Постанова № 68978663, 18.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2874/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року м.Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “ЮНІОН ОСОБА_2” до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання нечинним рішення №64/60 від 28.03.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22 травня 2017 року надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства “ЮНІОН ОСОБА_2” до ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП про визнання нечинним рішення №64/60 від 28.03.2017 року.

Ухвалою суду від 31.08.2017 року, яка занесена до журналу судового засідання, судом замінено відповідача ОСОБА_1 міську виконавчу дирекцію Одеського обласного відділення ФСС з ТВП на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами документальної планової перевірки публічного акціонерного товариства “ЮНІОН ОСОБА_2”, ОСОБА_1 міською виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 64/60 від 28.03.2017 року про повернення останньому коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства. Рішенням ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП № 01-36-536 від 03.05.2017 року скарга Банку на рішення ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП № 64/60 від 28.03.2017 року залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 року № 939 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “ЮНІОН ОСОБА_2” (ПАТ “ЮСБ БАНК”), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.12.2015 прийнято рішення № 241 про початок процедури ліквідації ПАТ “ЮСБ БАНК” з 28 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року (включно) та делегування повноважень ліквідатора банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЮСБ БАНК» призначено ОСОБА_3, з одночасним делегуванням йому всіх повноважень ліквідатора, що визначені ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначена інформація є публічною та знаходиться у загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та неплатоспроможного банку, а в газеті «Голос України» № 249 (6253) від 30.12.2015 року офіційно опубліковані відомості про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЮСБ БАНК». З посиланням на положення ч.3 ст.46, ч.1 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.4.30 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 N 2) позивач стверджує, що рішення ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП № 64/60 від 28.03.2017 про перерахування коштів за результатами перевірки в сумі 10769,06 грн. є незаконним, а відтак, підлягає визнанню нечинним.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.57-58), у яких зазначено, що ОСОБА_1 міською виконавчою дирекцією проведено планову документальну перевірку позивача по коштах Фонду, за результатами якої складено акт перевірки від 17 березня 2017 року №114. Згідно з висновками за актом перевірки, в результаті допущених позивачем помилок при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах з коштів Фонду неправомірно витрачено страхові кошти в сумі 7179,37 грн. ОСОБА_2 не заперечує факт вчинення порушення та розмір неправомірних витрат. З метою повернення неправомірно витрачених коштів Фонду та для того, щоб в подальшому запобігти вчинення позивачем подібних порушень ОСОБА_1 міська виконавча дирекція на підставі пункту 5 частини першої статті 10, частини шостої статті 16 та пунктів 6, 9 розділу VII Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» прийняла рішення від 28 березня 2017 року №64/60 про повернення неправомірно витрачених коштів Фонду у розмірі 7179,37 грн. та застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків від суми неправомірно витрачених коштів, що становить 3589,69 грн. Всього за цим рішення позивач повинен був сплатити, страхові кошти в сумі 10769,06 гривень. Юніон ОСОБА_2 не погоджується з цим рішенням, посилаючись на те, що: (а) з 25 грудня 2015 року прийняте рішення про його ліквідацію; (б) це рішення офіційно опубліковано 30 грудня 2015 року; (в) відповідно до статей 45(5), 46(3) та 49(1) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з моменту опублікування нам необхідно було заявити вимоги банку; оскільки цього не було зроблено, вимоги вважаються погашеними; при ліквідації в банку не виникає жодних додаткових зобов’язань. Проте позивачем не враховано те, що відповідно до статті 253 Кодексу законів про працю України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно з статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. За правилами страхування з тимчасової втрати працездатності будь яка юридична особа, якщо вона використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору, є учасником правовідносин за соціальним страхуванням, тоб то страхувальником-роботодавцем (стаття 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). При цьому особливості статусу юридичної особи (орган влади, банк, фермерське господарство, громадська організація тощо), а також проблемність, неплатоспроможність, ліквідація та інше не впливають на її статус суб’єкта соціального страхування. У відносинах за соціальним страхуванням на страхувальника-роботодавця покладено публічний обов’язок щодо призначення і виплати своїм працівникам (застрахованим особам) матеріального забезпечення. Матеріальне забезпечення надається за рахунок коштів Фонду, проте страхувальник зобов’язаний перевіряти підстави (законність та обґрунтованість) його надання та правильно розраховувати та нараховувати належні до сплати суми (статті 30, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). У разі невиконання або неналежного виконання страхувальником вищезазначених публічних обов’язків він повинен повернути до Фонду кошти, які витрачено з порушенням встановленого порядку, а також сплатити визначені законом фінансові санкції (частина шоста статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). Отже, рішення про повернення коштів є способом усунення допущених страхувальником-роботодавцем порушень порядку використання коштів Фонду (відновлення становища, яке існувало до порушення). В свою чергу, рішення про застосування фінансових санкцій є мірою відповідальності за невиконання ним публічних обов’язків та застосовується до страхувальника для запобігання подібних порушень в подальшому, тому на неї не можуть поширюватися положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, зважаючи на демку представника відповідача, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 березня 2017 року ОСОБА_1 міською виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до наказу від 16.12.2016 року №332-ос, на підставі направлення віл 28.02.2017 року №105 згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та плану графіку проведення планових перевірок, проведена планова документальна перевірка по коштам Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за результатом якої складено Акт №114 про результати планової перевірки по коштах Фонду соціального страхування втрати працездатності (а.с.59-65).

З результатом перевірки ОСОБА_1 міською виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановлено, що ТОВ «Юніон ОСОБА_2» неправомірно витрачені кошти Фонду (після 01.01.2015 року) у розмірі 7179,37 грн.

ОСОБА_4 висновку в Акті №114 від 17.03.2017 року обґрунтовані наступним.

При перевірці правильності призначення, нарахування та виплати матеріального забезпечення за перевірений період встановлено неправомірно витрачені кошти в сумі 7179,37 грн.:

1) по тимчасовій непрацездатності неправомірно витрачені кошти в сумі 7170,55 грн., а саме:

- порушено п, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (в редакції до 26.06.2015 року), невірно визначено кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді при розрахунку середньоденної заробітної плати для виплати допомоги застрахованій особі. Сума неправомірно витрачених коштів Фонду складає 5,46 грн.;

- порушено п. 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, невідповідність розрахунку середньої заробітної плати по тимчасовій непрацездатності даним, що, містяться у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Сума неправомірно витрачених коштів Фонду складає 34,20 грн.

- порушено п. 1 ч. 4 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105, допомога надана в розмірі, що перевищує в розрахунку на місяць мінімальну заробітну плату застрахованій особі, яка протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше шести місяців. Сума неправомірно витрачених коштів Фонду складає 6904,79 грн.;

- порушено п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, невірно визначено кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Сума неправомірно витрачених коштів Фонду складає 226,10 грн.

2) по вагітності та пологах неправомірно витрачені кошти в сумі 8,82 грн., а саме:

- порушено п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (в редакції до 26.06.2015), невірно визначений розрахунковий період. Сума неправомірно витрачених коштів Фонду складає 8,82 грн.

Протокол про адміністративне правопорушення не складається у зв’язку зі звільненням посадових осіб, які скоїли правопорушення.

До вказаного акту перевірки складено додатки №1 та №2, а саме: розрахунок, реєстр порушень, виявлених у страхувальника публічного акціонерного товариства «Юніон ОСОБА_2», які привели до неправомірних витрат за рахунок коштів Фонду при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах за період з 29.01.2014 року по 31.12.2016 року (а.с.9, 66-67).

З реєстру порушень, виявлених у страхувальника публічного акціонерного товариства «Юніон ОСОБА_2», які привели до неправомірних витрат за рахунок коштів Фонду при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах за період з 29.01.2014 року по 31.12.2016 року, судом встановлено, що порушення, про які йдеться у акті №114 від 17.03.2017 року виникли при здійсненні виплат по лікарняним листам у період з 17.02.2015 року по 15.12.2015 року.

28 березня 2017 року на підставі матеріалів документальної планової перевірки публічного акціонерного товариства «Юніон ОСОБА_2» з питань правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (акт №114 від 17.03.2017 року) ОСОБА_1 міською виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято Рішення №64/60 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства (а.с.7-8, 68-70), яким визначено, що загальна сума страхових коштів, які в десятиденний термін від дня отримання рішення підлягають перерахуванню на рахунок №2560603261929 а ПАТ АБ «Укргазбанк» МФО 320478 ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП, код ЄДРПОУ 38438085, становить 10869,06 грн. Визначена сума страхових коштів підлягає відображенню в Ф-4 ФСС з ТВП за І квартал 2017 року у рядку №4 «підлягає перерахуванню за результатом перевірок» - 10769,06.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суд з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я визначені в Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХІV (далі - ОСОБА_4 України №1105-ХІV).

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (ч.1 ст.1 Закону України №1105-ХІV).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №1105-ХІV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України №1105-ХІV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Частиною 1 статті 9 Закону України №1105-ХІV визначено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є:

1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування;

2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

3) профілактика нещасних випадків;

6) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності;

7) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду;

8) аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 (далі - Порядок №1266).

Відповідно п.14 Порядку №1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов’язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:

З = З(н) х С : М,

де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;

З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;

С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);

К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:

К = З(в) : З(с),

де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.

У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв’язку з:

поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;

причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.

Відповідно п.32 Порядку №1266 середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

Відповідно п.3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, які отримують грошове забезпечення, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються.

Відповідно до п.1 ч.4 статті 19 Закону України №1105-ХІV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Згідно п.5 ч.1 ст.10 Закону України №1105-ХІV фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.15 Закону України №1105-ХІV роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Згідно ч.6 ст.15 Закону України №1105-ХІV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 8 ст.15 Закону України №1105-ХІV право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор виконавчої дирекції Фонду та його заступники, керівники робочих органів Фонду та їх заступники.

Пунктом 6 розділу VII Закону України №1105-ХІV установлено, що до завершення заходів, пов’язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та робочих органів його виконавчої дирекції:

виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочі органи;

рішення про припинення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його відділень, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчих дирекцій відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та про утворення комісій з їх реорганізації, затвердження персонального складу цих комісій приймає виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

рішення про припинення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та про утворення комісій з їх реорганізації, затвердження персонального складу цих комісій приймає виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

до складу комісій з реорганізації Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залучаються представники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, а також представники репрезентативних на національному рівні всеукраїнських об’єднань профспілок та репрезентативних на національному рівні всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

у разі невиконання комісіями, зазначеними в абзацах третьому та четвертому цього пункту, протягом місяця з дня їх утворення повноважень щодо здійснення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виконавча дирекція Фонду соціального страхування України за погодженням з правлінням Фонду соціального страхування вносить зміни до їх складу.

Позивач у своєму адміністративному позові не заперечує, що публічним акціонерним товариством «Юніон ОСОБА_2» були допущені вищевказані порушення законодавства, однак, стверджує, що оскільки розпочато процедуру ліквідації позивача, вимоги за зобов’язаннями банку із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону; при цьому в ліквідаційній процедурі підлягають задоволенню лише вимоги включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Суд частково погоджується з вказаними твердження позивача з огляду на наступне.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 року № 939 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЮНІОН ОСОБА_2» (ПАТ «ЮСБ БАНК»), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.12.2015 року прийнято рішення № 241 про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ БАНК» з 28 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року (включно) та делегування повноважень ліквідатора банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЮСБ БАНК» призначено ОСОБА_3, з одночасним делегуванням йому всіх повноважень ліквідатора, що визначені ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.10-12).

В газеті «Голос України» №249 (6253) від 30.12.2015 року офіційно опубліковані відомості про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЮЧБ БАНК».

Відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний ОСОБА_4 є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація є процедурою виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов’язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

В частині 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавцем наведено перелік зобов'язання банку на які не поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, до якого віднесено зобов'язання Банку щодо:

1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників;

1-1) сплати регулярного збору до Фонду;

2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

4-1) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Зобов’язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

ОСОБА_4 не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення цього терміну міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Як вже встановлено судом, планова документальна перевірка по коштах Фонду соціального страхування у тимчасової втрати працездатності проводилась за період 29.01.2014 року по 31.12.2016 року, в свою чергу, постанова про відкликання банківської ліцензії №939 прийнята 24.12.2015 року.

При цьому порушення, які стали підставою для прийняття спірного рішень були здійснені позивачем до початку процедури ліквідації у банку, про що свідчить реєстр порушень, виявлених у страхувальника публічного акціонерного товариства «Юніон ОСОБА_2», які привели до неправомірних витрат за рахунок коштів Фонду при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах за період з 29.01.2014 року по 31.12.2016 року (а.с.9, 66-67).

Таким чино, суд дійшов висновку, що у даному випадку рішення відповідача про визначення ТОВ «Юніон ОСОБА_2» суми неправомірно витрачених коштів Фонду у розмірі 7179,37 грн. не передбачає виникнення у позивача додаткових зобов’язань, так як такі зобов’язання виникли ще до запровадження тимчасової адміністрації з вини осіб, які станом на момент здійснення перевірки – звільнені.

При цьому, щодо визначення позивачу суми штрафу за неправомірно витрачені кошти Фонду після 01.01.2015 року у розмірі 50% - 3589,69 грн., то суд дійшов висновку, що оскільки такий штраф нарахований під час здійснення процедури ліквідації у банку, то в цій частині рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області є протиправним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 128, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства “ЮНІОН ОСОБА_2” до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання нечинним рішення №64/60 від 28.03.2017 року– задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення №64/60 від 28.03.2017 року в частині визначення позивачу грошового зобов’язання у розмірі 3589,69 грн. (штраф за неправомірно витрачені кошти Фонду після 01.01.2015 у розмірі 50%).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вовченко O.A.