
Справа № 815/3259/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.,
при секретарі: Казарян С.Б.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
ОСОБА_2 (представник за ордером та угодою)
ОСОБА_3 (представник за довіреністю)
відповідач: ОСОБА_4 (представник за довіреністю)
третя особа: ОСОБА_5 (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу № 121-к від 31.05.2017р., поновлення на посаді, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому позивач просить: визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з посади начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1; поновити на посаді начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1.
Під час судового розгляду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_6.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки позивача звільнено з посади під час перебування на лікарняному, з оскаржуваним наказом не ознайомлено, не повідомлено про необхідність отримати трудову книжку та не видано останньої. Позивач вважає, що його звільнено безпідставно, відтак відповідач зобов'язаний поновити його на посаді відповідно до положень ст. 235 КЗпП України. На думку позивача, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем порушено також вимоги пп.7 п.19 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затверджене наказом Держпродспоживслужби України № 22 від 25.02.2016 р. Позивач вказує, що з 23.12.2016р. перебуває на лікарняному та доводить до відома роботодавця про періоди перебування на лікарняному без надання листків непрацездатності. Крім того, позивач зазначає, що про своє звільнення він дізнався після зарахування коштів на картковий рахунок та телефонної розмови з співробітником Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, який складає табель обліку використання робочого часу, який повідомив про звільнення.
Від відповідача надійшли письмові заперечення (т. 1, а.с. 125-129), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо її проходження, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, накладення дисциплінарних стягнень під час її проходження згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 177 к від 06.06.2016р. ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (т. 1, а.с. 166).
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. позивача звільнено з посади начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області 31.05.2017р. відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» в зв'язку з нез'явленням на службу (з 23.12.2016р.) протягом більш як 150 календарних днів підряд (т. 1, а.с.175).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, вважаючи звільнення з посади протиправним, позивач звернувся до суду.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до абзацу 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення встановлені спеціальними законами.
Згідно п.1 Положення про Держпродспоживслужбу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02.09.2015р., Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу, охорони прав на сорти рослин), державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.
Посада начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області є посадою державної служби.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з державної служби регулюються Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до чч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Статтею 87 Закону України «Про державну службу» передбачено підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Відповідно до пп. 7 п. 19 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби № 22 від 25.02.2016 р., начальник Головного управління Держпродспоживслужби призначає на посади за погодженням з Головою Держпродспоживслужби керівників самостійних структурних підрозділів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та звільняє їх з посад (т. 1, а.с. 7-22). З вищенаведеного вбачається, що необхідність погодження з Головою Держпродспоживслужби передбачено при призначенні керівників самостійних структурних підрозділів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, але не при звільненні їх з посад. З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги посилання позивача у позовній заяві як на підставу для скасування оскаржуваного наказу на відсутність погодження Голови Держпродспоживслужби на звільнення ОСОБА_1
Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
Отже, застосування зазначеної норми передбачає наявність установленого факту нез'явлення державного службовця на службу протягом проміжку часу, визначеного законом, а саме : 1) протягом більш як 120 календарних днів підряд; чи 2) більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
Звільнення працівника на підставі вказаної норми можливе лише після закінчення строків, зазначених у цій нормі, та за умови, що працівник не приступив до роботи. Вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває зазначений у законі строк, і надалі цей строк має обчислюватися спочатку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був відсутній на роботі з 23.12.2016р. по 31.05.2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 та не повідомлення причин відсутності на службі (т.1, а.с. 89-113). Зазначені обставини не спростовано позивачем належними та допустимими доказами. Факт відсутності на службі з 23.12.2016р. по 31.05.2017р. не заперечувався позивачем.
Відповідна інформація також відображена у службових записках завідувача сектором управління персоналом на ім'я в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про відсутність на робочому місці начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 та ненадання документів чи пояснень, які б підтверджували причини його відсутності (т.1, а.с. 83-88).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2017р. (вих. № 995/09) відповідачем на адресу Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту Одеської обласної державної адміністрації направлено лист з проханням зробити запит до лікувально-профілактичних установ Одеської області стосовно перебування на лікуванні ОСОБА_1 (т.1, а.с. 179-180). Однак відповіді на вказаний лист отримано не було.
В адміністративному позові позивач зазначив, що у період з 23.12.2016р. по 31.05.2017р. перебував на лікарняному, та надав до суду копії листків непрацездатності (т.1, а.с. 25-28). При цьому позивач не заперечував в судовому засіданні, що листки непрацездатності за вказаний період роботодавцю не надавались.
Твердження позивача про те, що роботодавцем не було з'ясовано причин його відсутності на роботі є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі матеріалами.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка за результатами позапланової виїзної перевірки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 13.07.2017р., в якій, зокрема, зазначено, що порушень законодавства про державну службу при припиненні державної служби начальником Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 не встановлено, проте було виявлено неправильне формулювання підстави припинення державної служби відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (т.1, а.с. 228-245).
Під час вищевказаної перевірки, зокрема, досліджено наданий Журнал листків непрацездатності по Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області за період з грудня 2016р. по 02 червня 2017 року та встановлено, що інформація про надані листки по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 відсутня (т.1, а.с. 236).
Сторонами не заперечується, що в даному випадку, на день звільнення 31.05.2017р., позивач був відсутній на роботі більше 120 календарних днів підряд.
При цьому, суд не погоджується з доводами позивача про те, що він не був відсутній на роботі більше 120 календарних днів підряд, оскільки відповідачем необґрунтовано враховано при обчисленні кількості днів його відсутності на службі також неробочі дні, які не припадали на дні його непрацездатності.
Як вбачається з матеріалів справи, з 23.12.2016р. по 31.05.2017р. позивач не з'являвся на роботу, в тому числі і в неробочі, вихідні дні.
Посилання позивача на те, що його відсутність на службі у період з 23.12.2016р. по 31.05.2017р. не була безперервною є безпідставним, оскільки ці дні перерви припадали на вихідні дні і відповідно в ці дні ОСОБА_1 не міг виконувати свої обов'язки, як начальник Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
Однак, позивач не доводив того факту, що він у період виконання його посадових обов'язків згідно ч.4 ст.56 Закону України «Про державну службу» викликався у ці дні для виконання невідкладної і непередбачуваної роботи.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що відповідач не вжив заходів щодо ознайомлення його з наказом про звільнення та не повідомив про необхідність отримання трудової книжки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, після прийняття наказу про звільнення на адресу ОСОБА_1 31.05.2017 р. службою кур'єрської доставки направлено письмове повідомлення від 31.05.2017 р. (вих. № 3411/09) разом із копією наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017 р., обхідним листом. У листі від 31.05.2017р. (вих. № 3411/09) викладено пропозицію з'явитись до сектору управління персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області для отримання трудової книжки особисто та для передачі справ (т.1, а.с. 176-177). Крім того, на підтвердження факту направлення на адресу ОСОБА_1 листа від 31.05.2017 р. (вих. № 3411/09) з доданими документами поштою, відповідачем надано до суду копію фіскального чеку № НОМЕР_1 від 31.05.2017 р. ОД ПАТ «Укрпошта» з присвоєнням номеру поштового відправлення № 6501208915208 (т.1, а.с. 178).
Суд враховує, що вищевказане повідомлення направлялось відповідачем на адресу: 65089, АДРЕСА_1, яку зазначено позивачем в особовій картці та у Декларації про майно, доходи та зобов'язання фінансового характеру, що є невід'ємною частиною особової справи державного службовця. Так, за повноту та достовірність анкетних даних, вказаних в особовій картці П2-ДС несе відповідальність державний службовець, відповідні рядки з адресою місця реєстрації та місця фактичного проживання заповнюються ним особисто.
Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, оцінюючи докази, надані учасниками процесу, в їх сукупності, судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства про державну службу при припиненні державної служби ОСОБА_1
Звільнення позивача з посади начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за нявності підстави, передбаченої ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області 31.05.2017р. відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в зв'язку з нез'явленням на службу (з 23.12.2016р.) протягом більш як 150 календарних днів підряд (т.1, а.с.175).
Водночас, ч.2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачено дві самостійних підстави для припинення державної служби. Так, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу:
протягом більш як 120 календарних днів підряд;
або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
В оскаржуваному наказі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. підставою звільнення зазначено ч.2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», причиною звільнення - в зв'язку з нез'явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд.
Однак, ч.2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачена можливість припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у разі нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд, а не 150, як зазначено в оскаржуваному наказі.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності формулювання причини звільнення 31.05.2017 р. ОСОБА_1 з посади начальника Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд» (ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу»).
Нормами Закону України «Про державну службу» не врегульовані питання зміни формулювання причин звільнення, які визнані судом неправильними, тому суд, згідно з положеннями ст. 9 КАС України, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Судом встановлено, що відповідачем в наказі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. правильно визначено підставу звільнення позивача «відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», однак невірно зазначено причину звільнення «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд», тоді як частиною 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, зокрема, таку причину звільнення як «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд».
На підставі викладеного, суд вважає, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. є протиправним в частині формулювання причини звільнення «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд» (п.1 наказу).
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області внести зміни до п.1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. «Про звільнення ОСОБА_1.» щодо формулювання причини звільнення ОСОБА_1, вказавши «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд» замість «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд».
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу № 121-к від 31.05.2017р., поновлення на посаді,- задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. (п.1) в частині формулювання причини звільнення «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд».
Зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області внести зміни до п.1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 121-к від 31.05.2017р. «Про звільнення ОСОБА_1.» щодо формулювання причини звільнення ОСОБА_1, вказавши «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд» замість «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд».
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2017 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк
Судове рішення № 68978416, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 18.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/3259/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: