Рішення № 68975922, 14.09.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5591/17

Провадження №2/522/6664/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси у складі :

головуючого - судді Кравчук Т.С.

при секретарі Антонецькому С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 28000,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 23.03.2017 року становить 753200,00 грн., 53797,05 грн. 3% річних, 818119,65 пеня, 385638,40 інфляційні витрати, що становить загальну суму у розмірі 2064552,15 грн., посилаючись на те, що 05 вересня 2014 року, 23 вересня 2014 року та 04 листопада 2014 року він позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 доларів США, 10000 доларів США та 8000,00 доларів США, про що свідчать відповідні власноруч підписані розписки.

Грошові кошти позивачем були надані зі строком повернення до 10 жовтня 2014 року та 03 грудня 2014 року відповідно.

Станом на 23 березня 2017 року отримані Відповідачем кошти не повернуто.

В протиріччя умов складених розписок відповідач від взятих на себе зобовязань ухиляється, у звязку з чим, позивач вважає, що його право порушене та, відповідно до положень ст.16 ЦК України, потребує захисту в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання зявився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та просив слухати справу за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, давши оцінку доказам у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 05.09.2014 року та 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США зі строком повернення 10.10.2014 року, та 04.11.2014 року грошові кошти у розмірі 8000,00 доларів США зі строком повернення 03.12.2014 року, про що свідчать відповідні розписки (а.с.8, 9).

На даний час сума боргу за розписками не повернута позивачу.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 ст.208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більш разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Позивач вважає, що розписки про отримання у борг є належним чином укладеним правочином між ним та відповідачем.

Відповідно до ст.216 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобовязання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це у розписці, що ним видається. Факт знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобовязання, поки не доведено інше.

В даному випадку борговий документ знаходиться у позивача, що підтверджує наявність боргу на його користь.

За нормами ст.ст.11, 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на положення ст.60 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не надано суду жодного доказу щодо безгрошовості договору позики, зокрема доказів його звернень з питання розгляду спірних відносин щодо договору позики з позивачем шляхом кримінального судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума трьох відсотків річних за розписками від 05.09.2014 року та 23.09.2014 року складає 38363,00 гривні (з 10.10.2014 року по 23.03.2017 року).

Загальна сума трьох відсотків річних за розпискою від 04.11.2014 року складає 14422,00 гривні (з 03.12.2014 року по 23.03.2017 року).

Загальна сума пені за розписками від 05.09.2014 року та 23.09.2014 року складає 512532,01 гривні (з 10.10.2014 року по 23.03.2017 року)..

Загальна сума пені за розпискою від 04.11.2014 року складає 196953,32 гривні (з 03.12.2014 року по 23.03.2017 року).

Суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення індексу інфляції, так як індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей.

Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності ч.1 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Оскільки, грошовий еквівалент вищевказаних грошових зобов'язань був визначений у іноземній валюті у відповідності до ч.1 ст.524 Цивільного кодексу України, суд має розрахувати суму боргу за курсом НБУ на день постановлення рішення. Таким чином, сума боргу за розписками становить 28000,00 х 26,079643 730230,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 1492500,33 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.212-216 ЦПК України, ст. 509, 524, 526, 530, 533, 541, 545, 610, 612, 625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1492500 (один мільйон чотириста девяносто дві тисячі пятсот) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок..

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя 14.09.2017