Ухвала суду № 68971203, 19.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/459/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Калініченко О.Б.

Провадження № 22-ц/796/8/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Чобіток А.О.,

секретар Крічфалуши С.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 04 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 04 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Визначено, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 становила Ѕ частину.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 9/80 частин будинку АДРЕСА_1, житловою площею 29,9 кв. м, загальною площею 98,6 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 225,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставини справи. Суду не надав належної оцінки його доводам, неправильно розтлумачив зміст заповіту ОСОБА_4 та самоусунувся від встановлення обставин справи, пославшись на рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2016 року. Вказане рішення суду було оскаржене ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Звертає увагу на те, що під частиною будинку по АДРЕСА_1 заповідач ОСОБА_4 розумів цілу частину будинку, що становить окрему квартиру спареного двохквартирного житлового будинку, оскільки інша частина була оформлена на позивача ОСОБА_2

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 19 червня 1978 року № 285/31 було затверджено рішення виконкому Жулянської сільської ради народних депутатів від 09 серпня 1977 року щодо видачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 свідоцтва на спарений житловий будинок в АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а .с. 36).

За життя 02 серпня 1991 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, відповідно до якого заповів належну йому частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, з відповідною частиною надвірних будівель, своєму сину ОСОБА_1 (а. с. 42).

Відповідно до свідоцтва на будівництво індивідуального житлового будинку, яке зареєстроване в Київському міжміському бюро інвентаризації 29 вересня 1988 року у реєстровій книзі за № 95, за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності на житловий будинок (домоволодіння), що знаходиться по АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 сини спадкодавця ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі заяв позивача та відповідача державним нотаріусом була заведена спадкова справа № с/с 73/2013 щодо майна померлого ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року встановлений факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори від 03 грудня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ОСОБА_4 Підставою для відмови було те, що заповіт написаний ОСОБА_4 на частину буднику, а правовстановлюючий документ виданий на ім'я померлого на весь будинок, а також через відсутність підтвердження реєстрації права власності в КМБТІ м.Києва на ім'я спадкодавця та неможливість встановлення нотаріусом складу спадкового майна.

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування після померлого ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 29 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на 9/40 жилого будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_3. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2013 року про фактичне прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, визнання ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4

Апеляційний суд м.Києва виходив з того, що спірний будинок АДРЕСА_1 є об'єктом спільної власності подружжя ОСОБА_4, і ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну спадкодавцю ОСОБА_4 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Спарений будинок по АДРЕСА_1-АДРЕСА_4 складається з двох квартир, з яких право власності на одну за адресою АДРЕСА_4 , має відповідач ОСОБА_2, а на другу - мав ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Квартира ОСОБА_4 і ОСОБА_3 становить 9/20 від площі всього будинку, спадщина після померлого ОСОБА_4 відкрилась на 9/40 всього будинку ( домоволодіння).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 сини спадкодавця ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі заяв позивача та відповідача державним нотаріусом була заведена спадкова справа № с/с 74/2013 щодо майна померлої ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 права власності на належну їй частку в спільному сумісному майні подружжя та обов'язкову частку у спадщини померлого ОСОБА_4 не оформлювала, а тому у спадковій справі померлої ОСОБА_3 відсутній відповідний правовстановлюючий документ на належну їй частину спірного будинку.

Заступник завідувача Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фролова А.О. листом від 25 грудня 2015 року повідомила ОСОБА_2 про неможливість видачі свідоцтва про право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, та ОСОБА_3 та рекомендовано звернутися до суду.

11 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визначення частки померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, визначення обов'язкової частки померлої ОСОБА_3 у спадщині померлого чоловіка ОСОБА_4, а також визнання за ним права власності в порядку спадкування на 9/24 частини будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначав, що їх батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 збудували спарений житловий будинок по АДРЕСА_1, яке в 1988 року було приєднано до м. Києва. Спарений житловий будинок складається із двох будинків (квартир). Власником будинку АДРЕСА_4 є він, а будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 22 лютого 1957 року по день його смерті, проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Він також проживав в спареному будинку на час відкриття спадщини. Оскільки як він, так і ОСОБА_3 на час відкриття спадщини були пенсіонерами, вони мають право на обов'язкову частку у спадщині, та за вказаних вище обставин прийняли спадщину після ОСОБА_4, оскільки не заявляли про відмову від спадщини. Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4 ділиться наступним чином: позивачу - 1/12 (1/2:3:2) частина як обов'язкова частка; матері ОСОБА_3 - 1/12 (1/2:3:2) частина як обов'язкова частка; відповідачу - 1/3 (1/2-1/6) частина за заповітом. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої, залишилось спадкове майно у виді: 1/2 будинку по АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя та 1/12 частина цього будинку як обов'язкова частка після смерті її чоловіка. ОСОБА_4, тобто 7/12 (1/2 + 1/12) частин будинку АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 1261 ЦК України сторони як спадкоємці за законом після матері спадкують наступним чином: позивачу - 7/24 (7/12:2) частина; відповідачу - 7/24 (7/12:2) частина. Таким чином, після смерті батьків йому належить 9/24 (7/24+1/12) частин будинку, а відповідачу належить 15/24 (7/24+1/3) частин будинку. За життя батьки не провели державну реєстрацію належного їм будинку АДРЕСА_1, а тому він не може отримати свідоцтва про право на спадщину.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково. Суд визначив, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 становила Ѕ частину, а також визнав за ОСОБА_2 право власності на 9/80 частин вказаного будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої врахував рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на 9/40 жилого будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що спарений будинок по АДРЕСА_1-АДРЕСА_4, складається з двох квартир, з яких право власності на одну з них, а саме на будинок АДРЕСА_4, яка становить 11/20 від площі всього будинку, має позивач ОСОБА_2, а на другу - будинок АДРЕСА_1, яка становить 9/20 від площі всього будинку, мали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках на праві спільної власності подружжя.

При розгляді зазначеної справи судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не успадкували обов'язкову частку у спадщині після ОСОБА_4

Вказані обставини були встановлені рішенням Апеляційного суду м.Києва від 29 березня 2016 року, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається також з 9/40 жилого будинку (домоволодіння), та спадкується сторонами у справі як спадкоємцями за законом в рівних частках - по 9/80 кожним. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 право власності на 9/80 частин будинку АДРЕСА_1.

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 його касаційна скарга на рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року відхилена Вищім спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2, повно з'ясував обставини по справі, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді