Вирок № 68967588, 19.09.2017, Козельщинський районний суд Полтавської області

19.09.2017 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/297/17

Провадження № 1-кп/533/37/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М.М.,

з участю: прокурора Солянника О. О.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4,

секретаря судового засідання - Шуліки Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козельщина Полтавської області кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016170200000062 від 26.02.2016 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3, 28.05.1960 народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, житель селища ОСОБА_5, АДРЕСА_1, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого водієм ПАТ «ОСОБА_5, машзавод», не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

26.02.2016 року близько 05 години 40 хвилин в темний час доби, обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в трудових відносинах з ПАТ «ОСОБА_5, машзавод», керуючи автобусом марки «ПАЗ» моделі «4234» д. н. з. ВІ 3170 АА з увімкненим ближнім світлом фар, по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини дороги по вулиці Остроградського, селища Козельщина Полтавської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку дороги із зовнішнім міським електроосвітленням та рухаючись в межах своєї смуги руху, зі сторони перехрестя вулиць Остроградського Дружби, в напрямку перехрестя вулиць Остроградського Партизанська та маючи можливість своєчасно виявити пішохода потерпілу ОСОБА_1 на проїзній частині дороги, яка в районі біля приміщення магазину ПП «Лиса», вийшла з узбіччя на проїзну частину дороги та продовжила рух поблизу правого краю проїзної частини дороги, в попутному напрямку з автобусом, зокрема в межах смуги руху останнього, де вказаний відрізок проїзної частини дороги зовнішнім міським електроосвітленням не освітлюється, в порушення вимоги:

п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», де відповідно зазначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,

несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості та в межах своєї смуги руху, в районі будинку № 132, допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автобуса на задню частину тіла потерпілої ОСОБА_1

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 606 від 08.06.2016 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді підшкірної гематоми голови, струсу головного мозку; закритої травми грудної клітини у вигляді переломів ребер з 2-го по 11-те зліва, 2-го та 3-го справа, яка в подальшому в своєму перебігу ускладнилася посттравматичним плевритом зліва; закритих переломів поперечних відростків 1, 2, 3, 4-го поперекових хребців зліва та 4-го поперечного відростку 4-го поперекового хребця справа; садна правого колінного суглобу, результатом якого явився рубець, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню, за ознакою довготривалого розладу здоровя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав повністю і надав показання, що дійсно під час керування автобусом був неуважним, а тому допустив зіткнення з потерпілою, яка йшла по дорозі.

Також, в судовому засіданні, прохав суд, суворо не карати та врахувати те, що він працює 41 рік водієм, злочин вчинив вперше, відшкодував потерпілій грошові кошти в сумі 5500,00 грн.

В частині задоволення цивільного позову потерпілої, покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 надала покази, що обставини дорожньо-транспортної пригоди не памятає, але вона йшла ближче до узбіччя по дорозі, в попутному напрямку з автобусом.

Прохала суд, обвинуваченого суворо не карати, тобто не застосовувати реальну міру покарання та не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортним засобом. Обвинуваченим відшкодовано моральна шкода в сумі 5500,00 грн.

У зв'язку з тим, що обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення та обставини кримінального правопорушеннявизнав повністю, обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, зазначених в обвинувальному акті, суд за згодою учасників провадження, у порядку визначеному ч.3ст. 349 КПК України,визнав недоцільним дослідження всіх доказів і обмежив їх дослідження наступними доказами: допитом обвинуваченого, потерпілої, представника цивільного відповідача та дослідженням наявних доказів потерпілої на підтвердження цивільного позову, наявності доказів представника цивільного відповідача на спростування позовних вимог позивача, а також дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.

Отже, оцінивши сукупність досліджених доказів, керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними і достатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, оскільки обвинувачений, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.286 КК України.

Вирішуючи питання про покарання обвинуваченого, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого та обставини, що помякшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Суд враховує, що обвинувачений у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, працездатний, працює з 04.07.1977 року водієм на підприємстві «ПАТ ОСОБА_5, машзавод», позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Обставини, які помякшують покарання: визнання вини, вперше вчинив необережний злочин.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

З врахуванням викладеного та положень ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України, які передбачають, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин, а також з метою запобігання вчинення нових злочинів і з врахуванням помякшуючих обставин та відсутності обставин, які обтяжують покарання, думки прокурора, який не наполягав на реальному відбутті покарання та думки потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі основного виду покарання, суд вважає, що необхідно обрати обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі із застосування ст. 75 КК України до основного виду покарання та покладення обовязків згідно п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для перевиховання та запобігання вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Також, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, а також виходячи із вимоги закону про застосування додаткової міри покарання за вчинений злочин, думку потерпілої, яка не наполягала на застосуванні додаткового виду покарання, а також те, що обвинувачений працює тривалий час водієм, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів, суд вважає, що недоцільно застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Далі судом встановлено, що під час розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ПАТ «ОСОБА_5, машзавод», третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 39677,49 грн, моральної шкоди з врахуванням сплачених коштів обвинуваченим 5500,00 грн в сумі 132740,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 5120,00 грн.

В судовому засіданні потерпіла позов про стягнення з відповідача ПАТ «ОСОБА_5, машзавод» грошових коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 39677,49 грн, моральної шкоди в сумі 132740,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 5120,00 грн підтримала та прохала задовольнити

Представник цивільного відповідача цивільний позов позивача не визнав та прохав відмовити в задоволенні, оскільки подані потерпілою документи на обґрунтування позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не відповідають вимогам національного законодавства, моральна шкода є необґрунтованою.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині цивільного позову, вислухавши пояснення сторін, встановив наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.

Ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, квитанцій, які були надані потерпілою про витрати на лікування, суд вважає, що позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 39677,49 грн підлягає задоволенню, оскільки зазначені витрати на лікування є обґрунтовані та підтверджуються належними, допустимими письмовими доказами (Т. 1 а.с. 61 81, 142-145, 179-196).

Згідно до Постанови ПВС України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер та обсяг страждань позивачем, ставлення цивільного відповідача, зокрема керівництва підприємства до події, яка виникла в результаті неправомірних дій працівника підприємства ОСОБА_3, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача ПАТ «ОСОБА_5, машзавод»грошових коштів у рахунок моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 60000,00 грн, оскільки зазначена сума буде достатньою для сатисфакції.

Також, суд вважає, що необхідно задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача ПАТ «ОСОБА_5, машзавод» витрат на правову допомогу в сумі 5120,00 грн., оскільки розрахунок витрат, який зазначений в позовній заяві (Т. 1 а.с. 177) відповідає ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, у звязку із проведенням експертизи в сумі 703,68 грн.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався, підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Також, суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали Козельщинського районного суду від 11.08.2017 року про накладення арешту на майно цивільного відповідача ПАТ «ОСОБА_5, машзавод», оскільки шкода потерпілій не відшкодована.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В порядку ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування осново покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обовязки, а саме: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 703,68 грн.

Позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 39677,49 грн, моральної шкоди в сумі 132740,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 5120,00 грн задовольнити частково.

Стягнути ПАТ «ОСОБА_5 Машзавод», код ЄДРПОУ 00238233, адреса: Полтавська область, Козельщинський район, селище ОСОБА_5, вул. Заводська, 1, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам»янське, вул. Прохідний тупик, 2, на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 39677,49 грн, моральної шкоди в сумі 60 000,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 5120,00 грн, а всього в сумі 104797,49 грн.

В іншій частині позивачу в позові відмовити.

Речовий доказ: автобус «ПАЗ» моделі «4234» д. н. з. ВІ 3170 АА - залишити власнику.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя