Постанова № 68977850, 11.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 р. Справа № 804/5510/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2, за участю: представника позивача: представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 № 000002433,-

ВСТАНОВИВ:

31.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (далі - ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 № 000002433.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.06.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №000002433 про сплату суми грошового зобов'язання 632523,18 грн. за платежем «лікеро-горілчана продукція» та за штрафними (фінансовими) санкціями 158130,80 грн., застосованими за недоплату суми грошового зобовязання. ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» не погоджується з зазначеним податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від "16" червня 2017 року N000002433, оскільки вважає, що податковим органом неправильно застосовані чинні норми Податкового кодексу України (далі ПК України). ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» звернувся зі скаргою в порядку процедури адміністративного оскарження.

30.08.2017 р. ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» отримало фактичну відмову від ДФС України в скасуванні податкового повідомлення-рішення в формі Рішення про результат розгляду скарги від 23.08.2017 р. №18832/6/99-99-81-03-01-25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2017 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 11.09.2017 р. прибув представник позивача, адміністративний позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явилась, надала письмові заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначила, що у декларації з акцизного податку за березень 2017 року від 18.04.2017 р. ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» внаслідок застосування ставок акцизного податку, що діяли в лютому 2017 року, занижено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізованих у березні 2017 року алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий на суму 632523,00 грн., внаслідок чого ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2017 № 000002433 про збільшення суми податкового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 632523,00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158130,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у адміністративному позові та подані письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

06.02.2017 р. позивач отримав від ДП «Укрспирт» - постачальника спирту етилового «Люкс» - рахунок-фактуру № УС 000000158 на кількість спирту 3000 дал, а 20.02.17 р. рахунок-фактуру № УС 000000243 на кількість спирту 3000 дал.

На підставі зазначених рахунків 07.02.2017 р. та 20.02.2017 р. відповідно був здійснений розрахунок суми акцизного податку та відбулась оплата суми податку позивачем. Згідно з пп. 222.1.2. п. 222.1 ст. 222 ПК України суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку. Тобто, податкові зобовязання зі сплати акцизного податку позивач виконав у повному обсязі при придбанні марок акцизного податку на продукцію за кодами УКТЗЕД 2208 90 69 00, 2208 60 11 00.

15.03.2017 р. о 16:32:47 Камянською ОДПІ (Царичанське відділення) була прийнята податкова декларація акцизного податку за лютий 2017 р., згідно з якою позивач повністю погасив свої податкові зобовязання перед бюджетом за акцизним податком за період з 01 по 28 лютого 2017 року в розмірі 6226256,00 грн.

Згідно звіту про використання марок акцизного збору за лютий 2017 р. в зазначений період були використані всі наявні на підприємстві акцизні марки, залишок акцизних марок за кодами УКТЗЕД 2208 90 69 00, 2208 60 11 00 дорівнює нулю.

Відповідно до інвентаризаційного опису від 01.03.2017 р. членами інвентаризаційної комісії, до складу якої входить компетентний представник ДФС - державний регіональний інспектор Белькевич І.І., зафіксований брак акцизної марки; а згідно з інвентаризаційним описом від 01.03.2017 р. членами інвентаризаційної комісії, до складу якої також входить компетентний представник ДФС - державний регіональний інспектор Белькевич І.І., зафіксована конкретна кількість готової продукції, переміщеної на склад в період лютого 2017 р. ОСОБА_2 обох інвентаризаційних описів доводять повне використання отриманої в лютому акцизної марки в межах сплаченого акцизного податку за лютий 2017 р.

01.03.2017 р. набрав чинності пункт 8 ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 р., згідно з яким були збільшені ставки акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво. Позивач вважає, що нормативна дія таких змін поширюється в часі лише на майбутнє і не охоплює періоди, за якими податкове зобовязання вже погашено в повному обсязі, тобто перерахунок погашеного податкового зобовязання в сторону збільшення неприпустимо. Позивач ґрунтує свою думку на ст. 58 Конституції України, згідно з частиною 1 якої «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи».

Так, згідно з п. 214.4 ст. 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Відповідно до п. 216.1 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Пункт 225.1 ст.225 ПК України визначає для суб'єкта господарювання зобов'язання з акцизного податку в альтернативній формі: 1) сплатити податок або 2) подати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов'язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Позивач виконав зобовязання першим способом: шляхом сплати податку до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої та переробив спирт в готову продукцію, розцінив її та реалізував

Відповідно до пп. 222.1.2. п. 222.1 ст. 222 ПК України суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Отже, сплативши в лютому суму акцизного податку при придбанні марок акцизного податку, керуючись базою оподаткування обсягом придбаного впродовж лютого спирту ректифікованого «Люкс» за ставками, чинними в лютому на момент оплати цього податку, позивач повністю виконав норми податкового законодавства та погасив свої податкові зобовязання перед бюджетом в повному обсязі.

Крім того, згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, якою передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Слід також врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Суд погоджується з позицією позивача, який вважає за необхідне враховувати практику Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також роль рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні при розгляді даної справи в суді.

Аналогічна позиція викладена у постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №826/17506/15 (ЄДРСР №54393095, від 16.12.2015 у справі №826/14790/15 (ЄДРСР №54359221), від 12.01.2016 у справі №826/18339/15 (ЄДРСР №55006032), від 18.02.2016 у справі №826/22034/15 (ЄДРСР №55935485), від 26.01.2016 у справі №823/5268/15 (ЄДРСР №55249165) та в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №826/15547/15 (ЄДРСР №55613540), від 27.01.2016 у справі №826/20180/15 (ЄДРСР №55377458), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 у справі №804/14459/15 (ЄДРСР №57344694).

Суд не погоджується з позицією відповідача, щодо визначення сутності плати акцизного податку, а погоджується з тим, що сплата акцизного податку в розумінні позивача є сплатою, тобто виконанням цього податку, а не обіцянкою чи гарантією. А тому факт сплати податку є виконанням податкового зобовязання за звітний період і перерахування суми податку за такий період з урахуванням ставок податку, що почали діяти в наступному періоді є протизаконним, адже не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб. Отже, перерахування суми податкового зобовязання, що було повністю погашено позивачем в поточному періоді з урахуванням ставок податку, що змінилися в наступному періоді, є протизаконним.

В ході розгляду адміністративної справи судом досліджено письмові докази, які долучені до матеріалів адміністративної справи, а саме: податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 р. №000002433; розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 р. № 000002433; конверт про отримання податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 р. № 000002433; рахунок-фактура № УС 000000158 від 06.02.17 р.; рахунок-фактура № УС 000000243 від 20.02.17 р.; декларація акцизного податку за лютий 2017 р.; звіт використання марок акцизного податку за лютий 2017 р.; інвентаризаційний опис складу готової продукції на 01.03.2017 р.; інвентаризаційного опису браку акцизної марки на 01.03.2017 р.; Податкова декларація акцизного податку за березень 2017 р.; акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації акцизного податку, 4832/04-03-40-02-36710304 від 11.04.17 р.; заперечення на акт перевірки № 4832/04-03-40-02-36710304 від 11.04.17 р.; відповідь на заперечення до акту перевірки № 4832/04-03-40-02-36710304 від 11.04.17 р. № 11759/10/04-36-40-02-20 від 13.06.2017 р.; скарга на податкове повідомлення-рішення № 3006/01 від 30.06.2017 р.; Рішення про результат розгляду скарги від 23.08.2017 р. № 18832/6/99-99-81-03-01-25.

Таким чином, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 р. № 000002433, є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкоольний комбінат Дніпро» - задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 11859 грн. 81 коп., що документально підтверджується платіжним дорученням № 6314 від 29.08.2017 р. про оплату судового збору.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 11859 грн. 81 коп. - підлягає поверненню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 № 000002433 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 № 000002433.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкоольний комбінат Дніпро» (ЄДРПОУ 36710304) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 11859 грн. 81 коп. (одинадцять тисяч вісімсот пятдесят девять гривень 81 копійок), що документально підтверджується платіжним дорученням №6314 від 29.08.2017 р..

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2017 року

Суддя ОСОБА_1