Ухвала суду № 68971084, 11.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.,

секретар: Казанник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2017 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання відсутнім прав на здійснення певних повноважень, -

Справа № 753/9162/17 № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/9076/2017Головуючий у суді першої інстанції: Шклянка М.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2017 відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Інститут транспорту нафти» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання відсутніми прав на здійснення певних повноважень.

Одночасно з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, вказуючи на те, що незважаючи на припинення повноважень голови та членів наглядової ради, виконавчого органу ПАТ «Інститут транспорту нафти» колишні посадові особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 продовжують самоправно виконувати повноваження, які припинено, надаючи тим самим шкоду інтересам ПАТ «Інститут транспорту нафти» та його власникам-акціонерам.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2017 заява про забезпечення позову задоволена.

Заборонено ОСОБА_1, а також будь-яким уповноваженим, призначеним ним особам розпоряджатися грошовими коштами та товарно-матеріальними цінностями ПАТ «Інститут транспорту нафти», вчиняти будь-які дії від імені ПАТ «Інститут транспорту нафти», укладати, змінювати, припиняти, розривати цивільно-правові, господарські, трудові, зовнішньоекономічні договори (контракти), відмовлятися від них, видавати довіреності, вчиняти будь-які інші односторонні, та дво- чи багатосторонні правочини, а також виконувати повноваження керівника ПАТ «Інститут транспорту нафти».

Заборонено ОСОБА_1, ОСОБА_2, будь-яким уповноваженим ними особам, а також будь-яким іншим особам перешкоджати генеральному директору ОСОБА_6, голові наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_7 та членам наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у доступі до виробничого корпусу ПАТ «Інститут транспорту нафти» за адресою: м. Київ, вул. Січових стрільців (Артема), 60, перебуванні у ньому, виконанні функцій посадових осіб ПАТ «Інститут транспорту нафти».

Не погодились із вказаним судовим рішенням сторони у справі.

19.07.2017 до суду першої інстанції була подана апеляційна скарга представником ОСОБА_1. В апеляційній скарзі наголошується на тому, що заяву про забезпечення позову, подано невідомою особою, яка ніколи не уповноважувалася позивачем на здійснення будь-яких процесуальних дій від імені ПАТ «Інститут транспорту нафти». Довіреність невстановленої особи, яка діяла від імені Позивача виготовлена на бланку, який не відповідає стандартним бланкам, що використовуються в діловодстві ПАТ «Інститут транспорту нафти», підписана від імені генерального директора не ОСОБА_5 (Апелянтом), а як вже зазначалося, іншою і також невстановленою особою - ОСОБА_6 та скріплена підробленим відбитком печатки, що не відповідає дійсній печаткі Товариства. Проте, станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову та до теперішнього часу, згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, генеральним директором ПАТ «Інститут транспорту нафти» був і є ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, який і підписав зазначену довіреність. Вищевказана ухвала грубо порушує права відповідача у справі - генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти» - ОСОБА_1, а також самого підприємства, так як унеможливлює і блокує роботу та господарську діяльність товариства. Крім того, ухвала постановлена без повідомлення учасників судового розгляду, що також є порушенням норм процесуального права. На підставі викладеного ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

25.07.2017 до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 подана його представником, а 27.07.2017 подана апеляційна скарга від імені ПАТ «Інститут транспорту нафти». Дані апеляційні скарги мітять доводи ідентичні доводам викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_1., також вказується на подання заяви про забезпечення позову не уповноваженою особою, на блокування роботи ПАТ «Інститут транспорту нафти» в результаті постановлення оскаржуваної ухвали, та розгляд вказаної заяви без повідомлення учасників судового розгляду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 та представник ОСОБА_13, яка здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали подані апеляційні скарги, просили ухвалу суду першої інстанціх скасувати та постановити нову про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Представник ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_14 підтримав всі подані апеляційні скарги з підстав, викладених у ній та просив про їх задоволення.

Представники ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 заперечували проти доводів апеляційних скарг, вважають ухвалу суду законною і обґрунтованою, просили залишити її без змін. Представники ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_16 та ОСОБА_7 після оголошення перерви в судове засідання не з'явились, пояснень не надавали, участі в судових дебатах не приймали.

Заслухавши доповідь судді Соколової В.В., пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що 18.05.2014 Дарницьким районним судом м. Києва була зареєстрована позовна заява ПАТ «Інститут транспорту нафти» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання відсутніми прав на здійснення певних повноважень.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2017 відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Інститут транспорту нафти» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання відсутніми прав на здійснення певних повноважень.

Одночасно з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову. Вказана заява була розглянута та ухвалою суду від 22.05.2017 задоволена. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2017 ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 22.05.2017 скасована, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування даної заяви позивач посилався на те, що незважаючи на припинення повноважень голови та членів наглядової ради, виконавчого органу ПАТ «Інститут транспорту нафти» колишні посадові особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 продовжують самоправно здійснювати повноваження, завдаючи тим самим шкоду інтересам ПАТ «Інститут транспорту нафти» та його власникам-акціонерам. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ситуації, за якої навіть у випадку задоволення позовних вимог ПАТ «Інститут транспорту нафти» та визнання відсутніми повноваження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших - буде вчинено безліч правочинів, якими створюватимуться зобов'язання для ПАТ «Інститут транспорту нафти».

Постановляючи ухвалу про задоволення вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції послався на положення ст.ст. 151-153 ЦПК України та вказав на те, що вчинення ОСОБА_5 та/чи ОСОБА_2, або уповноважених ними особами, будь-яких дій щодо розпоряджання належним ПАТ «Інститут транспорту нафти» майном, вчиняти будь-які дії від імені ПАТ «Інститут транспорту нафти», а також перешкоджання керівництву підприємтсва у доступі до його виробничого корпусу, може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В порядку п.п.2,3 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії. Однак, згідно з ч. 3 цієї норми законодавства види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У п. 5 вказаної Постанови Верховний Суд України також вказав на те, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є спір з приводу наявності або відсутності у відповідачів повноважень на представлення інтересів товариства, тобто даний спір знаходиться на стадії судового розгляду і ці обставини підлягають встановленню під час розгляду справи по суті. Проте, приймаючи заяву, в тому числі і заяву про забезпечення позову суд має також перевірити повноваження представника, яким подано відповідну заяву.

При прийнятті апеляційної скарги та допуску до участі у розгляді справи в судовому засіданні представників ПАТ «Інститут транспорту нафти» за довіреністю посвідченою ОСОБА_5, апеляційний суд виходив з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які згідно з положеннями ст.ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є достовірною інформацією про юридичну особу, в тому числі і щодо її керівника.

Разом з тим, позов та заява про забезпечення позову подані представником ПАТ «Інститут транспорту нафти» - Генеральним директором ОСОБА_6, який представляє інтереси на підставі рішення наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» від 08.07.2016 та/або рішення наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» від 17.02.2017. Відсутність даних про зміну керівника ПАТ «Інститут транспорту нафти» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зумовлена наявністю заборони на внесення змін до цього реєстру на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2017 у справі № 826/13871/16.

В порядку ч. 4 ст. 38 ЦПК України, ч. 1 ст. 97 ЦК України юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі мають бути посвідчені довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

А отже при вирішенні будь-якої заяви, в тому числі і заяви про застосування заходів забезпечення позову, суд має визначитись з повноваженнями представника, який діє від імені юридичної особи. В ухвалі, що є предметом апеляційного розгляду судом не надано оцінку повноважень особи, яка звернулась з відповідною заявою. Вказані обставини мають суттєве значення з урахуванням предмету спору та запропонованих заходів забезпечення позову.

Позивачем запропоновані та судом задоволені заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам та іншим призначеним ним особам вчиняти правочини, виконувати певні повноваження, перешкоджати іншим особам у доступі до виробничого корпусу ПАТ «Інститут транспорту нафти» та виконувати посадові обов'язки щодо керівництва підприємством.

Єдиним мотивом задоволення заяви судом вказано на те, що дії відповідачів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте, предметом позову є наявність або відсутність повноважень у відповідачів щодо здійснення керівництва підприємством і позовні вимоги поставлені щодо визнання відсутнім такого права. А отже наявність чи відсутність права на здійснення певних повноважень у відповідачів має бути встановлена рішенням суду. Судом не вказано яким чином усунення від повноважень одних представників та забезпечення доступу до виконання повноважень інших забезпечить виконання в майбутньому рішення про наявність чи відсутність повноважень, не вказані і підстави надання таких переваг. До того ж суду слід визначитись з характером правовідносин, що виникли між сторонами у справі.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств та/або фактично вирішують спір по суті до його розгляду в порядку передбаченому процесуальним законом. А застосування заходів забезпечення позову має бути співмірним і достатньо обґрунтованим.

Доводи апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального законодавства відсутністю здійснення належного повідомлення про час та місце розгляду заяви про забезпечення позову відхиляються апеляційним судом , оскільки в порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порядку п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» - задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2017 - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: