Ухвала суду № 68971099, 13.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2059/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Курило А.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.М., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю

власника майна ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві Ткач Ю.О., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Мельником О., та накладено арешт на майно, а саме грошові кошти, що у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих у ПАТ «КБ «Приватбанк» (МФО 305299), особами зазначеними в ухвалі слідчого судді із забороною розпоряджатися грошовими коштами зупинивши видаткові операції, що знаходяться на вищевказаних рахунках та відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299).

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши доведеність стороною обвинувачення факту вчинення кримінального правопорушення, прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, власник майна ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно, а саме грошові кошти, які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках ОСОБА_1 відкритих у ПАТ «КБ «Приватбанк», посилаючись на її незаконність.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів фіктивності ТОВ «Гувер Групп» та його незаконної діяльності. Додає, що кошти на рахунок апелянта від ТОВ «Гувер Групп» не надходили та зазначає, що жодних послуг цьому товариству, він не надавав.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що засновником та керівником ТОВ «Гувер Групп» є ОСОБА_4, який 29.03.2016 року повернув йому борг, перерахувавши його на особистий рахунок в ПАТ «КБ «Приватбанк».

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає про необгрунтованість арешту грошових коштів, що призвело до скрутного матеріального становища апелянта.

Одночасно автор апеляційної скарги просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску цього строку апелянт зазначає, що при розгляді даного клопотання присутнім не був, копію оскаржуваної ухвали отримав 15.03.2017 року, а з апеляційною скаргою звернувся 20.03.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, копію оскаржуваної ухвали отримав 15.03.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 20.03.2017 року, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32017100040000007, відомості про яке 19.01.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві Ткач Ю.О., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 МельникомО., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти, що у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, відкритих у ПАТ «КБ «Приватбанк» (МФО 305299), яке ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності із обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження апелянта про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів фіктивності ТОВ «Гувер Групп» та його незаконної діяльності, не заслуговують на увагу, оскільки не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Посилання власника майна на те, що кошти від ТОВ «Гувер Групп» на його рахунок не надходили, жодних послуг цьому товариству він не надавав, є непереконливими, як і твердження з приводу того, що ОСОБА_4, який є засновником та керівником ТОВ «Гувер Групп», повернув йому борг, перерахувавши його на особистий рахунок відкритий в ПАТ «КБ «Приватбанк», оскільки, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, апелянт не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався в апеляційній скарзі. Крім того, не надано таких доказів апелянтом і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Необґрунтованими також є і доводи апелянта в тій частині, що грошові кошти отримані ним не з рахунку ТОВ «Гувер Групп», а з особистого рахунку ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються відомостями, які містяться в протоколі допиту ОСОБА_4, з якого вбачається, що ОСОБА_4 не знайомий з ОСОБА_1 та жодних грошових коштів йому не перераховував та в борг грошей в нього не позичав.

Посилання власника майна на те, що накладення арешту на грошові кошти призвело до скрутного матеріального становища, слід визнати необгрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з урахуванням мети арешту, а саме забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти, що у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих у ПАТ «КБ «Приватбанк» (МФО 305299), особами зазначеними в ухвалі, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві Ткач Ю.О. та накладено арешт на майно, а саме грошові кошти, що у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих у ПАТ «КБ «Приватбанк» (МФО 305299), особами зазначеними в ухвалі слідчого судді із забороною розпоряджатися грошовими коштами зупинивши видаткові операції, що знаходяться на вищевказаних рахунках та відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. Паленик І.Г.