Ухвала суду № 68978010, 15.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

15 вересня 2017 року Справа №804/5808/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши клопотання Офісу великих платників податків Державної Фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління ОВПП ДФС про відстрочення сплати судового збору у адміністративній справі за позовом Офісу великих платників податків Державної Фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління ОВПП ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» про стягнення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі у сумі 215303631 грн., 28 коп.,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017р. Офіс великих платників податків Державної Фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління ОВПП ДФС звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» та просить стягнути податковий борг відповідача за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.

Окрім того, позивачем до позову додано клопотання, в якому позивач просить відстрочити йому сплату судового збору за подачу цього позову посилаючись на складний матеріальний стан позивача, який не дає можливості позивачеві самостійно сплатити суму судового збору у розмірі 3229554,47 грн. за подання даного позову до адміністративного суду у зв’язку з припиненням з 31.10.2016р. проведення будь-яких платіжних доручень через органи казначейської служби згідно листа Офісу великих платників податків ДФС України від 26.10.2016р., зазначено, що сплата сум судового збору здійснюється безпосередньо вищевказаним Офісом, що знаходиться у м.Києві. Також позивач посилається і на те, що процедура погодження та сплати судового збору досить складна і триваюча, а у самого позивача недостатньо коштів по рахунку 2800 «Інші видатки» для сплати вказаної суми судового збору, що підтверджується листом від 18.08.2017р. Окрім того, позивач посилається і як на підставу відстрочення йому сплати судового збору на Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу Господарського процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015р. №2 «Про практику застосування адміністративного судами положень Закону України від 8 липня 2011р. №3674-УІ «Про судовий збір», а також на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19.06.2001р. у справі Креуз проти Польщі про те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ і позицію Верховного Суду України (рішення від 30.11.2015р. у справі №1170/2а-578/12, від 04.12.2015р. у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015р. у справі №804/6861/13-а) де було прийнято рішення про звільнення від сплати судового збору органів доходів і зборів.

Розглянувши подане позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору з вищенаведених підстав, вивчивши надані докази на його підтвердження та наведені у клопотанні обґрунтування, суд не находить підстав для його задоволення та відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони з підстав відсутності коштів на сплату судового збору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Також і ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за цим позовом, суд виходить із того, що відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління ОВПП ДФС, не звільнений від сплати судового збору при поданні до суду позовів, заяв та подань. Також, і обмежене фінансування бюджетної установи чи відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Водночас, якщо бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи або відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена правова позицію узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України, яка відображена в ухвалах від 20.01.2014р. (36722122), від 15.04.2014р. (38331796), від 29.07.2014р. (39942890) та з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ «Про судовий збір», а також у у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі, а посилання позивача на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору не приймається судом до уваги з вищенаведених підстав. При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи позов, позивач діє як суб’єкт владних повноважень, а тому суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачеві з причин відсутності (недостатності) у нього коштів на сплату судового збору та з причин досить складної та триваючої процедури погодження та сплати судового збору безпосередньо Офісом ВПП ДФС у м. Києві.

Також слід зазначити, що судом не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі як на підставу для відстрочення сплати судового збору позивачеві, який, у даному випадку, є суб’єктом владних повноважень за подання адміністративного позову до суду з мотивів відсутності коштів для сплати судового збору з огляду на те, що норми вказаної Конвенції стосуються захисту прав і свобод людини та не поширюють свою дію на захист прав і свобод суб’єкта владних повноважень, якому державою делеговані лише обов’язки, що стосуються дотримання прав і свобод людини.

Не можуть бути прийняті і до уваги доводи позивача про необхідність застосування судом при розгляді даного клопотання Пленумів судів інших юрисдикцій, зокрема, з розгляду кримінальних, цивільних та господарських справ», оскільки адміністративними судами підлягає застосуванню лише постанова Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ «Про судовий збір» та постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2.

Щодо правової позиції Верховного Суду України на яку позивач посилається у своєму клопотанні за якою нібито було звільнено органи доходів і зборів від сплати судового збору, то слід зазначити, що позивачем вказані вище позиції, які викладені в наведених ним рішенням до клопотання не додано, а згідно перевірки судом на сайті Верховного Суду України з відповідною нумерацією, зазначеною позивачем, такі рішення відсутні, а отже, суд не може пересвідчитися у позиції Верховного Суду України щодо звільнення позивача від сплати судового збору та застосувати вказані судові рішення у відповідності до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до вимог вказаної ст.244-2 вказаного Кодексу, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Разом з тим, не надання позивачем відповідних копій судових рішень, не зазначення відповідних номерів судових рішень, які б відповідали нумерації рішень Верховного Суду України, які містяться на сайті Верховного Суду України, не дозволяє суду пересвідчитися у певній правовій позиції Верховного Суду України, а, відповідно, і погодитися з нею або відступити від такої правової позиції з наведенням відповідних мотивів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи, що позивач, подаючи даний адміністративний позов, звертається до суду як суб’єкт владних повноважень та норми Конвенції і практика Європейського суду з прав людини не може бути застосована до суб’єкта владних повноважень, суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання даного адміністративного позову з підстав, наведених позивачем у даному клопотанні.

Керуючись ст.8 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 88, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної Фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління ОВПП ДФС про відстрочення сплати судового збору у адміністративній справі за позовом Офісу великих платників податків Державної Фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління ОВПП ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» про стягнення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі у сумі 215303631 грн., 28 коп. – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.