Ухвала суду № 68975872, 20.09.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12619/17

Провадження №2/522/8316/17

УХВАЛА

20 вересня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Мікромагес» про визнання недійсними договорів та актів приймання-передачі, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.07.2017 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Мікромагес» про визнання недійсними договорів та актів приймання-передачі, визнання права власності.

Разом з позовної заявою позивачем було подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову, згідно якого просила накласти арешт :

-на машино-місце №86 у паркінгу №8-Б по вул.. Армійській у м. Одесі, загальною площею 18,1 кв.м.;

-однокімнатну квартиру №7, загальною площею 32 кв.м., у будинку №5 по вулиці Європейській у жилому масиві «Сьоме небо», у СМТ «Авангарл», Овідіопольського району, Одеської області.

Заява про забезпечення позову підлягає розгляду за правилами, встановленими частиною 1 статті 153 ЦПК України, за якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є визнання недійсними договорів відносно нерухомого майна - на машино-місця №86 у паркінгу №8-Б по вул.. Армійській у м. Одесі, загальною площею 18,1 кв.м.; та поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема вказаного машино-місця та квартири №7, загальною площею 32 кв.м., у будинку №5 по вулиці Європейській у жилому масиві «Сьоме небо», у СМТ «Авангарл», Овідіопольського району, Одеської області.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №97772198 від 19.09.2017 року, суд не має можливості встановити власника спірного машино-місця, оскільки відсутня реєстрація відносно даного майна. Відповідно до інформаційної довідки №97773228 від 19.09.2017 року за запитом відносно спірної квартири, судом також не встановлено реєстрацію права власності на дану нерухомість як житлового приміщення. У довідці представлені дані про реєстрацію прав власності лише стосовно нерухомих приміщень за вказаною адресою. Отже, судом не встановлено речових прав відносно спірних об’єктів.

Крім того не надано суду достовірних та належних доказів на підтвердження своїх посилань щодо намагань відповідача продати нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 152-153, 208-210 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Домусчі Л.В.