіряємого періоду ПрАТ "Завод МК і МО" здійснював операції (реалізацію металобрухту), які звільняються від оподаткування. При цьому, при перевірці первинних бухгалтерських документів було встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію металобрухту на ТОВ "Укрвторкольормет" та ТОВ "Втормет-Київ", який оприбутковувався за чистою вартістю реалізації.

З Акту перевірки та пояснень сторін встановлено, що при купівлі ТМЦ підприємство користувалось податковим кредитом, а в свою чергу під час реалізації металобрухту, який утворився в результаті діяльності не нараховувало податкові зобов'язання.

Внаслідок наведеного, відповідач дійшов висновку про порушення ПрАТ "Завод МК і МО" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 зі змінами та доповненнями.

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ПрАТ "Завод МК і МО" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст. 82 Кодексу, не порушено.

При цьому, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено ст.23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово звільняються від оподаткування операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, (з 01.05.2015 та скласти не пізніше останнього для звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні) за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

- а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу);

- б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу (з 01.01.2014 відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу), міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу);

- в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

- г) в операціях, що не є господарською діяльністю.

Як встановлено в судовому засіданні, на протязі перевіряємого періоду ПрАТ "Завод МК і МО" здійснювало операції, які звільнені від оподаткування (ряд.5 Декларації з ПДВ за 2014-2016рр.) (а.с.176-231). При цьому, підприємство також здійснювало реалізацію металобрухту, який оприбутковувався за чистою вартістю реалізації. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Так, на підприємство було направлено запит від 26.05.2017 № 2065/10/25-01-14-01-08 щодо надання пояснень по даному питанню та листом від 31.05.2017 № 376 останнє повідомило, що норми пп. "б" п.198.5 Податкового кодексу України вимагають нараховувати податкове зобов'язання в разі застосування товарів, за якими підприємство скористалось податковим кредитом.

Позивач вважає, що в даному випадку підстав для нарахування податкових зобов'язань немає, оскільки підприємство визнало податковий кредит за товарами у вигляді сировини, а звільнена від ПДВ реалізація відбувається вже щодо відходів виробництва у вигляді металобрухту, що є зовсім іншим товаром.

Проте з таким висновком позивача суд погодитись не може, оскільки з системного аналізу наданих позивачем обґрунтувань позовної заяви та пояснень і заперечень відповідача вбачається, що при купівлі ТМЦ підприємство користувалось податковим кредитом, а під час реалізації металобрухту, який утворився в результаті діяльності не нараховувало податкові зобов'язання, чим порушило вимоги п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Тобто, в даному випадку не йдеться мова про реалізацію власного металобрухту, що позивач намагається довести, надаючи Акти про ліквідацію основних активів (а.с.127-128), оскільки вказане в першу чергу суперечить обґрунтуванням позивача до заявленого позову. Крім того, будь-які документи на підтвердження такої позиції позивачем ані до перевірки, ані до пояснень чи заперечень не надавалось, що виключає в силу положень Податкового кодексу України можливість їх врахування для спростування позиції відповідача.

В даному випадку суд звертає увагу позивача на те, що відповідачем перевірялись Головні книги позивача за 2014 рік та за 2016 рік по рахунку 209 "інші матеріали" та було встановлено, що дані відповідають даним Декларації з ПДВ по рядку 5 (операції, які звільнені від оподаткування). Головна книга позивача за 2015 рік по рахунку 209 "інші матеріали" має розбіжності з даним Декларації з ПДВ по рядку 5. Також відповідач встановив, та позивачем не спростовано, що оприбуткування металобрухту (стружки) здійснювалось на підставі прибуткових ордерів за чистою вартістю реалізації. Вказане спростовує посилання позивача на необхідність виключення із податкового зобовязання суми ПДВ за продаж списаних основних засобів у вигляді металобрухту, при продажу якого положення п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України не застосовуються.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Таким чином, підприємством здійснювалась реалізація не власного металобрухту, а металобрухту, що утворився внаслідок виготовлення продукції з металу, господарська операція щодо купівлі якого стала наслідком формування податкового кредиту у позивача.

А, отже у відповідності до положень п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України, якою законодавець зобов'язав платника податків проводити коригування податкового кредиту, сформованого внаслідок операції з купівлі металу, що використовується для виготовлення продукції, на суму ПДВ з реалізації металобрухту за пільговою "0"ставкою, який виник внаслідок виготовлення такої продукції, відповідач дійшов правомірного висновку про заниження позивачем ПДВ та відповідно правомірно збільшив основну суму податкового зобовязання у розмірі 26 664,00 грн.

Щодо зауважень позивача стосовно не надання Акту перевірки до підписання уповноваженим особам позивача, а також недоліків при його складенні та направленні, суд зазначає наступне.

Судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обовязок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обовязку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За правилом п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Тобто дії по складанню акту перевірки передбачено повноваженнями контролюючих органів та є частиною процесу реалізації відповідачем повноважень, наданих йому чинним законодавством. Контролюючий орган зобовязаний за результатами проведеної перевірки скласти акт, тобто складання акту за результатами перевірки має імперативний характер, оскільки на контролюючий орган покладено такий обовязок з метою реалізації їх повноважень та завдань визначених законодавством.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно за приписами п.8 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, особа має навести в чому саме полягають їх порушення.

При цьому слід враховувати, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, яким виступає відповідач та які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, будь які судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод, тощо є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є. Вони є лише відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою було складено акт відсутності від 19.06.2017 № 190/14/01267930 та направлено акт перевірки з додатками на наступний день, 20.06.2017, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення. Акт перевірки від 19.06.2017 № 317/14/01267930 отримано позивачем та підписано, в результаті чого останнім надано заперечення.

Інформація про направлені запити та отримані відповіді відображена в Акті перевірки на сторінках Акту 13 та 22. Відповідь на заперечення позивача також направлена платнику поштою та вручена йому, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, посилання позивача в даному випадку є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, враховуючи наведений вище висновок, недоліки при складанні Акту перевірки не можуть бути беззаперечною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновків викладених в такому Акті, оскільки вони не спростовують встановлених в ньому порушень, оцінку яким має надати суд при вирішенні питання щодо правомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.

Щодо посилань позивача по донарахуванню грошових зобов'язань за якими минув строк позовної давності, то суд їх до уваги також не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 цього кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення-рішення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація, зокрема за лютий 2014 року фактично подана 08.10.2014 за №9057465133, а відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 та п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України строк давності по застосуванню штрафних санкцій аналогічний грошовим зобов'язання, податковий орган в силу зазначених вище положень діяв правомірно.

З урахуванням системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів в їх сукупності, зважаючи що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах наданих повноважень, передбачених відповідним законодавством (ст.19 Конституції України), суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що винесене із дотриманням норм чинного законодавства..

У звязку з вищевикладеним, згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій та металооснастки" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк